Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сив 296 сив ложена... (Тесл.); Де не взявся сивенький голубок та й зоставив на бобах наших горобчиків (Мирн.)]. Ср. сйвий 1—2. сивець см. сиваш. сивизна прям., перен. седина [Сивизна лягла на скроні, А в очах — жива блакить (Воронько); Минала осінь. Ранками сивизна перших заморозків сріблила степ (Риб.)]; з г^вйзнй віків (століть) из глубины веков (столетий) [Виринають з сивизни століть і проходять гордою ходою перед нашими воїнами славні прадіди — Байда- Вишневецький, Дорошенко, Нечай, Бо- гун і Богдан.. — і кличуть до бою за Батьківщину (Довж.)]. сйвий 1) седой; разг. сйвый [Кобзар старий і сивий бреде в степу росистими травами (Вологи.); Ти свою сиву голову пошануй, коли не шануєш козацтва! (Вовч.)]; ~ве волосся седые волосы, седины (мн. ч.); <~вий як голуб (лунь) седой как лунь [Гриць уже сивий як голуб був, а все ходив у Крим (Вовч.)]; 2) (о цвете) серый; (беловатый — ещё) седой; (с синим оттенком — обычно) сизый; (о масти — ещё) сйвый [Швидко перо заскрипіло по шорсткім, сивім папері (Фр.); Очі [Семе- ниха] мала великі, сиві і розумні (Стеф.); В кожному возі по чотири воли сивих йшло (Вовч.); Чимала валка парубків показалася з улиці, — у здоровенних білих кожухах, у сивих шапках (Мирн.); Заридала, затужила віла, закувала, як зозуля сива (Л. Укр.); Густий сивий туман наліг на землю (Коцюб.)]; 3) (перен.: древний) седой [Ще пам'ята донині сивий Львів Рядки друкованих уперше літер... На Федорова гріб із львівських ясенів Пожовкле листя стеле львівський вітер... (Павл.)]; «-~ва старовина (давнина) см. старовина 1, давнина 2. сивина прям., перен. седина; (начинающаяся— егцё) проседь [Вкрили зморшки руки, і навкруг чола, як туман на луки, сивина лягла (Сос); Кучеряве посічене волосся., блищало сивиною (Н.-Лев.); Вночі сильний вітер порозкидав курені, в яких спали люди, — «постелі» до ранку вкрилися сивиною наморозі (Вологи.)]; вкритий ~нбю убелённый сединами; —>на в бороду, а чорт у ребро погов. седина в бороду, а бес в ребро [— На старість воно так завжди: сивина в бороду, а чорт у ребро! — одно жартує Улас (Мирн.)]; з ~нй віків (століть) из глубины веков (столетий). сивйнка разг. сединка [Нехай на скронях в мене вже сивинки, — У вашій [піонерів] рідній, здруженій сім'ї Я гостем буть не хочу ні хвилинки. Як рівний з рівними, я сяду серед вас, Хай піонерська пісня залунає... (Бичко)]. сивіла миф. сивилла. сйвінь, -вені поэз. седина, седины (мн. ч.) [Дитинства теплота і мудрощі старечі, Сйвінь минулого і зелень майбуття, — ..Це ти, мій городе, це ти, моє життя! {Рил.)]. сивіти (сивію, сивієш) 1) седеть; разг. сиветь [І Настя і Яків уже почали сивіти (Мирн.); В кім юная душа — той не сивіє з горя (Тич.)]; волосся ^віє, а голова шаліє см. волосся; 2) (только сивіти , -віє; выделяться серым цветом, виднеться) сереть, сереться (разг.), седеть ІУ далині сивіє ліс (Головко); У полі кипіла робота, Сивіли воли на ріллі (Рил.)). си в ітися, -віється редк. сереться (разг.), сереть, седеть [Поле сивілось, стаючи з білого попелястим (Гонч.)]. сивішати, -шаю, -шаєш становиться более седым [Він дивиться на своїх солдатів затуманеними очима, блідий, укритий сірою щетиною, що кожного ранку сивішає (Мик.)]. сйвка орн. сйвка, золотистая ржанка. сивко (о лошади) разг. сйвко, сйвка. сивковий обл. серый, из серой шерсти. сивкові, -вих сущ. орн. ржанковые. сйво нар. серо [Сиво клубився туман (Смол.); В кабінеті — сиво від цигаркового диму (Гонч.)]. сивобородий седобородый; разг. сивобородый [Допомагали партизанам і сивобороді діди (Шиян)]. сивоборбдько разг. седобородый (сущ.); разг. сивобородый (сущ.). сивобровий седобровый; разг. сивобровый [Сивоброві, мовчазні гуцули Коломийки склали про бійця (Шп.)]. сивоволосий седоволосый; разг. сивоволосый; книжн. седовласый [Не впізнала відразу й Тіна матері.. Сухенька стала, згорблена, сивоволоса (Збан.)]. сивовусий, сивоусий седоусый; разг. сивоусый [Попереду всіх сидів невисокий, сивовусий Іван Іванович Жушман (Ткач); Висипав народ зустрічати козацький загін. Старі матері, сивоусі батьки, молодиці з немовлятами на руках, дівчата (Головко)]. сивоглавий поэз. седоглавый; разг. сивоголовий [Найвищий бескид — сивоглавий сторож — На перевалі встав (Дор.)]. сивоголовець, -вця разг. седоголовый (сущ.); разг. сивоголбвый (сущ.) [— А-а-а, се, — каже [господиня], — той сивоголовець?.. (Мирн.)]. сивоголовий седоголовый; разг. сивоголбвый [Починає маленька сивоголова бабуся говорити (Вишня)]. сивограк обл. см. сиворакша. сивогривий сивогривый [Котилися хвилі важкі, сивогриві (Шп.)]. сивокрйлий поэз. сизокрылый [Ой ти, орел си- вокрилий, високо літаєш (народна пісня)]. сиволап разг. уст. презр. сиволап [П еча- риця сам: ..Сиволап, як є сиволап.. Слова по-людському вимовити не може, — а от ручки лиже!.. (Мирн.)]. сиволапий разг. уст. презр. сиволапый [Цей сиволапий солдафон трахнув вас так, що якби не нагодився тут я, то після ще одного удару довелося б везти вас просто до моргу (Смол.)]. сиворакша орн. сизоворонка, сиворонка [Над головою вже вистукував дятел, і когось кликала сиворакша (Десн.)]. сиворотка мед. сыворотка. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)