Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
РУД 228 руй рудокоп уст. рудокоп [Т р о я н: ..Ось список старих рудокопів, що дали згоду повернутися знову на шахту (Мокр.)]. рудокопний уст. рудокопный іОрест.. почував, що вони [гірники] турбуються за своє рудокопне діло, за все виробництво (Досв.)]. рудоносний рудоносный. рудопідйомний, рудопіднімальний горн, рудоподъёмный. рудопромивальний, рудопромивний горн, рудопромывочный, рудопромывальный. рудоуправління горн, рудоуправление [3 Анатолієм вони зустрілися біля приміщення рудоуправління (Гур.)]. рудо-чалий рыже-чалый. рудошерстий рыжешёрстый. рудуватий, обл. рудавий рыжеватый [Оповідач раптом замовк. Рудуваті брови зійшлись йому на переніссі, глибока борозна прорізала лоб (Жур.); Моє довге рудаве волосся давало кузинам., причину до прикрих глумливих жартів та сміху (Коб.)\. ружа обл. роза [Під хатою вишні, висока ружа, над ґанком в'ється хміль (Куч.); Чи ти знаєш, люба руже, Як я плакав за тобою, Що магнат тебе байдуже За Дунай потяг з собою? (Граб.)]. руївничий разрушительный. руївничість, -чості разрушительность. руїна 1) прям.у перен. руина, развалина; (разруха) развал; (чаще мн. ч.: руїни, род. руін) руины, развалины [Не доходячи верстви зо три до села, побачив я на горі велику руїну мурованої будови (Стор.); Під крилами тихих дерев весняних Лежить попелище, Руїна чорніє (Нагн.); Ужгород — місто стародавнє, про що свідчать руїни древньої фортеці на високому валу (Куч.); Цей міст прославсь Для тих, що на руїнах самовластя Будову щастя виведуть міцну! (Рил.); — І для чого було запрошувати цю руїну, — мимоволі подумав Плачинда, ґречно вклоняючись і посміхаючись до старого (Ст.)]; 2) (состояние) разорение [Едвінові грозила руїна, і він, очевидно, закинув гачок на Ніну, котру вважав великою багачкою (Фр.)], руїнний руинный. руїнник разрушитель, разоритель [В є р е- с а й: От з таких Ярчуків і виростають прямі руїнники того, що творить робітничий клас (Мик.)]. руїнниця разрушительница, разорйтельница. руїнницький разрушительный [Наш Київ матір'ю недаром Усі міста братерські звуть... Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь (Рил.)]. руйнація разг. разрушение, разорение; разг. разор [Будинок цеху, ще не цілком відбудований після руйнації, викликав у нього просто замилування (Янов.); Людство не хоче воєн, воно хоче жити інакше, без руйнацій, без атомних кошмарів (Літ. газ., 1959, IX); Затиснуті між Туреччиною і Персією, двома ворожими державами, вони [грузинські князі] жили під щохвилинною загрозою нападу і руйнації (Тулуб)]. руйнівний разрушительный, разорительный [На полях вистигають повноколосі жита, переливаються мідними струнами арф високі пшениці. Аж не віриться, що цією землею ще так недавно пройшла страшна руйнівна сила (Збан.)]. руйнівник, -ка разрушитель, разоритель [..партія не може існувати, не борючись щосили з руйнівниками партії (Ленін)]. руйнівниця разрушительница, разорйтельни- руйнівність, -ності разрушительность, разорительность. руиновище разг. уст. развалины (мн. ч.) [Він дивився на новий будинок, що стояв на місці руйновища (Жур.)]. руйнувальний разрушительный. руйнувальність, -ності разрушительность. руйнування разрушение; развал; разорение, разор (разг.) [Я вірю, що людство повсюди зумів Ввійти в комунізму омріяний часі Без вовн, пожеж, руйнувань і розбою,— Щасливе роздолля добра і краси (Дмитр.); Фашисти-окупанти завдали Коломиї величезних руйнувань (Козл.)]. Ср. руйнувати. руйнувати, -ную, -нуеш разрушать; (взрывом — ещё) взрывать; (ломать — о постройке; перен. — о хозяйстве, работе— еще) !)азваливать; (о строении — ещё) рушить; уничтожать, опустошать; доводить до нищеты) разорять [У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, той неситим оком — За край світа зазирає (Шевч.); Партизани громили тили і обози німецько-фашистських частин, руйнували залізниці і шосейні шляхи (Іст. КПРС); Юрко руйнував ворожі дзоти, давив своїм танком батареї (Донч.); —Гнізда руйнувати прийшли?— запитав садівник, пильно дивлячись на хлопців (Гонч.); Аецій Пане а: ..По правді, зятю, тебе вона уборами руйнує? (Л. Укр.)]. руйнуватися, -нуюся, -нуєшся 1) разрушаться; (ломаться; перен.: приходить в полное расстройство — ещё) разваливаться; (приходить в негодность от времени — о строении, мебели um. п. — ещё) ветшать; (падать, превращаясь в развалины; перен.: гибнуть — ещё) рушиться; (терять своё имущество, состояние) разоряться [Тріщать, лізуть одна на одну [крижини], разом летять по Дніпру.., кришаться, руйнуються і, нарешті, тануть (Скляр.); Олімпіада Іванівна: ..Я ж не можу дивитись, як її здоров'я руйнується. Я завжди казала, що ті книжки її до добра не доведуть (Л. Укр.); У світі все рухається... Змінюється життя, ростуть продуктивні сили, руйнуються старі відносини (Маркс); Ґаздівство його [Івана] руйнувалось, вже не було коло чого усім робити і треба було йти в найми (Коцюб.)]; 2) страд, з. разрушаться; взрываться; разваливаться; рушиться; розоряться; ср. руйнувати. руйнуючий разрушительный, разрушающий [Філоксера, той страшний шкідник вино- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)