Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сам 249 сага назвали (Н.-Лев.)]; один і той [же] ~мий один и тот же [Зурна повторяла один і той самий голос, монотонний, невиразний (Коцюб.)]; це те ~ме это одно и то же; 3) (в сложных формах превосх. ст. прил.) разг. самый [Перед рундуком стояв уже трояк самих кращих поштових коней (Мирн.); Серед моря самих дивоглядних поголосок, спліток., годі було орієнтуватись (Коцюб.)]. самий см. сам. самиця самка [Протягом п'яти років у зоопарку самиці австралійського страуса ему відкладали яйця в кінці грудня (Наука і життя, 1956, 9)]. самичка уменьш., ласк, самочка [Соломія зупинилася на мить, щоб подивитись здалеку, як дикий гусак старанно укладав пір'ячко на голові самички (Коцюб.)]. самі см. самий. самі см. сам. Самійло Самуйл. самісінький, обл. саміськии 1) усилит, к самий 1—2 [Цієї ночі він не змикав повік і до самісінького ранку писав (Риб.); Ріже в саміське серце (Стеф.); А який же став ти наймит! Такий самий, як колись, я бачила, по дорозі за Хазяйськими волами йшов, такий самісінький! (Вовч.)]; 2) усилит, к сам 2—3 [Аджеж я тепер сам, самісінький, як билинка в полі (Фр.)]. самітна 1) прил. см. самітний 1; 2) (род. самітної) сущ. одинокая. самітний 1) прил. одинокий; (живущий, расположенный обособленно от других — ещё) уединённый; (всемизабытый — ещё) сиротливый; (ставший сиротой уст. — ещё) сирый [Ольга не могла лишатися в ці хвилини самітна (Донч.); Далеко в полі блимав самітний' вогник (Шиян)]; г^не^ життя уединённая жизнь; 2) (род. самітного) сущ. одинокий. См. ещё самотній 1—2. самітник, самотник церк., перен. затворник, отшельник [Сороковий рік життя, так як і тридцять дев'ятий, і тридцять восьмий, починатиму зовсім інакше. Відлюдьком, самітником (Фр.); Ось в цій тиші прожив я самітником два роки (Довж.); «Мцирі»— не індивідуалістична поема про гордого самотника, а глибоко людяний твір про палкого патріота, яким був і сам автор (Рил.)]. самітництво церк., перен. затворничество, отшельничество. самітниця, самбтниця церк., перен. затворница, отшельница [По вас, старих самот- ницях, усього сподіватися можна (Фр.)]. самітницький церк., перен. затворнический, отшельнический. самітність, -ності одиночество, одинокость; уединение, уединённость; сиротливость; сирость. Ср. самітний 1 и см. ещё самотній 1. самітно нар. одиноко; уединённо; (в соединении со словом жйти — ещё) в одиночестве, в уединении; сиротливо; сиро [Рік минав, Вернула пані вже вдовою.. Жила самітно, сумувала, 3 людей ні з ким не розмовляла (Фр.)]. Ср. самітний 1 и см. ещё самотньо. самка1 самка [Самка тигра народжує тигренят один раз в кілька років (Веч. Київ, 1957, І)]. Ср'. самець. самка2 обл. род детской болезни [Щоб тебе взяла самка з пристрітом! (Ном.)]. само: так ~мо см. так1 1. само см. сам. самоаналіз, -зу самоанализ [Самоаналіз — така тонка і хибка річ, що, на мою думку, її не варто починати прилюдно (Л. Укр.)]. самобичування самобичевание [Ну, що се справді? Що за «самобичування»? (Л. Укр.)]. самобичуватися, -чуюся, -чуєшся редк. предаваться самобичеванию [Самобичувався [Симеон] до нестями канчуком і ломакою (Козл.)]. самобранка: скатерт ь-^ка фольк. скатерть-самобранка, самобранная скатерть. самобрийка разг. безопасная бритва [Він щодня голився самобрийкою (Минко)]. самобутній самобытный [Українська література, як і література кожного народу, має самобутній, оригінальний характер, своє національне обличчя Aст. укр. літ.)]. самобутність, -ності самобытность [Дев'ятсот літ був він [Буковинський край] одірваний від материнського лона і все ж не втратив своєї самобутності (Цюпа)]. самобутньо нар. самобытно. самовар, -ра самовар [Вся родина сиділа в кухні навколо самовара (Янов.); Це ті пани, що в самоварі куліш варять (приказка)]. самоварний самоварный [Монашки чистили крейдою та самоварною мастю мідні корогви (Мик.)]. самоварник спец. самоварщик. самоварчик уменьш., ласк, самоварчик [Наставлений самоварчик поволі розгорявся і враз несподівано загув тремтячим басом (перекл. з Чехова)]. самовбивець, -вця самоубийца. самовбивство, самоубийство самоубийство. самовбивця м. и ж. р. самоубийца [Як самовбивцю, поховали її саму собі в глухому кінці кладовища (Тесл.)]. самовбивчий самоубийственный [Любив я вже першим відчайдушним коханням тиху дівчину в селі, і любов ця, напевно, й стримала мене від самовбивчого кроку (Козл.)]. самовдоволений самодовольный; (без отрицательного оттенка — обычно) самоудовлетворённый [Було в його легкій ході, у са- мовдоволеному виразі обличчя щось таке привабне, що незнайомі жінки усміхались йому (Вільде)]. самовдоволення, самовдоволеність, -ності самодовольство, уст. самодовольствие; (без отрицательного оттенка — обычно) самоудовлетворение, самоудовлетворённость [— О! Це моя альфа і омега! — не без самовдоволення відказав господар. — Гарне зрошування — це є основа всякого господарства (Смол.); Храпчукове обличчя, що завжди світилося самовдоволеністю людини, яка знає собі ціну, сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості (Жур.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)