Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
свя 281 сіш ських рук (Довж.); Горбенко., виголосив монолог, який мав розкрити мені святе святих його., характеру (Грим.)]', ~тйй вечір рел. сочельник [Настав святий вечір. В Якимовій хаті кипіла робота (Коцюб.)]; г^тё письмо см. письмо 1; ~тий та божий см. божий; 2) (род. святого) сущ. рел. святой, святитель [Бабуся широко перехрестилася на позолочену ікону, звідки суворо дивилися древні святі (Собко)]; н є г^ті горшки ліплять см. ліпити 1; хоч (разг. хоть) ^>тйх винось разг. уст. хоть святых [вон] неси (выноси) [В кабаці кричить піддячий, Як кажуть, хоть винось святих (Котл.)]. святилище рел., перен. святилище [Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (Нар. стар. іст. УРСР)]. святиня 1) рел., перен. святыня [Михайло: В кожного є в серці своя святиня, в якій він не дасть другому полоскатися! (Стар.)\ Програма партії — це наша святиня, це — дороговказ у будівництві комунізму (Матер. XXII з. КПРС)]; 2) уст. храм [Не построїш ти тут святині (народна казка)]. святитель, -теля рел. святитель [Святі святителі, що з вами робитимеш: ні хліба спекти, ні діри залатать, — прийдеться так повикидать (приказка)]. святительський рел. святительский. святити (свячу, святиш) церк. 1) святить, освящать [Що каліка виробляє? — Криницю копає! Та й викопав. На те літо Криницю святили (Шевч.)]', 2) (о служителях культа) посвящать, рукополагать. святитися (свячуся, святишся) церк. 1) посвящаться [Він либонь на попа учився, та не схотів святитись у попи (Мирн.)]; ер. святити 2; 2) (чествоваться в качестве святыни) святиться; 3) страд, з. святиться, освящаться; посвящаться, рукополагаться; ср. святити 1 — 2. святість, -тості рел., перен. святость [Нео- ф і т - р а б: ..Врятувати вона однаково себе не може, та що їй з того, коли буде знати про гріх і святість? (Л. Укр.)]. святки, -ток разг. святки [Святки веселії настали (Руд.); Стара спекла м'який пиріг, Як на святки щороку (Мал.)]; ~ками (в значений нар.) на святках [Неділь вже, мабуть, з вісім буде — Святками до мене зібрались добрі люди (Гл.)]; зелені <^кй см. зелений. святковий праздничный; (исполняемый на святках, приуроченный к святкам) святочный [Тут друзів, гостей — переповнена хата. В святковому одязі хлопці, дівчата (Ол.); Настрій у всіх був бадьорий і святковий (Дмитр.)]. святковість, -вості праздничность; святоч- ность [Випав невеликий дощ, і погода надвечір — на час приходу поїзда — немов теж набрала святковості (Баш)]. Ср. святковий. святково нар. празднично [Знов ідем з прапорами Святково зодягнені, В єдиному пориві, В єдиному прагненні (Hex.); Висне небо блакитне без хмар, Без угаву цілується з морем, ..І повсюди п'янюче тепло. Як святково, весняно було (Воронько)]. святкування празднование; (ознаменование какого-нибудь важного события — ещё) празднество, торжество [Матроський хор посилено готувався до святкування Першого травня (Смол.); Він напустив на себе сум; дивлячись на нього, подумаєш: гірке йому і те ваше святкування (Мирн.)]. святкувати, -кую, -куєш праздновать [О р- ф є й: ..Тепер же день робітний, тяжкий будень, не можу я, не смію святкувати! (Л. Укр.); О л е н к а: Татку, ми разом будемо святкувати твої іменини? (Левада)]; 0 ~ти перемогу праздновать победу; уст. торжествовать победу [I теплий вітер ніжно затремтів, І йде весна, й святкує перемогу (Рил.)]. святкуватися, -кується праздноваться [Багато ще святкувалося свят.., тільки що удовині діти вже ніколи більш свята такеньки не дожидали (Вовч.)]. святний праздничный [Дівчина йшла у святній одежі, вся накрохмалена (Коцюб.)]. свято1 сущ. праздник; (ознаменование какого- нибудь важного события — ещё) празднество, торжество [Темно всюди, як у будень, А свято чимале (Шевч.); Вона мовчить, бо у свято гріх лаятись (Коцюб.); У князя свято, виглядає із Литви князя- жениха За рушниками до Рогніди (Шевч.); Перше травня — молодості свято, вільне свято вільного труда (Сое.)]; гитами (в значении нар.) по праздникам [Святами, коли люди мають вільний день, у палаті Коцюбинського особливо людно (Сміл.)]; буде й на нашій вулиці ~то погов. будет и на нашей улице праздник; Жовтневі ~та праздник Октября, Октябрьские торжества; зелені ^та см. зелений; справляти ~то см. справляти 1. свято2 нар. свято [Иоганна: ..Я ніколи не жила так чисто, так чесно, навіть свято, як сей рік (Л. Укр.); Всі народи могутнього Радянського Союзу свято шанують пам'ять великого Пушкіна (Корн.)]. святобливий 1) рел., перен. священный; 2) (тщательно исполняющий религиозные предписания, а также перен.) набожный; (исполненный благоговения — ещё) благоговейный [Святобливий вираз — як вітром здуло з його обличчя (Вас); Про святобливе відношення Шевченка до передових російських діячів, до декабристів, до Пушкіна, Лєрмонтова, Гоголя, Щедріна і говорити нічого: воно загальновідоме (Рил.)]. святобливість, -вості набожность; благоговение. Ср. святобливий 2. святобливо нар. набожно; благоговейно [Хрис- тя святобливо слухала., урочисту розмову, що звучала, як молитва (Панч); Воздвиг народ розкутий Не вбогу хатку — світлий дім, Щоб перед іменем твоїм [Т. Г. Шевченка] Чоло схилити святобливо (Рил.)]. Ср. святобливий 2. святокрадець, -дця рел., перен. святотатец. [Наче святокрадець тікатимеш від людей, від слова їхнього, від сміху (Сміл.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)