Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
€ВЯ 282 себ Святослав Святослав. святотатець, -тця рел., перен. святотатец [І в народній моралі, і в класичній літературі зрада коханому., розглядалась як найчорніша підлота; людина, яка віддала перевагу багатству над любов'ю, вважалась огидним святотатцем (Рад. літер., 1958, 3)]. святотатствений, святотатський рел., перен. святотатственный, святотатный [Не торкайтесь до мене святотатськими руками! (Фр.)]. святотатство рел., перен. святотатство [Поема «Марія» викликала лють церковників і реакційних критиків.. Вони обвинувачували його [Т. Г. Шевченка] в святотатстві (Іст. укр. літ.)]. святотатський см. святотатствений. святоха м. и ж. р. святоша; ханжа; см. ещё святенник и святенниця. святочний праздничный; (связанный со святками — ещё) святочный [Вона проїжджає давно відомими вулицями, але тепер їй здається, що ті вулиці мають святочний вигляд (Л. Укр.); Ніч тиха, зоряна, тепла, святочна ніч (Коцюб.); В святочному убранні Докія поволі прямує додому (Ст.)]. святочність, -ності праздничность; святоч- ность [Все блищало, сяяло в ній [хаті], дихало якоюсь святочністю (Коб.)]. Ср. святочний. святочно нар. празднично; по-праздничному [Усім було дуже добре, усім було якось святочно на душі (перекл. з Вовчка); По горах, долинами й верхами, тяглися святочно прибрані люди (Коцюб.)}. святоша м. и ж. р. святоша; ханжа [Старий святоша широко хреститься, б'ючи земні поклони (Довж.); Баба молитовно підкотила під лоба очі і., зашепотіла щось нерозбірливе. Кирила аж занудило, така противна була йому в цю мить підла святоша (Собко)]; см. ещё святенник и святенниця. святощі, -щів, (реже) святощ, -щі 1) рел., перен. святыня [Звичай у народу — святощі: я не сміла зрікатися (Барв.); Кохатиме [жінка] той смуток, як найбільшу святощ (Самійл.)]; 2) редк. святость [Серед розкішної, чистої природи монастир — з його «братією», святощами та забобонами — здається якоюсь гидкою плямою, смердючою купою гною (Коцюб.)]. святці, -ців церк. святцы [Чиновник байдуже подав виписані з святців кілька чоловічих імен, що припадали в календарі на день народження хлопця (Ле)]. свячене 1) прил. см. свячений; 2) (род. свяченого) сущ. церк.. освящённое во время пасхи [На сам Великдень, поки священик правив у церкві, хтось із села зайшов до його додому й викрав усе чисто свячене (Фр.I свячений прач. 1) освящённый [Про посивілі замки й храми, Що відкидають вічну тінь, Де камінь, свячений віками, Для юних дише поколінь, ..Товариші мої писали (Рил.)]; 2) посвященный, рукоположённый [Старий був, смирний піп у нас, Іще з тих давніх, мало вчених, У Луцьку чи в Холмі свячених, Що то жили й робили враз Із мужиком (Фр.)]. Ср. святити 1—2. свячений прил. церк. свячёный (разг.), освящённый [Молодь не хотіла чекати, поки батьки поїдять свячених поросят (Мик.)]. свячення церк. освящение. священик церк. священник [3 кладовища Микола пішов до священика і найняв панахиду за Нимидору (Н.-Лев.)]. священний рел., перен. священный [Існували у сарматів і пережитки тотемних уявлень. Священною твариною, крім коня, вважали і оленя (Архл., 1953, VIII); Наша Батьківщина стоїть на чолі всіх народів у великій і священній боротьбі за мир в усьому світі (Корн.)]; <-~на історія рел. священная история [К ость: ..Священну історію [мати] знає краще мене (Вас.)]. священнодійство рел., перен. священнодействие [Полювання він забавою вважав, Рибальство — справою, священнодійством навіть (Рил.)]. священно дійству вати, -ствую, -ствуеш и священнодіяти, -дію, -дієш рел., перен. священнодействовать [Ще недавно Кузьмич біля цього віконця [каси] не гроші одержував, а священнодійствував, смакував наслідки свого труда (Руденко); Він сидить і їсть довго, акуратно, певніше, не їсть, а священнодіє (Собко)]. священнослужитель, -теля церк. священнослужитель [Похитнувшись в човні, священнослужитель., полетів сторч у воду (Довж.)\. священство 1) церк. священство; (сан — ещё) священничество [Зістався в сумних покоях сам Харитін, з своїми думами та мріями про священство (Н.-Лев.)]; 2) собир. священство [Кажуть, що цілий номер переповнений був [нападками]., на священство, на церкву (Кол.)]. сграфіто нескл. сущ. жив. сграффито [Сграфі- то.. — декоративний прийом оздоблення стін (Архт. Рад. Укр., 1941, 5)]. се см. це. сеанс, -су сеанс [Спостереження показують, що після сеансу електросну хворі добре себе почувають (Наука і життя, 1956, 11); Часу в нього ще залишалось чимало, можна було встигнути на останній сеанс... (Гонч.)\. себе мест, себя [Єдиним місцем, де вона [Параскіца] почувала себе спокійною, був батьківський виноградник (Коцюб.); Ото на себе не надійся, Чужому лихові не смійся! (Гл.)]; собою, з себе (лицом, внешностью) собой; разг. из себя [Був собою [Денис] красивий, моторний (Квітка); Пані наша була не перволіток та й не яка стара, а з себе була висока, огрядна (Вовч.)]; собі на умі см. ум; брати за ~бе разг. брать себе в жёны [А що ж ти, може, думаєш брати її за себе? (Вовч.)]; брати н а ~бе см. брати 1; в з я т и (брати) ~бе в р у к и см. рука; д о себе (в свой дом, комнату um. n.) к себе [По обіді звичайно заходить до мене Горький з цілою родиною і тягне рибу ловити, а потому до себе (Коцюб.)]; замикатися в собі см. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)