Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сід 31 4 сів сідланий осёдланный [Чекають гасла воїни червоні.. В них шаблі гострі, сідлані в них коні (Бажан)]. сідлання седлание, седловка [Під час сідлання підпруги підтягують так, щоб під передню можна було просунути один палець, а під задні — два пальці (Конярство)]. сідлати, -лаю, -лаєш седлать; осёдлывать [І Ярина дає зброю, А Степан сідлає Коня, свого товариша, Й жупан одягає (Шевч.); Не тоді коней сідлають, як верхи сідають (прислів'я)]. сідлатися, -лається седлаться; осёдлываться [Сідлались коні і суточками, зеленим верхом, ішов пишний похід та закосичував плай (Коцюб.)]. сідло седло [Коня покрили новеньким сідлом (Збан.)]; вибивати, вибити з ~ла кого прям., перен. выбивать, выбить (вышибать, вышибить) из седла кого [Недовго, дуже недовго правив селом Муша- тешті.. Хвиля народного гніву вибила його з сідла (Чаб.)]; лічить, як корові г^ло разг. идёт, как [к] корове седло [Г е р- в а с і й: ..Нам дворянство так личить, як корові сідло (Тоб.)]. сідловйдний седловидный. сідловина седловина; (в горном хребте — ещё) седло [Мали підійматися [колгоспники] на зарослу чагарником сідловину між двома сопками (Сміл.)]. сідлбвка воен., спорт, седловка [Про початок скачок сповіщають дзвінком. За першим дзвінком роблять сідловку (Конярство)]. сідлоподібний седлообразный, седловидный. сідлуватий седловатый, седлистый, седельчатый. сідляр, -pa спец. седельник, седельщик [Строкатим походом йшли цехи. Кожен цех ніс свої прапори. Кожен намагався показати., емблему свого ремесла. Сідлярі тягли площадку, де кілька майстрів шили сідла (Тулуб)]. Сідней Сидней. сіднйця, мн. ч. сіднйці, -ниць анат. ягодица, ягодицы; (шутл. уст. — ещё) седалище (ед. ч.) [У хворого спостерігалося значне ожиріння з відкладенням жиру на животі, сідницях, грудях (Фізіол. ж., 1956, II, 3)]. сідничний ягодичный; седалищный [Форма вушних раковин, відсутність хвоста, сідничних мозолів і защічних мішків відрізняє їх [людиноподібних мавп] від усіх інших мавп і наближає до людини (Осн. даре.)]. Ср. сіднйця. сі док, -ка седок [Видно було, як між шаблями сипались на сніг іскри, потім падав вершник, а кінь уже біг без сідока (Панч)]. сідуватий редк. седоватый [І знов пливе низьке спокійне небо Над сідуватим кольором доріг (Мал.)]; см. ещё сивуватий 1. сі духа обл. торговка [Сласть они шкварились, сідухи цокотіли (Греб.)]. сідь, -ді обл. см. сивина. сі б на (краска) сиена, сиенская земля. сієніт, -ту мин. сиенит [— Сієніт, — поклавши руку на камінь, сказав Ковалевський.— Я був., в Єгипті, де добувають його (Ільч.)]. сієнітовий мин. сиенитовый. сієнський сиенский; ~ка земля (краска) сиенская земля, сиена. сізіфів: ~фова робота (праця) сизифов труд, сизифова работа [— Тепер ми закінчуєгио греблю й маємо простий прохід до північного входу в тунель. — Але ж це сізіфова робота (Ле)]. сійба см. сівба. сійник обл. см. сівач. сійнути, -ну, -нёш сыпнуть (разг.), сыпануть (разг.) [I просто вниз, під гору, у долині — Обухівка, немов хтось жменею сійнув зерно золотаве в чорну ріллю (Головко); Машина забурчала, сійнула в ніч снопи проміння (Ст.)]. сійнутися, -деться посыпаться [Із труби паровоза сійнулася вгору жменя іскор (Ст.)]. сійці, -ців, сівці (подставка для сита) обл. сёйница [Мотря задумалась, соваючи ситом по сійцях, перекладених уподовж ночовок (Н.-Лев.)]. сік (род. соку) сок; (выделяющийся из подрезов или корней живых растений — ещё) пасока [Жінки перехилили келишки, від яких ішли пахощі соку осінніх виноградних грон (Мик.); Сипле сонце на все живе снагу свою гарячу і ніжить усе, і наливає соками (Вишня); Драматургія Корнійчука, проза Яновського, Гончара, Стельмаха, поезія Тичини, Малишка, Воронька весь час живляться соками народного слова (Рил.)]; Ов йсмоктати соки перен. высосать соки [Висмоктала її соки тяжка робота, підрізала крила зневіра... (Руденко)]; в соку (прям. — о растениях, перен. — о людях) в [самом, полном] соку [Урожай в соку, такий, як треба (Мал.); — Таку панянку десь підхопив, що не йому, старому б, залицятися. — Молоду, гожу?— скрикнув місяць. — Саме в соку (Мирн.)]. ставка разг. сйкалка (обл.) [Мені хотілося зробити собі сікавку (Гр.)]; см. ещё сикавка 1. сіканка обл. 1) порка [розгами]; 2) сеченая капуста. сікарня обл. доска, на которой рубят мясо для котлет. сікатися, -каюся, -каєшся разг. 1) бросаться; (вмешиваться во что-либо) лезть, приставать, соваться; (досаждать) придираться, донимать [Собаки обпали робітників, сікалися до ніг та піднімали страшенний галас (Коцюб.); Шляхтичі вже сікались один на одного, вже брязкали шаблями (Панч); —З ким же ти там бачилась? — сікалась до неї Навроцька (Н.-Лев.); — Його [Лева], мабуть, один наш цар тільки й зможе піймати; а нашому братові —не сікайся!— каже Грицько (Мирн.)]; 2) (с инфинитивом: пробовать сделать что-либо) пытаться [Минув день і не один, як згадала стара: — Десь-то наші тепер обертаються? Дочки зітхнули, та й тільки. Ніхто з них в Кам'янці не був, то й не сікались вгадувати, де б саме вони були (Свидн.)]. сікач1, -ча (инструмент) 1) секач, тяпка, сечка; (для разрезывания торфа спец. — ещё) секарь; (большой широкий нож) |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)