Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сво 280 свя своєчасний своевременный [Для одержання високого врожаю цукрових буряків винятково велике значення має своєчасний і високоякісний обробіток посівів (Колг. село, 1955, V)]. своєчасність, -ності своевременность [Життя цілком підтвердило правильність і своєчасність пропозицій Радянського Союзу, Китайської Народної Республіки та інших миролюбних держав, спрямованих на роззброєння і заборону атомної та водневої зброї (Матер. XX з. КПРС)]. своєчасно нар. своевременно [При квадратному і квадратно-гніздовому розміщенні рослин дуже важливо своєчасно і високоякісно провадити поздовжні і поперечні розпушування (Коле. Укр., 1956, б)]. свої (род. своїх) (родственники, знакомые) свой І— А хто там такий? — хтось обізвався з хати. — Свої... Відчини! (Мири.); Терень: ..Ось (показує лист) свої з Донбасу пишуть. Нову шахту відкривають (Мик.)]. сволок строит, матица [Теслярі, зчищаючи кору, обтісували сокирами довгі лати, товсту балку сволока і крокви (Козач.)]. сволота бран. сволочь; (собир. — ещё) сволота [Від такої сволоти, як куркульські синки, всього чекати можна (Цюпа)]. сволоцюга бран. сволочь [Перед жнивами утік Худик, підпаливши свою стодолу. Вибрав же час, сволоцюга, коли все сухе (Мур.)]. свора редк. 1) охотн. свора, сворка [3 свори поспускав хортів (Котл.)]; 2) (перен.: банда, шайка) свора [Галицькі клерикали та вся свора буржуазних українських націоналістів завжди прикривали свою продажність австро-німецьким і польським імперіалістам фразами про свій нібито «національний патріотизм» (Козл.)]. сворінь, -рня обл. см. шворінь. свояк, -ка свояк; свойственник; (реже) родственник [На другий день, об обідню пору, до ревкому заявився Василя Петровича свояк (Панч); Молода вдова лишилась сама з двома дрібними дітьми, без засобів до життя, без свояків і приятелів (Фр.)]; бути ~ками з ким быть в свойстве с кем; свій ~ка вгадає (бачить) здалека см. здалека 1. своякиня см. своячка. свояцтво 1) свойство; 2) собир. свойственники; родственники [Анна: Свояцтво миле! Дозвольте вам тепера пояснити, чому се я таким ладом незвиклим врядила сю вечерю... (Л. Укр.)]. своячка, редк. своячениця, обл. своякиня свояченица; свойственница; (реже) родственница [Казали, що до Рахіри не годиться йому, Саві, ходити. Вона близька своячка його (Коб.)\ Сусідки та своячки частенько навідувалися до Василя (Фр.)', — А де ж оця... ваша своячениця? — ..запитав поручик Сиплокі (Скляр.); — Я ж вам сказав, що сьогодні ви не потрібні мені. — Та, збагнувши недоречність такого тону при своякині, Суворий жартівливо додав: — Тут стенограм не треба (Досв.)]. І своячок, -чка ласк, своячок [Бачиш [Леве} сам, що й твій любий своячок Клотик ані на волос не ліпший від Свині (Фр.)]. свят 1) прил. рит. свят [Свят союз наш, народ непоборен повік, Нездоланна повік його сила левина (Рил.)]; [як] бог свят І (заверение) разг. уст. [как] бог свят [Глузуй! А от тобі — бог свят! — На земському і я був з'їзді (Мирн.)]; 2) межд. свят [—Іди доглянь, щоб нам одрізали [землі] недалеко, ближче од села. — Свят, свят, свят... Опам'ятайся. Мені на пошту треба йти (Коцюб.)]. свята 1) прил. см. святий 1; 2) (род. святої) сущ. рел. святая [3 кутка виглядав невеличкий образ — не знать, святого чи святої, бо на йому малюнок потемнів (Мирн.)]. свят-вечір, -чора рел. сочельник [На святвечір, коли криничанські діди виходять кликати мороза вечеряти, посилають надвір і Данька (Гонч.)]. святенник святоша; (притворно набожный человек — ещё) ханжа, (реже) пустосвят [С. Тудор майстерно змальовує образ Сойки — святенника, шахрая і суспільного паразита (Іст. укр. літ.); Не полюбляю я вашого брата, святенників (Тулуб)]. святенництво, святенність, -ності святошество; ханжество [3 великою силою художньої типізації драматург [І. К. Карпенко- Карий] втілив у постаті Калитки те найбільш характерне, що властиве сільському глитаєві, — хижацтво, ..скнарість, святенництво (Іст. укр. літ.)]. Ср. святенник. святенниця святоша; ханжа; пустосвятка [Важко було визначити, чи мали ці святенниці якийсь чернецький ранг (Смол.)]. Ср. святенник. святенницький, святенський святошеский; ханжеский, ханжеской; перен. постный [Берне виявив себе як геніальний майстер сатири, викриваючи., соціальну несправедливість, святенницьку буржуазну мораль (Рад. літер., 1958, б)]. Ср. святенник. святенність см. святенництво. святенський см. святенницький. святенько см. святечко. святёць, -тця 1) рел. святой (сущ.) [Дивіться, нині ходять скрізь бідні, мов святці ті, обдерті та голі (Козл.)]; 2) уст., перен. святоша; 3) редк. жрец [Радіє люд.. Здійнявши руки, Святці співають вдячні гімни Своєму божищу Ваалу (Л. Укр.)]. святечко, святенько ласк, праздничек [Всі такі веселі, гомонять, радіють божому святечку (Коцюб.); Завтра святенько, наше будів- ницьке свято (Фр.)]. святешний обл. см. святковий. святешно нар. обл. см. святково. святий 1) прил. релт, перен. святой [Пораяв хтось тому чоловікові піти у Київ, до святих печер (Коцюб.); На Прокопа як зверху подивиться — Кругом святий! (Боров.); Святий той прапор бережіть І мозолястими руками.. Той прапор високо держіть (Черн.)]; г^тая (^тё) <^тйх рит. святая (святое) святых [Історія — це святая святих народу, недоторканна для злодій- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)