Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сви 270 сві обл. свита, свитка [В дверях раз у раз з'являлись постаті чоловіків у довгих свитах та високих шапках (Коцюб.); Добра свита, та не на мене шита (приказка); Посправляли собі [рибалки] нові свитки (Н.-Лев.)]; по Савці ~+ш по Сеньке шапка. свита2 (лица, сопровождающие высокопоставленную особу) редк. свита [Цісар, у супроводі намісника і численної свити, над'їхав із Дрогобича (Фр.)]; см. ещё почет. свитина сермяга; свита, свитка [Перед самим перелазом Дитина сповита — Та й не туго, й новенькою Свитиною вкрита (Шевч.); Стоїть дівчина, схилившись до верби головою, сльози витирає рукавом драної свитини (Вас.)]. Ср. свита1. свитинка, свитиночка уменыи., ласк. разг. сермяжка; свиточка, свитёнка, свитчонка [Поїхала ж наша Мелася, хоч і в свитинці, та у колясці (Квітка); У латаній [Катерина] свитиночці, На плечах торбина (Шевч.)]. свитка см. свита1. свитник уст. портной, шьющий свиты [Старшим боярином був з города парубок, свитник Василь (Квітка)]. свиточка уменъги., ласк. разг. сермяжка; свиточка, свитёнка, свитчонка [Рябий, як решето; штани сині, широкі, якась куца свиточка і на шиї зелена хустка (Вовч.)]. свитянка короткая свитка [Найстаріший кожушок був у Тупотуна. Звав він його кожанком, а щоб тепліше було, — вдягав під його свитянку жінчину (Барв.)]. свищ1, -ща спец., мед. свищ. свищ2, -ща 1) орн. свиязь; 2) обл. свисток. свищик уменьш. свисток; (игрушка разг. — ещё) свистулька, свистелка [Були всякі труби — малесенькі, як свищики, і такі величезні (Смол.); Засюрчав тривожний різкий свищик (Вас.)]. Ср. свищ2 2. свищуватий свищеватый. Ср. свищ1. свідка уст. свидетельница. свідкування уст. свидётельствование; свидетельство [Р у ф і н: ..Коли б я був суддею, не впевнявся б на свідкування темного раба, на поклепи Кріспіна або Кру- сти (Л. Укр.)]. свідкувати, -кую, -куєш (давать показания) уст. свидетельствовать [П а р в у с: ..Чи не було і в неї [Прісцілли] дві душі? Котра ж із них тепера нам свідкує? (Л.Укр.)]. свідок, -дка свидетель (о мужчине), свидетельница (о женщине) [Допит свідків тривав недовго (Лє); І полилась їх розмова — щира, непотайна, без жадних свідків (Н.-Лев.); Ми — свідки великого розквіту всіх націй Радянського Союзу (Літ. газ., 1951, V)]; кімната для ^>дків см. кімната 1. свідомий 1) сознательный; (разумный — о взгляде um. п. —ещё) осмысленный; (намеренный — ещё) обдуманный, заведомый [Всі свідомі робітники підтримують всіма силами революційне селянство (Ленін); Критика і самокритика виховує у радянських людей свідоме ставлення до всіх наших справ — великих і малих (Рад. Укр., 1951, VIII)]; 2): бути ^мим чого, ^мий чого сознавать (что), осознавать (что) [Маяковський був свідомий великого значення кіно, як могутнього знаряддя Комуністичної партії і Радянського уряду в вихованні трудящих мас (Мист., 1955, 6); Драматурги України свідомі свого високого обов'язку перед партією, державою та народом (Літ. газ., 1950, VIII)]; 3) обл. известный, знакомый [Грек проходи скрит- ні знав, шляхи ж свідомі обминав (Сл. Гр.)]; як [і] ви <-~мі как вам известно. свідомість, -мості 1) сознание; (умение, способность разбираться в окружающей действительности — ещё) сознательность; осмысленность; обдуманность [Не свідомість людей визначає їх буття, а, навпаки, їх суспільне буття визначає їх свідомість (Ленін); Навіки в свідомості народу збереглася пам'ять про визвольну війну 1648—1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького (Рад. Укр., 1949, IX); «Іскра» відіграла величезну роль в розвитку політичної свідомості робітничого класу (Важан)]; класова ^ть классовое сознание; суспільна ^ть общественное сознание; ср. свідомий 1; 2) (состояние человека в здравом уме и твёрдой памяти) сознание [Опівночі фельдшер зробив останнього укола, і свідомість через деякий час знову повернулась до хворого (Куч.)]; втрачати, втратити *^ть см. втрачати; поріг «-^мості см. поріг 3; потьмарення (затьмарення) ^мості см. потьмарення и затьмарення 1; розірвана <^>ть см. розірваний; 3) (ясное понимание чего-нибудь) сознание, осознание [Свідомість великих завдань робила простих людей героями (Коп.); Свідомість того, що вона необхідна для Річинських, розбурхала в ній приспану під оболонкою фальшивої покори владну вдачу (Вільде)]; 4) обл. знакомство. свідомо нар. сознательно; осмысленно; обдуманно, заведомо [К омандор: ..Свідомо ви обрали вашу долю, і ваше каяття прийшло запізно (Л. Укр.); Наш народ свідомо бореться за перемогу ідей партії і свідомо славить у своїй творчості ці ідеї (Рил.)]. Ср. свідомий 1. свідоцтво 1) (подтверждение) свидетельство; 2) (официальный документ) свидетельство [Одержавши свідоцтво про закінчення школи, вона серйозно задумалась над тим, як їй бути далі — закінчувати середню школу чи вступити до технікуму (Збан.)]; г^во про народження свидетельство о рождении; г^во про шлюб брачное свидетельство; медичне ~во медицинское свидетельство. свідчення 1) свидетельство; (юр. — ещё) показание, ист. сказка [Завдання складне: взяти зрадника тихо і перепровадити через фронт для свідчень (Янов.); Рубанюк добре розумів благородство жінки, що тільки- но давала свідчення і не видала його (Цю- па)]; ~ня свідків юр. показания свидетелей, свидетельские показания; 2) (подтверждение) свидетельство [Новий розквіт |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)