Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сів ЗІЗ сід ницю, пили з польової криниці холодну воду, що освіжала, підбадьорювала сіваль- ниць (Горд.)]; см. ещё сівачка1. сівач, -ча сеяльщик, севец; (торж., перен. — обычно) сеятель [Пішов сівач на поле й сім'я сіяв (Фр.); Жде весняна земля, щоб пройшли сівачі борозною (Пере.); Сій, сіваче, в людські груди Правди вічної зерно (Граб.)]. сівачка1 сеяльщица [Вийшла в поле літня сівачка сіяти (Довж.)]. Ср. сівач. сівачка2 (лукошко или мешок с зерном, навешиваемые на плечо при ручном посеве) обл. севалка, севальник, севня [Катерина Глу- щук одна вийшла на своє поле. Вона повісила через плече сівачку і насипала до неї жита (Чорн.)]. сівба, обл. сійба сев, посев; уст., обл. севба [Прокіп.. орав на зяб, кінчав пізню сівбу (Коцюб.)\ Після жнив Іванові — возовиця; далі — оранка на озимину; ще далі — сійба (Мирн.)]. сівбина обл. посеянное зерно; посев [При роботі в городі або в полі не можна нічого їсти, бо птаха з'їла би сівбину (Шух. — Сл. Гр.)]. сівбйця обл. зерно для посева [Будем сіяти жито, пшеницю, жито, пшеницю, всяку сівбицю (Гол. — Сл. Гр.)]. сівер, -веру обл. сйвер, сйверко. сіверкий (о погоде, ветре) обл. сиверкий [Він ждав, що рибалки в ту ж мить повернуть до берега, але сіверкий вітер подужчав, ударила мертва хвиля (Куч.)]. сіверко1 (северный ветер) обл. сйвер, сйверко [Я чув, як сіверко шумів в колоссі жита (Шп.)]. сіверко2, сіверно (холодно, сыро) предик, обл. сйверко [Надворі було сіверко (Досв.)]. сіверяни, -рян ист. северяне [Поряд з сільським господарством однією з основних галузей господарської діяльності сіверян було ремесло (Архл., 1953, VIII)]. сіверянин ист. северянин. сіверянка ист. северянка [Красну пісню сі- верянок Чую в синьому бору (Ст.)]. сівкйй обл. 1) сыпучий; 2) (о зерне) засевающий большую площадь [Оце зерно — як мак, сівкіше, ніж пирій (Волч. у.—Сл. Гр.)]. сівня (лукошко или мешок с зерном, навешиваемые на плечо при ручном посеве) обл. севалка, севальник, севня [А ти йдеш з сів- нею й тихо сієш... Нове сім'я, нові надії (Фр.)]. сівозміна с.-х. севосмен [Відповідальним завданням працівників сільського господарства є освоєння правильних сівозмін (Колг. Укр., 1959, 3I. сівці см. сійці. сідавка, сідак, -ка, сідалка обл. сиденье [Я сидів на сідалці у каюку (Екатер. у. — Сл. Гр.); Вмостився [Дунда] на пружинистому сідаку (Ченд.)]. сідало 1) насест [На сідалі загорлав, забив крильми півень (Ст.)]; 2) (перен.: место, предмет, на котором сидят, на который садятся) разг. сиденье [Вартує цілу ніч [Денис], а досвіт напливає — Він чуйно при вудках на сідалі куняє (Рил.)]. сідання (оседание) садка. сідати, -даю, -даєш, сісти (сяду, сядеш) 1) садиться, сесть; (располагаться где-нибудь — ещё) усаживаться, усесться; (раз- мещаться где-нибудь — ещё) рассаживаться, рассесться; (на короткое время — обычно) присаживаться, присесть; (погружаться; покрывать поверхность чего-либо) оседать, осесть [Вони приходили і сідали, хто де хотів — на стільці, на продрану канапу, нарешті, просто на ліжко (Собко); Сідаю в трамвай і мчу (Л. Укр.); Як тільки витоплять жінки, мерщій за прядки сідають (Головко); Сонце сідало за вербами, наче гасло (Н.-Лев.); Сторож замітав поміст, і пил од ніг людських сідав на грубо помальованих богах (Коцюб.); Крейсер сів кормою глибоко в воду (Трубл.); Пасажирів з Одеси сіло дуже мало (Коцюб.); Сідають вертольоти у Брюсселі — на майдан (Дмитр); Розсердилась дівчинонька: «Прибріхзпвать звик! Нехай тобі тричі сяде Тіпун на язик» (Гл.); Високо літав, а низько сів (приказка)]; ~2тп в калюжу см. калюжа; «¦^сти маком см. мак; ~сти на мілину (мілизну) см. мілина; на шию ~сти см. шия 1; н і сіло ні (ані) в п а- л о см. упасти1; 2) (попадать в заключение) садиться, сесть [Тепер вона сяде в тюрму і, чого доброго, ще когось, а може, і мене за собою туди потягне (Собко)]. сідатися, -даюся, -даєшся обл. надрываться [Він було аж сідається та регоче (Сл. Гр.)]. сідач, -ча бот. (Eupatorium L.) посконник; ~ч конопл яний (Eupatorium cannabi- ^ пищ L.) посконник конопляный. сіделечко уменъш., ласк, сёдлышко [Ой поїхав з України Козак молоденький — Орі- хове сіделечко, Ще й кінь вороненький (народна пісня)]. сіделка седёлка [Хоч би сіделку зробив порядну, сіделки немає (Довж.)]. сіделко 1) уменьш., ласк, седельце; 2) (часть конской упряжи) седёлка [— Ну, ну, Воронько, — підпихав [Юхим] за полудрабок воза.. Вирушив і без потреби підправив на коняці сіделко (Ле)]. сідельний седельный. сідельник седельник, седельщик [Сідельники., оздоблювали сідла золотими й срібними цвяхами (Скляр.)]. сідельце уменьш., ласк, седельце [Козакові при бокові хустки не носити, Лиш про славу козацькую сідельце покрити (народна пісня); Сідайте, сідайте, любі друзі. Що ж вас принесло: чи сідельце, чи весло? (Ст.)]. сіденький уменьш., ласк. редк. седенький; сивенький [Панок плохенький, невеличкий, сухенький, сіденький, ходить собі^ по горниці та щось думає (Квітка)]. Ср. сідйй 1 и см. ещё сивий 1. сідйй редк. 1) седой; разг. сивый [Пов'язала сіду голову (Квітка)]; 2) седой [Печаль на серденьку! Згадалась Мені сіда старовина (Манж.)]. См. ещё сивий 1, 3. сідина редк. седина [По краях вони [баки] вже позасівалися сідиною (Мирн.)]; см. ещё сивина. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)