Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сік 315 сіл резак, косарь [На кухні щось сікли сікачем (Смол.)]; 2) архл. резак. сікач2, -ча (дикий кабан) секач [Дикі кнури- одинці, що звуться ще за свої величезні страшні ікла сікачами, вигодовуються на справжнє страховидло, сильне та люте (Вишня)]. сікачка (для рубки капусты) сечка, тяпка. сікнути и усилит, сіконути, -ну, -нёш разг. рубнуть, рубануть; резнуть, резануть; (перен.: ударить) хлестнуть, хлестануть [Слова швидшають, грубішають, висовують жала і знову добрішають, щоб згодом сікнути, мов батогом (Ст.); Свинцевий град сіконув повітря (Гонч.)]. сікнутися, -нуся, -нёшся разг. броситься, рвануться; (устремиться куда-нибудь — ещё) сунуться [Антосьо сікнувся до первої парти, де попереду сидів (Свидн.)]. сіконути см. сікнути. сікти (січу, січеш) 1) сечь; (мясо, капусту и т.п. — ещё) рубить; (во многих местах) книжн. иссекать; (прорезать пространство — о луче um. п.) рассекать [3 вікна видно, як Югина в хаті січе капусту (Ст.); Там, в Чорногорі, чорнокнижники сікли десь лід по замерзлих озерах (Коцюб.); Напали на їх трьох цілих десять; сікли, рубали... (Мирн.); Стріляли кулемети, прожектори сікли туман, спалахувало й захлиналося «ура» (Янов.)]; 2) (наказывать розгами um. п.) сечь, драть, пороть [Нас хлопами взивали, канчуками сікли нас (Фр.)]; 3) (с силой бить—о дожде, ветре um. п.) сечь, хлестать [Косий дощ нещадно сік посірілі стіни будинків (Риб.); Мороз дедалі дужчав, вітер сік обличчя сніжинками (Собко)]; 0 *^ти зубами (от холода um. п.) лязгать зубами [Він тремтів увесь, немов у лихорадці, і сік зубами, мов на морозі (Фр.)]. сіктися (січуся, січешся) 1) (сражаться) сечься (уст.) [Тут вже рушниці замовкли: схопилися [повстанці] сіктись, боротись (Тич.)]; 2) (о волосах, нитках и т. п.) сечься, обсекаться; разг. высекаться [В добрім житті кучері в'ються, а в поганім — січуться (приказка); Велично пливуть крижини хмарин і січуться сонячні волокна (Ст.)]; 3) страд, з. сечься; рубиться; иссекаться; рассекаться; ср. сікти 1. сілезець, -зця силёзец. Сілезія Силёзия. сілезький силёзский. сілкий, разг. сількйй спец, солкий [Сіль стала дорога. Тільки ж і сілька, — трохи посолиш, — і вже солоне (Янов.)]. сіло см. сільце2. сіль (род. солі) 1) соль [— Просимо вечерять! — промовив чоловік, виймаючи з торби окраєць хліба, сіль та цибулю (Н.-Лев.); Сірчиста кислота двоосновна і утворює два ряди солей—середні і кислі (Заг. хім.)]; 2) перен. соль [—Крутиться [корчмар], мов той в'юн! — додав хтось слово пополам із сіллю (Чаб.)]; ^ ^ль землі перен. соль землй [Дев'ятий вал... Чи то ж була вода, що марне так розбилася об кручу? То ж сіль землі, то ж сила молода ішла на смерть, на згубу неминучу (Л. Укр.)]; а т т і ч н а ~ль аттическая соль; бути ~ллю в оці быть бельмом в глазу (на глазу) [Особливо Герман., був для нього сіллю в оці (Фр.)]; насипати солі на хвіст см. хвіст1; не до солі кому разг. не до шуток кому [— Мені тепер, як кажуть, не до солі... Що то робить моя Ода рочка? (Стор.)]; хліб та ^ль, х л і б-сіль (пожелание приятного аппетита) хлеб-соль!, хлеб и (да) соль! [Всі глянули на двері. То прийшов старшина по Корнія. — Хліб-сіль! — мовив, глянувши, що снідають. — Просимо, — озвалась крізь сльози Іваниха (Л. Укр.)]; як (мов) ^ль в оці см. око1. сільбуд, -ду, сільбудйиок, -нку (сільський будинок) сельский клуб [Приміщення сільбуду прикрасили колгоспниці вишиваними рушниками (Шиян); А чи не знаєте, діду, як тут сільбудинок?.. (Мик.)]. сільбудівський клубный. Ср. сільбуд. \ сільвиконавець, -вця (сільський виконавець) сельисполнйтель (сельский исполнитель) [На ганку., на сонці вигрівається сільвиконавець (Кач.)]. сільвиконкбм, -му (сільський виконавчий комітет) сельисполком (сельский исполнительный комитет) [На вулиці одні чемно вітаються до голови сільвиконкому, другі ласкаво запитують: «Як ся маєте? Як живете?» (Чорн.)]. сільгоспартіль, -лі (сільськогосподарська артіль) сельхозартель (сельскохозяйственная артель) [Бібліотеки сільгоспартілей укомплектовані політичною, художньою та технічною літературою (Літ. газ., 1960, III)]. сільгоспмашина (сільськогосподарська машина) сельхозмашина (сельскохозяйственная машина). сількйй см. сілкий. сількісь, сількось нар. разг. всё равно; (так и быть — ещё) пускай, ладно; (несущественно — ещё) ничего [— Чи не дурію я справді? — інколи думається їй [Галі]. —Сількісь! Хай здурію — гірше не буде (Мирн.); То сількісь, що не так співають, Зате горілки не вживають! (Гл.)]. сількор, -ра (сільський кореспондент) селькор (сельский корреспондент) [Батько сількора Василя середняк Опанас Трубенко був людиною неквапливою (Довж.)]. сількорівський селькоровский [Навколо стінгазет створено широкий сількорівський актив (Рад. Укр., 1951, VIII)]. Ср. сількор. сількось см. сількісь. сільмаг, -гу (сільський магазин) сельмаг (сельский магазин) [Відколи Сер- гійкова мама., стала продавцем у сільмазі, хлопчик щодня тулився біля своєї бабусі (Куч.)]. сільнйця, сільничка солонка [Улас сидів поруч полковника, статечно вмочаючи картоплину в сільницю (Янов.); Десь узялися ножі й виделки, сільничка й чарки (Н.-Лев.)]. сільрада (сільська рада) сельсовет |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)