Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
роз 220 ров |хою ходою берегом річки (Коцюб.); Кожне слово для неї було наче дотик до роз'ятреної рани (Жур.)]. Ср. роз'ятрювати. роз'ятрення 1) (действие) растравление; раздражение; ср. роз'ятрювати; 2) (состояние) раздражение [В роз'ятренні, не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері (Коцюб.)]; ср. роз'ятрюватися 1. роз'ятрити см. роз'ятрювати. роз'ятритися см. роз'ятрюватися. роз'ятрювання растравление; раздражение; разберёживание [А що принесе розмова, крім роз'ятрювання старих виразок, та зайвої тривоги, й без того стривоженому серцеві? (Ле)]. Ср. роз'ятрювати. роз'ятрювати, -рюю, -рюеш, роз'ятрити, -рю, -риш прям., перен. растравлять, растравливать, растравить; (вызывая боль, зудит, п. в чём-либо, воспаление чего-либо — ещё) раздражать, раздражить, разг. растревоживать, растревожить; (прикосновением к ране, больному месту — ещё) бередить, разберё- живать, разбередить, разг. вередить, раз- верёживать, развередить; (вызывая зуд в чём-либо разг. — ещё) раззуживать, раззудить [Спечена рука не піджила. Щоб не роз'ятрювати, Христя пов'язала її лихенькою ганчіркою (Мирн.); Важко роз'ятрювати рану, але краще буде, коли Ярослав знатиме все (Кол.); Пісня не заспокоювала, а, навпаки, ще дужче роз'ятрювала їй душу (Шиян); Розмова з Василем роз'ятрила старе серце, старі рани (Н.-Лее.)]. роз'ятрюватися, -рююся, -рюєшся, роз'ятритися, -рюся, -ришся 1) растравляться, растравливаться, растравиться; раздражаться, раздражиться; бередиться, разберёживаться, разбередиться [Лопата вислизає з рук [полонянки], не слухається, на долонях роз'ятрилися рани-мозолі (Хижн.); В серцях повстанців не загоїлися рани, а ще більше роз'ятрилися ганебною п'ятківською капітуляцією (Ле)]; 2) страд, з. (несоверш.) растравляться, растравливаться; раздражаться ; растревоживаться; бередиться, разберёживаться; вередиться, разверёжи- ваться. Ср. роз'ятрювати. роївня с.-х. роёвня, роёвня [Як тільки бджоли почнуть вилітати, він [пасічник] вішає проти вулика роївню, в яку заздалегідь ставить одну рамку з кормом, взятим від сім'ї, яка роїться (Колг. Укр., 1956, 6)]. роїння с.-х. роение; разг. ройба [Сім'ї [бджіл] з молодими матками менше схильні до роїння (Колг. вироби, енцикл.)]. роїстий с.-х. роистый, ройный, ройлйвый. роіти (рою, роїш) с.-х., перен. ройть [Ой де ж ми будем., рої роїти і меди носити? (народна пісня); Надав же дідько отим дівкам роїть пісні так, що аж в небі чути! (Н.-Лев.)]. роїтися (роїться) прям., перен. ройться [Добре роїлись у нового пасічника бджоли (Донч.); Над колоною, що ледь-ледь рухалась по спаленій сонцем дорозі, ..чорною хмарою роїлися настирливі мухи (Збан.); Сотні думок роїлися в його голові (Собко)]; Орбєм ~тися кишмя кишеть (разг.). ройовий 1) прил. с.-х. роевой; 2) прил. воен. отделённый; 3) (род. ройового) сущ, воен. отделённый [— Товаришу командир, — підійшов ройовий, — вернувся зв'язковий, що ходив на зв'язок з другим батальйоном (Трубл.)]. ройок, -йка уменьш. разг. роёк. рокайль нескл. сущ. ж. р. иск. рокайль. рокамболь, -ля сад., карт, рокамболь. роками нар. 1) (несколько лет подряд) годами; 2) разг. в некоторые годы. рокер, -керу спорт, рокер. роки см. рік 2. рокита ракита [Густими гілками покрита й повита, На райській долині стояла рокита Розкішно і пишно (Щог.)]. рокитник бот. (Cytisus L.) ракитник. рокитовий бот. ракитовый. рокірований шахм. рокированный. рокіровка шахм. рокировка. рокірування шахм. рокировка. рокірувати, -рую, -рувш шахм. рокировать [Противники рокірували в різні боки, що звичайно веде до гострої гри (Веч. Київ, 1957, XI)]. рокіруватися, -руюся, -руєшся рокироваться. рокіт, -коту рокот [У надвечірній тиші чувся рокіт комбайнів у полі (Минко); День достиг. Десь благодатний рокіт грому Зітханням щастя перебіг (Рил.)]. рокітливий рокочущий, рокотный [Гули джмелі в тон рокітливим струнам, а Настя сиділа на призьбі і гаптувала (Тулуб)]. рокований обречённый [Рокованих на страту сторонців гайдуки саме підвозили хурами (Ільч.)]. рокбваність, -ності обречённость; книжн. обречение [І бурхлива енергія Плетенецько- го вже знов дратувала його, як лікареві поради, коли хворий відчуває свою роко- ваність (Тулуб)]; помітна якась ^ть в обличчі (лиці) заметна какая-то обречённость в лице, видно что-то роковое в лице. роковйй годичный; уст. годовой [На заході понад лісом шумує ярмарок, осінній, роковий — з волами, з козами (Вас); Свято іде, рокове свято,.. (Мирн.)]. роковини, -вин годовщина [Пушкінські роковини — це не просто відзначення дня народження геніального поета. Це справді всенародне свято, про яке тільки міг мріяти Пушкін (Рил.); Юзині родичі не жалували коштів., на ушанування 16-літніх роковин дочки-одиначки (Л. Укр.)]. рококо нескл. сущ. ср. р. иск. рококо [Оригінально, майже артистично в стилю рококо виконана тріумфальна брама з брил різнобарвного земного воску (Фр.)]. рокотання, редк. рокотіння рокотание, рокот [Високо в небі почулось глухе рокотання моторів (Цюпа); Хто під вогке рокотання Милих крапель по шибках Нагадає про кохання Дивним огником в очах? (Рил.); Часом було чути рокотіння великокаліберних кулеметів (Довж.)]. рокотати, -кочу, -кочеш и (реже) рокотіти, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)