Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
рув 230 рук бібліотека та багато газет та часописів на І всяких мовах (Коцюб.)]; під ~ку (з ким) под руку (с кем) [Вона стояла, взявшись під руку з Анатолем, і стукала парасолькою по камінному бар'єрі (Л. Укр.)]', піти на г^ку см. піти 1; погани- т и "*>ки ем. поганити1; погріти ^ки см. погріти 1; поклавши ^ку н а сёрце см. покласти1 1; помахом його rwKii см. помах; попастися під сердиту ^ку см. попадатися 2; попід ~ки под руки [Баби вхопили осавулиху попід руки та й повели по селі (Н.-Лев.)]; по праву ^ку по правую руку, по правую сторону; книжн. уст. одесную (нар.); потирати «-^ки о б кого см. потирати; потиснути один одному ^ки см. потискувати 1; потрапляти, потра п и ти під і-^ку см потрапляти 1; поцілувати г^ку см. поцілувати; поцілунок ~кою см. поцілунок; права *-*ка см. правий1 1; прибрати до ^к к о- г 6 см. прибирати; прикласти ~ку см. прикладати 1; прикласти «-*>ку до чого см. прикладати 1; робочі г^ки см. робочий 1; розводити, розвести гаками см. розводити 1; своя ~ка владика см. владика 1; склав- ш и ^ки см. складати 1; сон в «-~ку см. сон1; сходити, зійти з ~к см. сходити 11; тримати [кого] в ^ках см. тримати 1; тягти ^ку за ким см. тягти; умивати, умити <wkh см. умивати; усе горить під ^ками [у кого] всё горит в руках [у кого] [— Вогонь — не дівчина, — сказав Зуб.. В неї горить усе під руками (Собко)]; я к ~к6ю зняти см. знімати 1; [як] ^кою подати см. подавати1 1. рукав, -ва 1) рукав; (мн. ч.: рукава, -вів и рукави) рукава [3 криниці я води напився, водою срібною умився, утерся мокрим рукавом (Сос); Сидить без обнови Сиріточка, рученята Сховавши в рукава (ПІевч.); Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (Коцюб.); Темрява владно сунула з лісової хащі, обіймала чорними рукавами стовбури вікових ялин і сосен (Донч.)]; 2) (водяной проток) рукав [Подекуди від берегів Дніпра в глибину плавнів тікають вузькі рукави (Скляр.)]; 3) (труба для отвода жидкостей, газов, сыпучих тел) спец. рукав [3 їх [конопель] волокна ви- J готовляють.. вірьовки, шпагат, брезент, парусину, пожежні рукави (Наука і життя, 1956, 10); Прокіп з Гущею лагодять сі- ялку. Вони заглядають до неї, чіпляють рукави до сошників (Янов.)]. рукавець, -вця уменьш. 1) рукавчик [Марта нічого не сказала, закрилась вишиваним рукавцем та й з хати вийшла (Вовч.)]; 2) (водяной проток) рукавок, рукавочек, рукавчик [Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями (Н.-Лев.)]. рукавиця 1) рукавица; (вязаная — обычно) варежка [Антон за пояс заткнув рукавиці | й дістав люльку (Чорн.); А ввечері плете [Іван] рукавиці, бавиться з дітками, шутку є (Мирн.)]; 2) (в рыцарских доспехах) ист. перчатка [Едварду глянув він в лице, Мов кинув блискавицю, Здійняв і кинув ворогам Залізну рукавицю (Л. Укр.)]. рукавичка 1) рукавичка; (с отделением для каждого пальца — обычно) перчатка [Велика сніжинка сіла на онукову рукавичку (Янов.); Вона мовчки подала йому руку, обтягнену чорною нитяною рукавичкою (Фр.)]; 2) уменыи. от рукавиця. рукавичний рукавичный; перчаточный. Ср. рукавичка 1. рукавичник спец. рукавичник; перчаточник. рукавичниця спец. рукав йчница; перчаточница. рукавний рукавный. рукавча, -чати уменът. рукавчик [Сорочечки шила [княгиня]. І маленькі рукавчата шовком вишивала (Шевч.); Діти витерли рукавчатами носики (Вас.)]. рукавчик уменыи., ласк. 1) рукавчик [Не дошила Стеха урочної роботи— рукавчиків (Мирн.); В раннім тумані козаченько скрився; В дівки рукавчик слізьми ізмо- нився (Боров.)]; 2) (водяной проток) рукавок, рукавочек, рукавчик [Човен з розгону увійшов у вузенький рукавчик (Вологи.)]. рукатий разг. рукастый [І справді, Олексій Іванович був чоловік неабиякий: височенного зросту, плечистий, рукатий (Мирн.); Хотіли поганці [фашисти] віднять у нас хату — та ми тую жадність одсікли рукату (Тич.)]. рукатися см. ручкатися. руків'я см. рукоятка. рукоблудничати, -чаю, -чаєш рукоблудничать. рукоблудство рукоблудие. рукодайний уст. торжественно обещанный (при рукопожатии); О ^ний слуга верноподданный слуга [Я був рукодайним слугою пана воєводи Острозького, я знаю його наміри (Лє)]; г^ний холоп ист. обязанный крестьянин, обязанный (сущ.). рукоділля рукоделие [Сміливо переступила я поріг маленької.., заповненої різноманітним жіночим рукоділлям кімнатки (Вільде)]. рукодільний рукодельный. рукодільниця рукодельница [Виборний: ..Яке у неї [Наталки] добре серце.., яка трудяща, яка рукодільниця (Котл.)]. рукодільничати, -чаю, -чаєш рукодельничать. рукокрилі, -лих сущ. зоол. рукокрылые. рукомесло разг. уст. ремесло [Вже моє рукомесло бур'яном поросло (Ном.)]. рукомийник рукомойник; уст. рукомойка [Підходить [Галя] до дівчат, що біля рукомийника миють руки (Головко)]. руконіжка зоол. руконожка. рукопаш нар. разг. 1) врукопашную [Жіноцтво билось на валах рукопаш поруч з козаками (Кач.)]; 2) редк. вручную [Ті рукопаш, А ті за допомогою приладдя 3 коловоротом палі забивали (Вирг.)]. рукопашна 1) прил. см. рукопашний 1; 2) (род. рукопашної) (о битее) сущ. рукопашная [На горбах закипіла рукопашна (Пере.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)