Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сім 317 сін лися під удар озвірілих завойовників (Наука і життя, 1956, 10)], сімсотріччя семисотлетие. Сімферополь Симферополь. сімферопольський симферопольский. сім'я (род. сім'я и сімені) 1) бот. и пр. семя; семена (мн. ч.) [На вулицю смачно розтікається масний дух підсмаженого сім'я (Ст.)]; кропи в'я н е ^м'я см. кропив'яний; цитварне ^м'я см. цитварний; 2) физл. семя, сперма. сім'я 1) прям., перен. семья; (прям. — ещё) семейство, фамилия (разг.) [Другого дня, тільки що зійшло сонце, Джерина сім'я вже й пообідала й вийшла на панщину (Н.-Лев.); Тепер ти квітнеш у сім'ї народів^ Мій рідний краю, земле чарівна! (Вирг.)]; в г^м'ї не без виродка см. виродок; 2) лингв, семья. сім'явилиття физл. семяизвержение, семяизлияние. сім'явипорскування физл. семяизвержение, семяизлияние. сім'ядоля бот. семядоля, семенодоля [Сходи [сої] мають дві сім'ядолі (Зерн. боб. культури)]. сім'ядольний бот. семядольный, семенодоль- # ный.^ сім'яний1 1) анат., физл. и пр. семенной; ~нйії зачаток см. зачаток; 2) (из семени конопли) разг. конопляный [Пили на радощах сивуху І їли сім'яну макуху, Покіль кликнули їх за стіл (Котл.)]; ~на олія разг. конопляное масло. сім'яний2 (имеющий семью) редк. семейный [Сім'яні люди коло його [Кирила Івановича] ладком-ладком, кожному хотілося мати зятем такого талановитого чоловіка(Міфн.)]. сім'яник, -ка бот., анат. и пр. семенник. сім'яниковий бот., анат. и пр. семенниковый. сім'янин 1) семьянин [Тепер Лошаков не той. Жонатий, має діток, став поважним сім'янином, поважним громадянином (Мирн.)]; 2) член семьи, родственник [Які то люди добрячі! Привітали мене, заїжджого, як сім'янина (Вовч.); До мене ставилась [дівчина], як до свого сім'янина (Збан.)]. сім'янинка семьянинка. сім'янистий1 (имеющий много семян) разг. семенистый. Ср. сім'я 1. сім'янистий2 (имеющий большую семью) разг. семьянйстый (уст.) [їх батько дуже сім'янистий: в його п'ять дочок (Н.-Лев.)]. Ср. сім'я 1. сім'яніжка бот. семяножка. сім'янка бот. семянка [Гусінь пошкоджує насіння в кошиках соняшника, прогризаючи сім'янки і виїдаючи з них ядра {Колг. вироби, енцикл.)]. сім'яносний семеноносный, семяносный. сім'япровід, -воду анат., с.-х. семяпровод. сім'яутворення физл. семяобразование. сім'ячко уменьги. от сім'я 1 [2-а молодиця: ..Яка мати, така дочка! 1-ш а молодиця: Яке сім'ячко, таке й зіллячко!.. (Кроп.)]. сім'ячковий семечковый. Сінгапур (род. Сінгапуру — об острове, Сінгапура — о городе) Сингапур. сінгапурський сингапурский. сінечки, -чок уменьги., ласк. разг. сёнечки [Уступив я у сінечки біленькі, а з сінечок у біленьку кімнаточку (Вовч.)]. сінешній сенной; уст. сённый [Христя потушила світло й вийшла на сінешній рундук (Мирн.)]; ~т двері сенная дверь [Мати відчинила сінешні двері (Шиян)]. сіни, -ней сени [Хата ділиться сіньми на дві половини (Коцюб.)]. сінки, -нок уменьги. разг. сенцы [Хатина була без сінок, маленька (Ков.)]. сінний1 сенной; уст. сённый [Іди, мила, іди, не барися, А з сінного вороженька назад не вернися (народна пісня)]; <-~ні двері сенная дверь. Ср. сіни. сінний2 1) (из сена, для сена и пр.) сенной [Сінне борошно виготовляють з кращих сортів бобового сіна, а саме: люцерни і конюшини (Свинарство)]; 2) редк. питающийся сеном [Сінним конем, а солом'яним волом не далеко заїдеш (Ном.)]. сінник, -ка 1) (помещение для хранения сена) сеновал; обл. сеннйк, сённица [Сіно та інші грубі корми зберігають на горищах і спеціальних сінниках (Колг. Укр., 1956, 11)]; 2) (матрас, набитый сеном или соломой) сеннйк, тюфяк [Стояло широке ліжко з сінником та з плисковатими подушками (Н.-Лев.); Анна: Андрію! .Був обшук. Навіть солому з твого сінника витрусили (Гал.)]. сінничок, -чка уменьги. тюфячок. Ср. сінник 2. сіно сено [Сохло в покосах сіно (Куч.); Сидить пес на сіні: сам не їсть і другому не дає (приказка)]. сіновал, -лу редк. сеновал; обл. сеннйк, сённица [Після роботи на сіновал приходив з гармошкою молодий таборовий машиніст із матросів (Гонч.)]. сіноворушилка с.-х. сеноворошилка. сіноворушіння с.-х. сеноворошение. сіножатка см. сіножать, сіножатний с.-х. сенокосный. сіножать, -ті, редк. сіножатка, сіножаття с.-х. сенокос, покос, покосный луг, пожня; (мн. ч.: сіножаті, -тей) сенокосные угодья [Внизу плила якась річка, за нею була вузька сіножать (Фр.); Вулицею повз стодолу переходять косарі на сіножаті (Козл.); Куплю тобі хатку, іще й сіножатку (народна пісня); Мав же я поле, мав же я сіножаття (Гр.)\. сінозаготівля сенозаготовка. сінозаготовчий сенозаготов очный, сенозаготовительный. сінозбиральний с.-х. сеноуборочный. сінозбирання с.-х. сеноуборка [У кожному колгоспі й радгоспі повинен бути робочий план сінозбирання і силосування кормів (Рад. Укр., 1948, VI)]. сінозбирач, -ча с.-х. сенособиратель. сінокіс, -косу с.-х. 1) (место косьбы; луг) сенокос [Понад Черемошем з сінокосу повертаються колгоспники (Ст.)]; см. ещё сіножать; 2) (косьба травы на сено, а также время такой косьбы) сенокос. сінокісний с.-х. сенокосный [В один край від табору тяглися поля, в інший — залягав |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)