Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сві 272 сві корів свіжонадоєним (Колг. вироби, ен- цикл^.)]. свіжопоголений свежевыбритый [Увечері він, свіжопоголений, привітний, спокійний і навіть веселий, з'явився в клубі (Собко)]. свіжопофарббваний свежеокрашенный [Сліпуче сонце осявало струнку постать татарки, грало на рудих, свіжопофарбованих косах (Коцюб.)]. свіжопросольний свежепросольный [Приказано купити і кав'яру, ..і свіжопросольної осятринки (Квітка)]. свіжоскопаний свежевскопанный [Із саду потягло запахом прілого листя, свіжоскопаної землі (Десн.)]. свіжоспечений свежеиспечённый [Нас огорнуло затишне хатнє тепло; ..пахло житнім свіжоспеченим хлібом (Вологи.)]. свій (ж. р. своя, ср. р. свое) мест, свой; (лично принадлежащий кому-нибудь — ещё) собственный [Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх (Шевч.)\ Спокійно і впевнено дивиться український народ у своє майбутнє (Рад. Укр., 1946, XII); Любов: У всякого свій шлях (Л. Укр.); І за годину був Тарас уже своєю людиною і в чистенькій хатинці, і в невеличкому садку (Іван.)]] свій брат разг. свой брат [Чи поскубтись, чи побиться, чи й помириться [з ріднею], то все воно, таки сказано,^ свій брат (Г.-Арт.)]; своя рука владика см. владика 1; він свое вже відспівав см. відспівувати 1; добиватися свого см. добиватися 1; доскочити (до п'я с т й, д і п'я- с т й) свого разг. добиться своего [Він тепер уже свого доскочив (Мирн.); Іван перебивав Соломине оповідання та все поривався розповісти про свої пригоди. Врешті він таки діп'яв свого (Коцюб.)]; знов з а своє, знов своєї опять за своё [— Піду я в найми!— Маланка підняла руки. Вона знов за своє! (Коцюб.); Р у- с а л к а: Але ж він вродливий! Водяник: Ти знов своєї?! (Л. Укр.)]; з своєї волі, своєю волею см. воля 3; мов (якийсь, як) не свій сам не свой; разг. не в себе [Влетів [Бекір] у хату якийсь не свій, червоний, радісний і засоромлений (Коцюб.)]; н а свій розсуд см. розсуд 1; н а свою голову на свою голову [Фросина Данилівна слухала і хитала головою: —.Ой, доходитесь ви, молоді, на свою голову (Хижн.)]; н є з своєї волі, н є своєю волею см. воля 3; не своїм голосом см. голос; повертати, повернути на своє см. повертати 1; поставити на своєму (на своє) см. поставити1 1; сам не свій см. сам 1; умерти (померти) не своєю смертю умереть не своей смертью, умереть насильственной смертью; умерти (померти) своєю смертю умереть своей смертью, умереть естественной смертью; у свій час см. час 1; у свою чергу, своєю чергою см. черга 1. свійський 1) домашний; (реже) ручной [Плавали свійські гуси й качки (Шиян); На цвинтарі поміж бабами та дівчатами дибали чотири свійські журавлі (Н.-Лев.); Вони з диких паничів поставали зовсім свійськими (Н.-Лев.)]; 2) (о людях) редк. свой; разг. нашенский [Колись шляхта та свійська старшина в ярмо запрягали І людей], а потім цариця Катерина роздала села своїм коханцям, щоб вони з нас кров ссали (Конура)]; 3) редк. привычный [Соломія затулила вуха й заплющила очі. Ця пітьма, більш знайома, більш свійська, не так мучила її (Коцюб.)]. свінути, -ну, -непі 1) сверкнуть, блеснуть [Свінувши, мов гострими ножами, очима, він стукнув дверима та й потяг з хати (Мирн.); Софія зблідла.. Блискавкою свінули їй в думці спогади (Л. Укр.)]; 2) (обычно безл.) рассвести [Вже свінуло надворі, вже й зійшло сонце, а бурлаки йшли і не спочивали (Н.-Лев.)]; світ (досвіток) ~нув рассвело [Ще світ не свінув, як коник у поле скакнув (Тич.)]; [як] світ <-~нув кому перен. [как бы] осенйло кого [їй зразу як світ свінув — це ж вона і є, та золота грамота! (Бас.)]. свінутися, -нёться безл. рассвести [Спиться — сниться, свінеться — все минеться (Ном.)]. Свір, -рі Свирь. свіргун, -на обл. см. цвіркун. свірка1 обл. шворка или ремешок, которым прикрепляется кнут к кнутовищу или молотило к рукоятке цепа [Микола: ..От, бачиш, свірка в ціпі урвалася, то я прийшов зв'язати (Ф/?.)]. свірка2 обл. сверчок. свірка3 обл. ель [Пригадай, — у дрімучому лісі Є оточений свірками шлях (Рил.)]. свіркнути и усилит, свірконути, -ну, -нёш обл. сверкнуть, блеснуть [— Атож! — свірк- нувши очима, скрикнув Довбня (Мирн.); Блискавиця мов перед нею свірконула {Мирн.)]. свірчати, -чйть обл. стрекотать; (о кузнечике— ещё) трещать [Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, роздягаючись на всякі голоси, кожна комашина свірчить (Мирн.)]. свість, -ті обл. свояченица [3 сею думкою прийшов [Хома] до свісті (Квітка); Ой, не вийшла Ганюточка, вийшла менша свість, Винесла королевичу дивнесеньку вість (народна пісня)]. світ1 (род. світу, разг. світа) 1) (лучистая энергия, воспринимаемая глазом, а также перен.) разг. свет [Місячний світ уривався у хату, крізь невеличкі шибки вікон (Мирн.); Хай славен буде в днях, у роках Кремлівський світ зірок високих! (Hex.); Та й самі вчіться, брати мої! Побачите, що легше буде жити.., як освітитесь світом науки (Коцюб.)]; r^/те мій! а) (ласкательное обращение) фольк. свет мой! [Тоді Буй-Тур починає, До Ігоря словами промовляє: «Світе мій! Брате мій!» (Мирн.)];6) (для выражения изумления) разг. батюшки (матушки) свёты! [Скільки вона [Настя] сліз вилила, боже мій, світе мій! Станула, як віск (Вовч.)]; г^>т очей моїх рит., гиутл. свет очей мойх [І диким голосом завила: «О сину! світ моїх очей!» (Котл.)]; вченому |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)