Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сва 266 све їх [ченців] — і вони зараз розворушаться і почнуть викладати хатнє сміття. Сплітки тут, сварки, заздрість (Коцюб.)]. сварливий, (реже) сваркии сварливый; (о бранчливых людях — ещё) вздорный, неуживчивый [А сей коваль такий, що хоч й паном йому бути, лихий та сварливий (Вовч.); А добре тут служити, не сварлива господиня? (Мирн.)]; ~ва людина сварливый (вздорный) человек; разг. сварливец; ^ва жінка сварливая (вздорная) женщина; разг. сварливица. сварливість, -вості сварливость; вздорность, неуживчивость. Ср. сварливий. сварливо нар. сварливо; вздорно [Тітка Явдо- ха ще сварливо лаяла Талалая, розмахуючи пужалном над головою (Коп.)]. Ср. сварливий. сварня разг. дрязги [Ю да: ..І змучився ворогуванням людським, дрібною та щоденною сварнею (Л. Укр.)]. свастика свастика [І свастика згине проклята, Що застить до сонця нам путь (Сос.)]. сват 1) (в свадебном обряде) сват [Латин, дочка, стара Амата Щодень від Турна ждали свата (Котл.)]; засилати (слати и т. п.) г^тів до кого засылать сватов к кому [І поклав [Тиміш] у першу неділю сватів засилати (Вовч.)]; см. ещё староста З; 2) (отец зятя или невестки) сват [До баби Зіньки зайшов її сват Филін (Н.-Лев.); Сват не сват, аби добрий чоловік (Ном.)]; «¦^тй, -тів (родители одного из супругов по отношению к родителям другого) мн. ч. сватья (разг.), сватовья (разг.) [Старі помічали [кохання молодих]: «Нехай, — кажуть,— любляться молодята, може, господь і зведе їх докупи; будемо сватами!» (Вовч.)]; н і ~т ні брат погов. ни сват ни брат. сватальний употребляемый при сватанье [Рушники сватальні давала (Сл. Гр.)]. сватальник разг. сват [Бодай сватальнику добра не було (Ном.)]. сватання сватанье, сватовство [Семен весело: Приходь же, Іване, на сватання, — ти ж у мене й за боярина будеш! (Кроп.)\. сватати, -таю, -таеш сватать [Уже Марко чумакує І восени не ночує Ні під хатою, Ні в хаті... Кого-небудь треба сватать! (Шевч.); Сватає сім, а дівка буде не всім (приказка)]. свататися, -таюся, -таєшся свататься [А н- т о н: ..Батько твій, бач, все гне на те, щоб до його дочок сватались дукарі або купці! (Кроп.)]. сватач разг. тот, кто сватается; жених j— А мати? Таже вони загризуть мене, бо й так лихі, що я дала гарбуза аж двом сватачам! — промовила Настя наче до себе (Коцюб.); А Фенна також довго по нім плакала-сумувала, аж ось сих м'ясниць другий сватач найшовся, пішла заміж (Фр.)]. сватів, -това, -тове сватов (разг.), свата (род. п. от сват). сватко, сваток, -тка, сватонько, сватуньо ласк. разг.сваток, сватик, сваточек, сватушка [1-й гість: Ви, сваток, таки голова (Мик.)\ —Зараз, зараз, сватоньку, — скрикнула Лисичка (Фр.)]. Ср. сват 2. І сваха, свашка 1) (в свадебном обряде) сваха [Капуста: ..Пані свахо, частуй гостей. Та не барись і ти, Дружко мій любий, наливай чарки (Коч.); Не було того весілля, де б вона не була свашкою (Квітка)] ; 2) (обычно сваха — мать зятя или невестки) сватья [— От я й заїхав до вас, свате!.. А де ж сваха? — Хима вилізла з-за печі (Коцюб.)]. свашенька, свашечка ласк. разг. 1) свашенька; 2) сватьюшка. Ср. сваха 1—2. свашин, -на, -не 1) свахин (разг.), свахи (род. п. от сваха); 2) сватьин (разг.), сватьи (род. п. от сватья). Ср. сваха 1—2. свашка см. сваха. свашкування пребывание в роли свахи; (неточно) сватовство, сватание [М о к р и н а: ..Там є за ним довжок, може, чула? Я в д о- х а: Цебто за свашкування? (Кроп.)]. І свашкувати, -кую, -куєш уст. быть свахой, заниматься сватовством; обл. свашить [Венера все свашку є (Котл.)]. свекла обл. свёкла [Коло млина не лобода, та вродила свекла (Чуб.); Червоніла свекла, клубилася дрібною гичкою жовтогаряча морква (Мирн.)]. свекляний обл. свекольный [А свекляний борщ кипить та й вихоплюється з-під покришки (Черемги.)]. свекор, -кра свёкор [Свекор мій такий добрий, жалує мене, як батько (Вовч.)]. свекорко ласк, от свекор [Оддай мене, моя мати, до білої хати, Де свекорко, як батенько, свекруха, як мати (народна пісня)]. свекрів, -рова, -рове свёкров (разг.), свёкра (род. п. от свёкор) [Тиждень прожила Ме- лашка в свекровій хаті, як у раю (Н.-Лев.)]. свекрівонька ласк, свекровушка (разг.) [Якби мені лиха та лиха, Якби мені свекрівонька тиха (Шевч.)]. свекрівщина наследство, оставшееся после смерти свёкра. свекруха, обл. свекрухна свекровь; разг. свекровка; обл. свекруха [Свекруха рада Олесі, як рідній дитині (Вовч.)]. свекрушенька ласк, свекровушка (разг.). свекрушин, -на, -не свекровин (разг.), свекровьин (разг.), свекрови (род. п. от свекровь), свекровки (род. п. от свекровка) [Свекрушин докір полетів проз її вуха й не зачепив душі (Н.-Лев.)]. свекрушисько, свекрушище увел., прен. све- кровища (обл.) [— Потривайте ж! — крикнула Мотря на весь город, — це, мабуть, свекрушище помагала їм! (Н.-Лев.)]. сверб, -бу см. свербіж, свербець, -бця мед. почесуха. свербига, свербигуз, (реже) свербиус бот. (Bunias L.) свербига їЖаринами горить у безлистих кущах рясний свербиус (Ст.)]. свербіж, -бежу зуд; разг. чесотка, свербёж. свербіжниця бот. (Knautia L.) короставник, чесоточная трава. свербіння чесание, зудение; свербёж [І хоча Опанасовичу до таланту Васильовича було далеко, як куцому до зайця, але й він інколи відчував свербіння в руках (Полт.)]. Ср. свербіти, свербіти, -бить чесаться, зудеть, разг. свер- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)