Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сія 322 ньому дрібненький, холодний і тихий дощ (Козач.); Розлягайся, скибо чорна, Сійся, зерно, і рости! Наша сила необорна В далечінь кладе мости (Рил.)]; 2) страд, з. сеяться; сеяться, просеваться [Це хліб хазяйський. Ми це знаємо. Ми знаємо, як він сіявся, як і складався... (Мирн.)]; ер. сіяти 1—2. сіяч, -ча сеяльщик, севец; торж. сеятель [На полях працювали орачі й сіячі (Ст.); Сіяч убогу ниву засівав Огненним словом — хай зародить нива Добро та розум (Криж.)]. сіячка сеяльщица; сёятельница [Далі йшли сіячки — жінки й удови солдатів (Довж.)]. Ср. сіяч. сіяючий сияющий [Поблід від жалю ясний Серафим і тихо знявся мовчазний угору, Закривши вид крилом сіяючим своїм (Л. Укр.)]. скаба обл. полоса железа. скабіоза бот. (Scabiosa L.) скабиоза [По зруділих стернях., ми збирали останні квітки — .. напівзсохлі гвоздички, запорошені скабіози (Коцюб.)]. скабка заноза [А що, чи скабку вийняли з ноги? (Барв.); Олег посадив свого дружка на землю і почав зосереджено виколупувати скабку (Руденко)]. скабрёзнпй скабрёзный [Він любив життя, пишні сади, обважнілі ниви, веселих бретонців, які вміли добре їсти і пити, реготати і оповідати скабрезні історії (Риб.)]. скабрезність, -ності скабрёзность. скабрезно нар. скабрёзно. скавло разг. визгун. скаву межд. выражает визг собаки, реже зайца и других животных. скавулінняскулёние;/шзг. скулёж; визжание, визг; повизгивание [Вона зачула в дворі собаче скавуління, вийшла в сіни (Чорн.)]. Ср. скавуліти. скавуліти, -лю, -лиш скулить; (реже) визжать; (изредка, слабо) повизгивать [Песик Ложка., тихо скавулів од нетерплячки й від голоду (Ільч.); Прийде ще колись час, що будете за мною скавуліти, але я ані не подивлюся в той бік (Коб.)]. скавучання, скавчання скулёние; разг. скулёж; визжание, визг; повизгивание [Днів через п'ять, надвечір, партизанські дозори почули знайоме радісне скавучання (Збан.); Чути було тихеньке, лагідне скавчання (Вас.)]. Ср. скавучати. скавучати и скавчати, -чу, -чйш скулить; (реже) визжать; (изредка, слабо) повизгивать [К с є н я: .. Я три дні і три ночі, як собака, скавучала під його порогом, руки й ноги його цілувала, щоб не губив мене (Фр.); Такса Софії Петрівни лизала тарілку, а Мільтончик, забувши пристойність, скавчав потиху (Коцюб.)]. скавчання см. скавучання. скавчати см. скавучати. Скагеррак, -ку Скагеррак. скажений 1) (больной водобоязнью) бешеный [Суперечку перебив крик хлопчаків, які з паліччям гналися за собакою й кричали: — Бийте її, бийте, вона скажена! (Панч); Скаженому псові уступи з дороги (приказка)]; 2) перен. бешеный; (о человеке — ещё) бесноватый, обл. скаженный; (необузданный, исступлённый — еще) неистовый; (ничем не сдерживаемый) яростный; (невероятный, исключительный по силе проявления разг. — ещё) сумасшедший, чертовский [Я був такий противний, такий вред- ний і просто скажений, що не розумію, як на мене не почепили намордника! (Янов.); Скажена злість закипіла в ньому (Фр.); Переборовши різні перешкоди, подолавши скажений опір куркульства, колгоспи зміцніли і стали на шлях заможного, культурного життя (Бажан); Скаженим галопом мчали верхівці (Янов.); Холод був скажений і ставав з кожною хвилиною сильнішим (Ткач); Скажену пам'ять мав його батько (Ст.); Літ тридцять тому ся пустиня вкрита Була скаженим криком бойовим (Фр.)]; ~ні гроші а) большие деньги [— Панове громадо! — казав Джеря людям. — ..За що ми будемо платить такі скажені гроші? Чи вже ж за ті лисі гори! (Н.-Лев.)]; б) уст. бешеные деньги; ^не молоко (о водке) разг. зелёный змий. скаженина, скаженівка разг. бешенство [Треба дать чогось од скаженівки отому собаці рудому (Лубен, у. — Сл. Гр.)]. Ср. скажений 1. скаженість, -ності 1) редк. бешенство; 2) бешенство; бесноватость; неистовство; ярость [Герман-Євген-Сидор приносив кождого півріччя чимраз то гірше свідоцтво. При таких нагодах змінялись любов і пестощі вітця в скаженість (Коб.)]. Ср. скажений 1—2. скаженіти, -нію, -нієш беситься; (терять самообладание — ещё) бесноваться; (буйствовать — ещё) неистовствовать, приходить в неистовство, приходить в ярость; (становиться безрассудным) разг. шалеть [— Вальс «В ожидании», — промовила вона, не глянувши навіть у бік Прохора, який скаженів усе дужче (Шиян); Ворог скаженів, розгніваний мужністю прикордонників, і кидав проти застави все нові сили (Збан.); Каламутне море скаженіло. Вже не хвилі, а буруни вставали на морі (Коцюб.)]. скаженкуватий разг. бесноватый [Він скаженкуватий (Змиев, у. — Сл. Гр.)]. скажено нар. бешено; неистово; яростно [Розпластавшись, витягнувши тіла, [коні] скажено мчали вперед (Козач.); Телефон скажено дзвонив три години та не дав спати (Коцюб.); Скажено завищалиІкулі, Блиснули шаблі та штики (Граб.)]. Ср. скажений 2. сказ, -зу 1) (болезнь) бешенство [Сказ — гостра інфекційна хвороба (Шкільна гігієна)]; 2) перен. бешенство; (сильнее) неистовство, ярость [Те, що він не міг розгадати ідеї та мети цього костюмування, кидало пана полковника в сказ (Смол.)]. сказаний 1) сказанный; произнесённый, проговорённый; промолвленный [Нема в його листах ні одного чулого, дружнього слова, хоч би на сміх сказаного... (Л. Укр.); Ска- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)