Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сір 319 сір баке [Денис заліплює ранку бинтом.. — Заживе, як на сірому!.. (Гонч.)]. сірина, сіризна серизна; разе, серина [Небо закуталось в однобарвну сірину (Коб.); Убогі в'єтнамські села ховаються в буйній зелені бананових пальм.. Вони наче зелені оазиси посеред одноманітної сірини води (Козл.); Атлетичного складу молодий чоловік, одягнений за останніми химерами моди, що навіть трохи вражало на фоні сіризни Нашого, він не міг не привернути до себе уваги (Вільде)]. сірівць, -рїйця сириец. сірійка сирййка. сірійський сирийский. сірійці, -ців сирийцы. сірісінький разе, совсем серый; (в сказуемом— ещё) серёхонек, серёшенек [Нехай би вже були непевні Які вельможі просвіщенні: То і не жаль було б; чи так? А то сірісінький сіряк Отак лютує (Шевч.)]. сірість, -рості серость [Довженко говорив сам про себе, що він народився з нахилом до патетичного сприймання життя. Це цілком вірно, це підтверджується всім його творчим шляхом. Усяка сірість була йому органічно чужа (Рил.); Катерина: В мене від цієї шипучки голова болить. Це, мабуть, сірість моя... (Кори.)]. сіріти, -ріє сереть; (виднеться — о серых предметах и пр. — еще) сереться (разг.) [Починало сіріти, наближався ранок (Ле); Село спало. Хати ледве сірі л и в темряві ночі (Коцюб.); Ліворуч, удалині, сіріє могутня гора, облямована чагарниками (Гонч.)]. сірітися, -ріється сереться (разг.), сереть [Зорані сугроби сірілися перепаленими, сухими скибами (Фр.)]. Сіріус астр. Сириус. сірішати, -шає сереть, становиться более серым [Сірішає ковиль і низько стелеться (Тулуб)]. Сірія Сирия. сірка сера [Запахло сіркою, горілим, і дощ линув як із відра (Мирн.)]. сіркач, -ча обл. спйчка; уст., обл. серник [А далі баба заходилась топити піч.. Поставила чавун, ..підклала хмизу, взяла в руки сіркач... (Скляр.)]. сірко собака [серой масти] [Сербии: Щож я там нашкодив, ану скажіть? Іван: Ага! Бач — забігали очі, як у сірка (Вас.)', Розгулявся, як сірко на вірьовці (Ном.)\; О позичати у ~ка очей см. позичати 1; тягти ~ка за хвіст разг. тянуть (разводить) канитель [Про- ценко потягував старе смаковите винце. Рубець смакував крутий та солодкий чай.., а сам хазяїн тяг сірка за хвіст (Мирн.)]. сірковий серный [На дні свинцевих камер, де сірковий газ перетворювався в сірчану кислоту, осідав червоний порошок (Наука і життя, 1958, 10)]. сірководень, -дню хим. сероводород [До чутливих носів донеслись пахощі тухлих яєць. То тхнула сірководнем цілюща вода річки Авгури (Трубл.)]. сірководневий хим. сероводородный [Джерела мінеральної сірководневої води виявлені на околицях міста Чернівці (Рад. Укр., 1950, IX)]. сірковуглецевий хим. сероуглеродный. сірковуглець, -цю хим. сероуглерод [Сірковуглець CS2 добувають, пропускаючи пару сірки через розжарене вугілля (Заг. хім.)]* сіркокислий хим. сернокислый. сіркувати, -кую, -куєш спец. серить. сіркуватистий хим. серноватистый. сіркуватистокислий хим. серноватистокйслый. сірник, -ка спйчка; уст., обл. серник [Світив [Олег] сірник за сірником, оглядаючи всі закутки комірки (Донч.)]. сірниковий спичечный [Він [опік] мав форму сірникової коробки (Руденко); Вижинів- ські колись у Гелки страйк зчинили, а шведському сірниковому «королю» К рейтеру жижки трусилися, бо тут його капітали закладено (Мур.)]. сірничниця спичечница. сірничок, -чка уменьш. спйчечка [Закурив [Мамай], у задумі погасив сірничка (Головко)]. сіро нар. серо; разг. серо [В кутку [арки} сіро полискував невеличкий розтруб гучномовця (Смол.); Сіро ще було. Сіре удосвітнє небо, сірі хати, збиті докупи, немов отара, і сірі осінні поля, вогкі й холодні, ген за городами (Коцюб.)]. сіро-блакитний, сіро-голубий серо-голубой, йссера-голубой [З-під навислих брів сіро- голубі очі Толстого дивились відкрито і ясно (Ільч.)]. сіро-жовтий серо-жёлтый, йссера-жёлтый [Перед його очима наче пройшов старий Власов, товстий, з проділом посеред голови, з сіро-жовтою бородою (Мирн.)]. cipo-зелёний серо-зелёный, йссера-зелёный [Нива дрімає, як море, у сіро-зеленій мряці, і сниться їй серп (Коцюб.)]. сірозем, -му серозём. сіроземний серозёмный. сірома 1) (неимущий человек) м. р. разг. бедняк; (несчастный) бедняга, бедняжка, горемыка [Звісно, клопоту багато На весіллі молодому, — Хто ж би міг ще пам'ятати Про якогось там сірому? (Л. Укр.); Ти [доля] не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала (Шевч.)]; 2) ж. р. собир. уст. простонародье, чернь; (непривилегированные круги общества — ещё) низы (мн. ч.) [У церкву навалило бтілько—пальця просунути нігде — і все тобі сірома сіра, кріпацтво (Мирн.); Більшість козацтва — це були скривджені селяни, біднота, сірома (Бажан)]. сіроманець, -нця, сіроман, сіроманок, -нка (волк) фольк. серый (сущ.) [Кругом його Мов вимерли люде. Ані півня, ні собаки: Тілько із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають (Шевч.)]. сіромаха ж. р. разг. бедняк; бедняга, бедняжка, горемыка [Там [у Дніпрових плавнях] від ярма, а то й від плахи Утеклий захисту шукав, Мечі гострили сіромахи На оборону людських прав (Рил.); Стрепенувся сіромаха — І голий, і босий, Та ва волі, й більш нічого У бога не просить (Шевч.); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)