Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
pj4 236 руш ный упор, укреплённый в подушке; обл. ручйца [Гриць Семко з усієї сили за ручицю підпихав воза (Чорн.)]. ручище см. ручисько. ручка 1) уменыи., ласк, и пр. ручка; (в инструменте— ещё) рукоятка, рукоять; (держатель для стального пера обл. — ещё) вставочка [Взяла за ручку невеличку дівчинку, гарненьку, чорнявеньку, ..та й увела в хату (Воен.); Вранці Марко до наймички Ручки простягав І мамою невсипущу Ганну величає... (Шевч.); Професор міцно стиснув ручку чемоданчика й став чекати (Донч.); Русевич з силою крутонув ручку телефону і., наказав з'єднати його з лабораторіями (Шовк.)\ Узяв [начальник міліції] ручку, мокнув у чорнильницю й почав питати й записувати: ім'я, літа, соцстан, партійну належність (Головко)]; jt гч/ки з ким братися разг. бороться с кем; биться с кем; схватиться врукопашную с кем; 2) с.-х. [одна] полоса покоса; [один] захват косца [Коли сходило сонце, одинадцять косарів прогнали на повні гони по третій ручці (Лє); — Візьмеш, каже, косу, не кажи, що не косар, бери на повну ручку,.. — посміхнувся старий (Цюпа)]; О Дійти [до] ^ки перен. разг. дойтй до ручки, дойтй до точки. ручкання разг. рукопожатие [Віталися всі неодмінно за руку, хоч Саїд і дав зрозуміти, що він проти ручкання (Ле)]. ручкатися, -каюся, -каєшся и (реже) рукатися, -каюся, -каєшся разг. здороваться за руку (с кем), пожимать руку (кому) [Вона мовчки ручкалася з усіма, посміхалася до всіх (Ле)\ — Здоров і ти, Гавриле, — спокійно ручкається Явтух (Янев.)]. ручний ручной [Дружина глянула на ручний годинник: — Мені на сьому (Жур.); Більше уваги приділяється прищепленню учням практичних навичок. Цій мегі служать уроки ручної праці і праці в майстернях (Рад. Укр., 1957у V); Білка наша зовсім ручна, і з рук їжу бере (Eon.)]; ~ним способом (в значений нар.) вручную. ручник1, -ка 1) (специалист по ручной выделке чего-либо) ручник; 2) спец, ручник [Залишки ковальської майстерні з повним набором інструментів (ковадло, кувалда, молоток-ручник, дві пари кліщів і ножиці для різання металу) відкриті у 1955 р. на Пастирському городищі (Нар. стар, іст. УРСР)]. ручник2, -ка (малярная кисть) ручник. ручник3, -ка разг. ручной пулемёт [Кулеметник, мовчазний шахтар, що вирвався з оточення, уміло примостився біля ручника (Ст.)]. ручнйця ручнйца. Ср. ручник1 1. ручно нар. уст. удобно, ловко [Вам би радіти, що так виходить ручно, а ви крякаєте, як ворони (Вовч.)]. рушання отправление. рушати, -шаю, -шаєш, рушити, -шу, -шиш 1) отправляться, отправиться; (сдвигаться с места — егцё) трогаться, тронуться, трогать, тронуть, разг. двигаться, двинуться, двигать, двинуть; пускаться в путь (в дорогу), пуститься в путь (в дорогу); (быстро, в определённом направлении) устремляться, устремиться; (вслед за кем, за чем) последовать (соверги.); поэз. уст. течь (не- соверги.); (пользуясь средствами передвижения) уезжать, уехать; (только соверги.: тйти, направиться куда-либо) зашагать [Вийшовши [від Самієва], Черниш якусь мить міркував, куди йому рушати (Гонч.)\ Сказала [дівчина] матері: «Складіть мені У чемоданчик все потрібне. Я На фронт сьогодні їду. За годину Наш ешелон рушає» (Рил.); Прийшов замполіт і сказав нам: — Пора, пора на той берег рушати (Піде); От уже й речі спаковано, вже й підводи заїхали. Готово! Можна рушати (Коцюб.); Юзя лишилася сама і все не рушала з місця (Л. Укр.); Замаскувалися, спостерігаємо. Раптом з однієї хати виходить жінка і рушав дорогою просто до нас (Янов.); Чи ж у покорі пропадать Юнацькій силі молодечій? Тож вирішив собі рушать Іван сьогодні на Унечу (Шер.); Надвечір рушили додому. Не чекали, доки й сонце зайде — сподівалися наших гостей застати (Янов.); Юхим Боринець запізнився. Він притупав, коли вже поїзд рушив (Чорн.); Відчувши дідову руку на віжках, коні рушили (Куч.); Не встиг я добре роздивитись, як рота рушила з місця, а за хвилину зникла за поворотом (Цюпа); Все-таки добре, що я рушила в дорогу пізніше, бо тепер погода встановилась (Л. Укр.); На волейбольному майданчику заграв патефон, і всі рушили туди (Тру6л.); Всі рушили за ватажком Андрієм Корчакою (Н.-Лев.); Закінчивши семирічку в рідному селі, він рушив до Києва (Скляр.); Анна похилила голову і повільними кроками рушила на своє місце (Гал.)]; ~шай! пошёл!, трогай! [Яким., гукнув: — Ану, Гнідко, спочив за ніч? Рушай далі, поки рано! (Мирн.); — Рушай! — каже вовниці. — Що тут говорити? (Вовч.)]; кроком ^>ш! см. крок; лід ^шив перен. лёд тронулся [Лід рушив, знайомість зав'язалася (Коцюб.)]; 2) (прикасаться) разг. трогать, тронуть; обл. займать, заять, занимать, занять [Паперів не рушав, тілько готових грошей, що міг найти наборзі, то забрав (Фр.); Дні минали за днями, а «доктори» все ще обдивлялися виноградники, не рушаючи Замфірового (Коцюб.); — Дор-ка! — крикнув він строго. — Руш мені [Сосновського] тільки ще хоч разок— я тобі дам! (Коцюб.)]; не ^ш разг. не трогай; обл. не займай, не замай [Є л є а з а р: ..Не руш моєї арфи..! (Л. Укр.); — Грицьку! Я тебе не займаю, не руш і мене, — покійно і твердо відказав Василь (Мирн.)]; 0 ані ^ш редк. ни с места; (никоим образом) никак (нар.) [Різдво із хати, а старости в хату, та нічого з того не вийшло. Затялась дівка і ані руш (Коцюб.); — Ну, Оришко, а як же там твій чоловік? Здоров? — ..Ніби здоров і їсти хоче, а на ноги не зведеться ааі руш (Фр.)]. рушатися, -шаюся, -шаєшся, рушитися, -шу- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)