Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ска 323 ска заного й сокирою не вирубаєш (Ном.)]; ~но разг. правду говорят, известно (нар.) [Сказано, як молоде, то й гадок не має: тільки й думки, як би погулять весело (Вовч.)]; ср. сказати 1; 2): ^>но (в значении сказуемого) сказано; приказано; велено [Було їй [Білочці] сказано: нікуди не втікать І панову хандру потроху розважать (Гл.)]; ~но — зроблено см. зроблений. сказання лит. сказание [У цім краю легенд багато В широких душах народилось.. До гір підносились крилато Землі грузинської сказання (Воронько)]. сказати (скажу, скажеш) 1) сказать; (обычно при прямой речи; с дополнением слово, фразу um. п. — ещё) произнести, проговорить; (преим. тихо, нерешительно книжн.— ещё) промолвить, поэз. молвить; (ответить — ещё) отозваться; (сообщить о своих действиях разг. — ещё) сказаться [Старе скаже на глум, а ти бери на ум (Ном.); Страшно сказать: я думала Занапастить душу (Шевч.)\ — Не хочу я сватать Варки, — сказав Микола (Н.-Лев.); Встала мати Кончакова, Що сиділа за столом, І таке сказала слово: «Синку, б'ю тобі чолом! Мудро радив ти, туди. лиш Веди військо напролом!» (Фр.); Стара заклякла, увірвавши думку, та мов прислухалася, що скаже серце (Коцюб.)];ч скажи (вводное слово) скажите; (для выражения удивления разг. — ещё) ишь [ты], подй[ж][ты] [Обійшла либонь вона їх усіх, — кого словами, а кого бровами: одного на здоров'я любенько питає; ..которого коло себе садовить, скажи, начеб свого посім'янина (Вовч.)]; скажімо, скажемо (вводное слово: к примеру) скажем [Можете сказати, хоч приблизно, яка кількість води отут грається з скел- лям, ну, скажімо, протягом доби? (Ле)]; г^ти б (вводное слово) так сказать [Лежать рядком залізні бочки з сірчаним вуглецем: то засоби боротьби, порох, сказати б, філоксерний... (Коцюб.)]; скажіть, будь ласка (вводное словосочетание) разг. ирон. скажите; скажите, пожалуйста, скажите на милость; скажіть на бога (на милість) разг. ирон. скажите на милость [Л єна: Скажіть на бога! От іще мораліст знайшовся! (Л. Укр.)]; г^ти промову произнести речь [Іван Бриль мав сказати промову не менше як на годину (Смол.)]; ~ти р у,б а разг. отрезать, отрубить; ~тп у ї д л и в о см. уїдливо; краще (точніше um. п.) г^ти (вводное словосочетание) лучше (вернее, точнее и т. п.) сказать [Любов: Роз'ясніть сим людям, яка є ще любов, окрім звичайної любові і флірту! О р є с т: Єсть іще, — або, краще сказати, була любов мінезингерів (Л. Укр.)]; легко ^ти! см. легко; [не] гріх ~ти [не] грех сказать [Вони думають, що в мене літературного добра — цілі оберемки! Гріх сказати, щоб його й не було (Мирн.); Осел був чесний неборак, — Не гріх сказать, що слід би й людям так (Гл.)]; ні в казці ^ти, ні пером описати фолък. ни в сказке сказать, ни пером описать [Що вже І Ганна Антонівна мороки з ним колись мали — ні в казці сказати, ні пером описати (Янов.)]; н і ч о г о г^ти см. нічого 1; так г^ти (вводное словосочетание) редк. так сказать [Вона: Ні, він мусить жить! Лісничий: Щоб мусив, се не наша річ, кохана, Се в вищій волі, так сказать, лежить (Фр.); Коли, перше, за панщини, експлуатація селянина була в стадії, так сказати, «натурального» хижацтва, то при зрості капіталізму вона приймає форми гострої, смертельної боротьби (Коцюб.)]; щоб не ~ти більше чтобы не сказать больше; по меньшей мере [Чудні люди, щоб не сказати більше (Коцюб.)]; 2) (распорядиться) разг. приказать; велеть; уст. указать [І цар сказав, щоб на вечерю Раби — рабиню привели, Таки Вірсавію (Шевч.); Чіпка не послухав: матері сказав сидіти дома, а сам мерщій почимчикував (Мирн.)]. сказатися (скажуся, скажешся) редк. 1) (кем, чем) сказаться (разг.) [Вона сказалась недужою, роздяглася., і, закутавши голову платком, лягла (Мирн.)]; 2) (быть произнесённым) сказаться (разг.) [Що то за гуляння на тім грищі було превеселе! Слово скажеться та й сміхом перехопиться (Вовч.)]. сказйти, -зить разг. взбесить; разг. взбеленить [Не поможе кадило, коли бабу ска- зило (приказка)]. сказитися (скажуся, сказишся) взбеситься; разг. сбеситься, взбелениться; (о людях: сойти с ума разг.— ещё) рехнуться [Як вигляне у вікно [некрасива дівчина], го три дні собаки брешуть! А одна як придивилась, то й сказилась (Ном.); В тій хвилі Йойна зовсім сказився (Фр.); Старшина: ..Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (Тоб.); А море сказилося! Воно якось люто накида вться на «Гетьмана» (Вишня)]. сказка (реестр) ист. сказка [Ти сирота; у дядьків твоїх по два, по три сини, і ти із ними у одній сказці (Квітка)]. сказонути, -ну, -нёш разг. сказануть [Ну, вже "і оратор з тебе! ..Як устав, та як сказонув, то насилу вгомонилися, так аплодували (Ткач)]. скак: на [всьому] <^ку на [всём, полном] скаку [Перекидаючись на скаку словами, розвідники водночас уважно оглядали довколишню місцевість (Гонч.); На скаку він зупинив коня й лозинкою постукав у вікно (Донч.)]. скакалка скакалка [Стрибали [спортсмени] через дитячу скакалку, то на обох ногах» то на одній (Собко)]. скакалочка уменьш. скакалочка. скакальний скакательный, скакальный [До складу кінцівки [коня] входять: стегно, гомілка, скакальний суглоб, плесно, путовий суглоб, бабка та копито (Конярство)]. скакання 1) скакание, прыганье; 2) скачка [Коні ступали повільно, розвідники все тривожніше озиралися назад. — Що за знак? — не втримався першим Славик, ..розшарі* лий від скакання, як бутон (Гонч.)]. Ср. скакати 1—2. 21* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)