Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 210 ро& розціпляти см. розціплювати. розціплятися см. розціплюватися. розцокотатися, -кочуся, -кочешся разг. рас- щебетаться; (разговориться о несущественном) разг. растарабариться; (о курице, а также перен.) разг. раскудахтаться [Чого розцокоталась тут, немов курка, що яйце знесла? (Шовк.)]. розцуратися, -раюся, -раєшся обл. разойтись; прекратить знакомство [Він розцурався з своєю жінкою та й не живуть укупі (Пав- логр. у. — Сл. Гр.)]. розцяцькований разг. разукрашенный, раскрашенный [пёстро (пестро)], разрисованный; (нарядно одетый) разг. разряженный; (крикливо разг. — ещё) расфуфыренный [Підійшов [боярин] до краю помосту і сперся на розцяцькований візерунками посох (Хижн.); Вона дістає пластинку, повертає грамофонну трубу, розцяцьковану під квітку крученого панича (Шиян); Перед ним відчиняються високі, мов шибениця, двері, а при них на мить завмирає розцяцькований лакей (Ст.); Маруся розцяцькована, як екзотичний птах, і їй щиро заздрять усі навколо (Kon.)]. розцяцьковувати, -ковую, -кбвуєш, розцяцькувати, -кую, -куєш разг. разукрашивать, разукрасить, раскрашивать [пёстро (пестро)], раскрасить [пёстро (пестро)], разрисовывать, разрисовать. розчавити см. розчавлювати. розчавлений 1) прич. раздавленный; расплющенный [Мальовничості цій картині додавали ще зграї сизих голубів, що розліталися., лише тоді, коли їм загрожувало бути розчавленими чоботом (Вільде); П'єса присвячена темі «маленької людини», розчавленої капіталістичним ладом (Рад. літер., 1957, 2); Працювала поки що лише одна піч, друга ще не встала з руїн, із куп вапняку, попелу, битої цегли, розчавлених вагонеток (Янов.)]; ср. розчавлювати; 2) прил. давленый [Гармати котяться по м'якій лісовій траві; на шинах блищать розчавлені дикі полуниці (Ст.)]. розчавлювати, -люю, -люєш, розчавити, -чавлю, -чавиш прям., перен. раздавливать, раздавить; (давлением или ударами делать плоским — обычно) расплющивать, расплющить [Пізньої осені морські течії занесли її [шхуну] разом з кригою до берегів цього острова, і тут крига розчавила шхуну (Трубл.)', Металеві інструменти [цехові] розтоплювали на вогні, гнули, розчавлювали й нищили (Тулуб); Розгуляна стихія., паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (Гонч.); Євгенія: ..Мільйони людей злили свої сили, думки, почуття, щоб відкинути, розчавити ворога! (Коч.)]. розчал, -лу, розчалення техн. расчаление, расчалка. розчалити см. розчалювати. розчалка (о предмете) техн. расчалка [Ось тут між крилами [літака] натягнуто стальні стрічки, розчалки, вони кріплять крила (Куч.)]. розчалювання техн. расчаливапие, расчалка. розчалювати, -люю, -люєш, розчалити, -лю, -лиш техн. расчаливать, расчалить. розчарований разочарованный; разуверенный [Зрозумів я, що праця одна дає розчарованій життям людині вдоволення (Коб.); Василько був розчарований, що в хатині нема вуйка Андрія (Турч.)]. Ср. розчаровувати. розчарованість, -ності разочарованность. розчаровано нар. разочарованно [Назустріч подорожнім., вийшов сам господар готелю. Він привітав гостей дуже ввічливо, але начебто розчаровано (Смол.)]. розчаровувати, -рбвую, -ровуєш, розчарувати, -рую, -руєш разочаровывать, разочаровать; (доводами подрывать уверенность в чём-либо) разуверять, разуверить [Я не буду розчаровувати його.. і пораджу йому уважно вивчити наш завод (Шовк.); Його виступ розчарував Марійку (Донч.); Про мене склалася така думка, що я — людина надзвичайно скромна, і я боюся своїх читачів розчарувати в тому (Вас.)]. розчаровуватися, -ровуюся, -ровуєшся, розчаруватися, -руюся, -руєшся разочаровываться, разочароваться; разуверяться, разувериться [Завжди тяжко розчаровуватись у людині, яку ти любив, якій безмежно вірив (Руденко); Опришки., розчарувалися, не найшовши сподіваних скарбів (Фр.); Йшла [Галя], як людина, що розчарувалась в усьому на світі й бреде невідомо куди і для чого (Збан.)]. Ср. розчаровувати. розчарування разочарование; разуверение [Яке ж було його розчарування, коли він незабаром дізнався, що Ягідка зовсім неписьменний (Гонч.); В хвилини розчарування та розпуки мене раз у раз рятувала моя незвичайна любов до природи (Коцюб.)]; викликати ~ня в друзях у кого разуверить в друзьях кого. Ср. розчаровувати. розчарувати см. розчаровувати. розчаруватися см. розчаровуватися. розчати см. розчинати. розчатий обл. начатый [Маленький двір під тік постругано, біля повітчини старенької — стіжок розчатий (Головко)]. розчахнений см. розчахнутий. розчахнути см. розчахувати. розчахнутий, розчахнений 1) расколотый, расколовшийся; расщеплённый; рассечённый; уст. рассеченный [Дуплиста верба, колись- давно розчахнута громом, ..росла, зацвітала щовесни (Куч.); Десь близько хрусне під вагою снігу розчахнена гілка — і вже Федоренко, а за ним і всі бійці насторожилися (Кач.)]; ср. розчахувати і и розчахуватися 1; 2) (широко раскрытый) распахнутый, растворенный [3 вулиці в розчахнуту хвіртку ринув натовп (Смол.); Я минаю сади, тополині розчахнуті брами І виходжу на луг (Руденко)]. розчахнутися см. розчахуватися. розчахування раскалывание; расщепление; рассекание. Ср. розчахувати 1. розчахувати, -чахую, -чахуєш, розчахнути, -ну, -непі 1) раскалывать, расколоть; (вдоль, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)