Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
св і 274 сві світання, світанок, -нку 1) рассвет; (в некоторых выражениях разг. — ещё) свет; (время появления световой окраски горизонта перед восходом солнца — еще) заря, утренняя заря [Над вересневим Киевом — світання, Один по однім гаснуть ліхтарі (Мур.)', Світанок стукає у скло Рожевим пальцем (Рил.)] Тільки перед світанком жінка заснула неспокійним сном (Збан.)]', від ~ня до смеркання от зарй до зарй [Спершу за роботою нічого не помічав я... Гей та соб! соб та гей!— звісно, як наймит, від світання до смеркання в роботі... (Коцюб.)]; д о ~ня, д о ~ику до рассвета; разг до света (до свету), до зарй [Ех, знали о, каштани, ви радість мою, То ви б розцвіли у моєму краю В квітневу цю ніч до світання! (Піде.)', Тарас Григорович частенько працював до світанку (Ільч.)]; н а ~пі, н а ~нку на рассвете, на заре [Вони вилетіли на світанні (Скляр.); Вийду в поле на світанку (Воскр.)]; 2) (перен.: зарождение чего-либо нового) рассвет, заря [Пушкіним і Гоголем починалося величне світання., російської літератури (Літ. газ., 1951, VI)]; н а ~ні, н а ~нку життя (діяльності и т. п.) на заре жизни (деятельности um. п.) [Я знаю, що то він дивиться моїми очима, що то він ненажерливою пам'яттю письменника всичує в себе всю цю картину смерті на світанні життя... (Коцюб.); Павло Тичина ще на світанку своєї поетичної діяльності, року 1918-го, написав дистих «На могилі Шевченка» (Рил.)]. світати, -тає светать, рассветать; (о начале рассвета — ещё) брезжить, брезжиться [Надворі світає; Погас місяць (Шевч.); Світало. На блідому небі ясно горіла зірниця (Коцюб.); Йому [Данькові] ніби світало наяву, і новий світ розгортався перед хлопцем (Гонч.)]; зоря ~тає заря брезжит, заря загорается [— Миколо, мій голубе сизий! —^сказала Мокрина. — Чи зоря світчє на иеоі, чи сонце гріє, чи ніч вкриває землю, — думка про т?бе тліє в моєму серці (Н.-Лев.)]; світ ~тає брезжит рассвет, светает, рассветает [Ой без милого соловейка і світ не світає (народна пісня)] ;0в голові немов ~тало разг. в голове прояснялось [В голові йому немов світало, а на серце налягала вага безнадійності... (Коцюб.)]. свїтач редк. светило [Надто ясно вже світач рогатий Ночі тієї світив (Л. Укр.)]. світелка разг. светёлка [Зупинився він в світелці Лукаша Кондри (Ст.)]. світельце ласк, от світло1 1 [Ніде не видно було найменшого світельця, що блимало з вікон (Фр.)]. світець, -тця уст. светец [Тихо потріскує скіпка в світці (Тулуб)]. свїтик уменьш. перен. мирок [Автор [«Сальвії» В. П. Козаченко] освітлює і непривабне внутрішнє життя себелюбця Романа Петровича, і обмежений світик його жертви Ганни (Літ. газ., 1959, III)]. світилка уст. девушка, совершающая обряд держания меча и свечи на свадьбе [Перед вечором прийшов молодий з боярами, свашками та світилками (Н.-Лев.)]. світило светило [Марс — порівняно невелике світило в групі дев'яти планет сонячної системи (Наука і життя, 1956, 10)]; г^ло науки светило науки [Вона мало не заблудилася серед установ, полюючи за видатними світилами медичної науки (Смол.)]. світилочка ласк, от світилка [Менша дружка Олеся вискакує. До Галі: Світил очко, пишна пані! Не гордуй же ти нами. Бо як будеш гордувати, То не будем частувати (Н.-Лев.)]. світильний светильный; О ~ний газ спец. светильный газ [В 1880 р. стали до ладу газові заводи в містах Одесі і Києві. У той час вироблявся, головним чином, так званий світильний газ, який використовувався переважно для освітлення вулиць (Вісник АН УРСР, 1957, 4)]. світильник 1) светильник, светильня [Скінчивши вечерю, інженер здивувався, як враз побільшало сили. Тіло ожило швидко, наче вогонь у потухаючім світильнику, коли туди налити гасу (Багм.); З кухні в глиняному світильнику вносить свічі куховарка Олена (Ст.)]; 2) спец. светильник [Проект правил і норм освітлення шкіл., рекомендує підвішування [в класі] 6 світильників на висоті 3 м від підлоги (Шкільна гігієна)]. світимість, -мості астр, светимость [Зірки відрізняються одна від одної не тільки своєю світимістю. Різні вони і за розмірами (Наука і життя, 1958, 2)]. світити (свічу, світиш) 1) светить; (излучать свет,' виднеться; проявляться, обнаруживаться — о чувствах, переживаниях) светиться [Світить сонце привітно з блакиті (Сое); В тіснім коридорі повно людей. Економ Сава світить; в одній руці ліхтар- ня, в другій канчук (Коцюб.); Правда нам світитиме крізь хмари (Л. Укр.); Голос його [Чіпчин] тремтів; лице горіло; очі світили радістю (Мирн.)]; 0 ~ти в очі разг. льстить, хвалить в глаза [Не знав неборак, що пан тільки в очі світив, що лучче було б, якби він гудив (Свидн.)]; rwTH очима см. око1; н є світить що кому разг. не улыбается что кому [Катря: ..Не світить нам учиться, от і все (Мик.)]; 2) (что) зажигать, разг. запаливать, уст. возжигать; (о свече, лучине, лампаде уст. — егцё) затепливать [Світла вони ніколи не світили — місяць та зорі еяли їм замість світла (Вовч.); Заглядає ніч у вічі, В чорнім небі світить свічі (Рил.)]; 3) (пользоваться каким-либо освещением) освещаться [Світили в хаті не смальцем або олією, а якимись тонкими лучинами... (Мирн.); Шкода лою, світи водою (Ном.); Спасибі Іллічу — електрикою свічу (приказка)]; 4) (с прямым дополнением: делать видимым) освещать [Яс- номудра і велична Партія Комуністична Світить нашу путь (Рил.); Мій краю, я тобі Добра й тепла замало дав. Та віра в серці не вмира, Надія стежку світить |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)