Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сві 275 сві нам. Я вірю, що тепла й добра Таки сторицею віддам! (Дмитр.)]; Ь)(чем—перен.: выставлять что-либо наружу, лишив покровов) разг. обнажать (что), показывать (что); світить рёбрами хто, що а) (о человеке, животном) такой худой, что рёбра видны; (о более изможденном) живые мощи, одни кости, кожа да кости [Сивоусі дядьки скаржились, що нема реманенту, мало тяглової сили — лишилось- бо.. [після фашистської окупації] кілька конячин, та й ті світили ребрами (Ю. Бедз.)]; б) (о постройке) стоять с дырявой крышей; стоять с облупившимися стенами [Недоросток: Так ти бач який: я тобі грядку на картоплю дав, я тобі кулів дві копи подарував — бачу, хата ребрами світить (Вас); Стіни осінні дощі обшмарували — голими ребрами хата світить (Мирн.)]; ~ти [сивим] в о- лоссям (волосом), ~ти сивою головою а) (о замужней женщине: с непокрытой головой) быть простоволосой [Ходить вона по хаті — сама не своя: світить сивим волосом, ломить сухі руки... (Мирн.)]; б) оставаться в девках [Краще б вона [Олександра] сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната! (Коцюб.)]; 6) карт, указывать козырную масть [Король жировий світить (Сл. Гр.)]. світитися (свічуся, світишся) 1) светиться; (сильнее — ещё) гореть; (распространять слабый свет — егцё) брезжить, брезжиться, теплиться [Тепер місячні ночі, на морі чудесно.. Саме тепер світиться море, особливо там, де темна вода (Коцюб.); Переді мною світилися злякані очі Наталки (Янов.)]; 2) (об осветительных приборах; об огне, свете) гореть; в безличном употреблении переводится сочетанием глагола гореть, а с отрицанием — обычно зажигать с именами сущ. свет, огонь, иногда сочетаниями виден свет, виден огонь [Світилися ліхтарні по улицях (Мирн.); За високим тином світився вогонь (Риб.); У вікнах світиться (Фр.); В близьких хатах ще не світилось, хоч надворі вже смеркало (Л. Укр.)]; 3) (перен.: проявляться — о чувствах; обнаруживать своим внешним видом удоволъ- • ствие, радость — о человеке) светиться; (чем — ещё) озаряться [Лукія світилася вся, слухаючи дивну розповідь старости (Горд.); Мало було сказати, що її обличчя осявала сонячна посмішка. Воно світилося щастям (Жур.)]; 4) (виднеться сквозь что- либо) светиться, просвечивать, сквозить; (показываться откуда-либо, из-за чего-либо— ещё) смотреть, разг. глядеть [Крізь витерті рукави пошарпаної свитки світились лікті (Коцюб.)]; 5) (о свойстве пропускать свет) просвечивать, быть прозрачным [Намітка світилась, і через неї було видно високий очіпок з червоними лапатими квітками (Н.-Лев.); Тараня світиться навпроти сонця — Чумацька справжня! (Рил.); Увесь він аж світиться від недоїдання (Хижн.)]; О дурний, аж світиться разг. набитый дурак, круглый дурак; глуп как пробка; худйй, аж рёбра світяться такой худой, что рёбра видны. світич, світище уст,., перен. светоч [Горів- палахкотів смоляний світич у шатрі Ту- гара Вовка (Фр.); Смілі майстри нової будови, Прямування нового борці; Ви, що волі, знаття і любові Світич держите міцно в руці!.. Я єднався в думках моїх з вами (перекл. Грабовського); Як мрію чистую з найкращих мрій, Я заховаю в серці Україну, І мрія та, як світище ясне, Шляхом правдивим поведе мене (Самійл.)]. світіння свечение [Про наявність атмосфери на висоті понад 80 кілометрів свідчать сріблясті хмари, полярні сяйва, світіння нічного неба та ін. (Наука і життя, 1960, 9)]. світка карт, карта, указывающая козырную масть. Ср. світити 6. світком нар. разг. на рассвете [Як [вівці] сопілку люблять! ..Особливо світком: стане оце Мануйло, заграє, а вони хрумають поблизу, слухають ту сопілку, наче думають... (Гонч.)]. Світлана Светлана. світленький разг. светленький [Ми пройшли через широкі сіни, спинилися в світленькому покої (Досв.)]. світлий светлый [Вона заправляла розтріпане світле волосся під темно-синій берет військового зразка (Смол.); Правда світліша сонця! (прислів'я); Я завжди був великим оптимістом і дотепер не втратив віри у людей, у перемогу всього світлого над темрявою і злом (Коцюб.)]. світлиця 1) (чистая половина крестьянского дома) светлица; обл. горница [— У хатині ми будемо жити, — радиться він з Галею, — ..а світлиця — чужого чоловіка прийняти... (Мирн.); Поставив [Микола] нову хату з світлицею та з кімнатою (Н.-Лев.)]; 2) комната [3 другої світлиці почувся пискливий плач дитини (Коцюб.); Директор устав із ліжка, умився, одягся і пішов у ті світлиці, де снідали його вихованці (Мак.)]-. світличка уменьш. 1) светёлка, светлйчка; горенка [Грицько сам того не відав, як він любив свою світличку з кімнаткою (Барв.)]; 2) комнатка [Ввійшли в будинок; тоді в ньому було тільки чотири світлички: у двох жив сам пан, а дві пустували (Стор.)]. Ср. світлиця 1—2. світлість, -лості 1) (качество, свойство) светлость; 2) (титулование) дорев. светлость. світліти, -лію, -лієш светлеть; (виднеться разг. — ещё) светлеться [На сході починає світліти (Чорн.); Ти знов оживаєш, надіє! Світліє душа, молодіє... (Фр.); Лев- ський світліє на мить (Воронько); В каюті вже було півтемно і тільки ще світліли віконця ілюмінаторів (Донч.)]. світлішати, -шаю, -шаєш светлеть, становиться более светлым [Наближається ранок. Поволі зникають зорі. Світлішає край неба (Собко); Душа Ольги світлішала в дружбі, корисній праці... (Коп.)]. світло1 сущ. 1) свет; (от какого-либо источника — ещё) освещение; (от осветительных 18* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)