Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ска 324 ска скакати (скачу, скачеш и скакаю, скакаєш), однокр. в. скакнути, -ну, -нёш 1) скакать, скакнуть, прыгать, прыгнуть; (на что-либо— ещё) вскакивать; вскочить, вспрыгивать, вспрыгнуть [Скачуть грайливі зайчата уранці ясною тропою (Руденко)', Він пригадував, ..як скакав з покрівлі на землю, як лежав у бур'яні (Н.-Лев.); Скакали по стінах химерні тіні (Козач.); Вона нічого не могла зрозуміти: думки й гадки скакали у неї в голові й розкочувались, як намисто (Коцюб.); Яким., скакнув на голий полудрабок (Мири.)]; О ~кати в г р ё ч- к у разг. шутл. скакать в гречку (редк.); (грубо) блудить [Доступ жінкам на Січ гостро заборонявся, так само заборонялося козакам баламутити замужніх жінок, що називалося — скакати в гречку (Панч)]; на похиле дерево й кози скачуть см. дерево; хоч' гопки скачи (что ни делай) разг. как ни крути [Покрутяться вони [попи], мов посолені в'юни, а без мужика, хоч гопки скачи, нічого не зроблять (Ст.)]; 2) (только несо- верш.: на коне) скакать [Он погляньте: вдалині Вершник скаче на коні (Тич.)]; 3) (не- соверш.: обычно с дополнением) разг. танцевать (что), плясать (что) [Тут інші журавля скакали, А хто од дудочки потів (Котл.)). скакіць межд. скок [Через дорогу навперед коней заяць: скакіць! (Черемш")]. скакнути см. скакати. скаковий скаковой; ~вйй кінь скаковая лошадь [Без систематичного тренування не можна виростити добрих рисистих або скакових коней (Осн. даре.)]. скаковище разг. скачки [Вона покликала молодих синів пашів і звеліла їм забавляти сина кінським скаковищем (Н.-Лев.)]. скаконути, -ну, -нёш разг. скакануть [А кінь як скаконе (Сл. Гр.)]. скакун, -на 1) (конь) скакун [Він їхав на породистому скакуні, вкритому барвистим килимом (Борз.)]; 2) (непоседа) разг. скакун, прыгун; 3) перен. разг. танцор. скакунець, -нця ласк, скакунчик, прыгунчик. скакуха разг. скакуха, скакунья, прыгунья. скала скала [Між скалами, неначе злодій, Понад Дністром іде вночі Козак (Шевч.); Хата прилипла до скали, як ластівчаче гніздо під стріхою (Свидн.)]\ см. ещё скёля. скаламбурити, -рю, -риш скаламбурить [—Кажіть одразу, бо ми люди безгрішні. — А раз безгрішні, то хто ж з праведників гроші берег.. — скаламбурив винахідливий панок (Кол.)]. скаламутити, -мучу, -мутиш 1) помутить, помутнйть, взмутить; разг. взбаламутить [Налетіли гуси з далекого краю, Скаламутили воду в тихому Дунаю... (народна пісня)]; 2) (перен.: привести в смятение, посеять раздор, недовольство) смутить; уст. возмутить; разг. взбаламутить [— Що тебе скаламутило, друже? — тихо запитав Марко (Кирил.); Хвилями покотиться знову з півночі Червона Армія. А тут ми скаламутимо тили білих (Головко); Для чого ж тебе поставлено, коли одна якась придуркувата баба все село тобі під носом скаламутила... (Кач.)]. скаламутитися, -мучуся, -мутишся 1) помутиться, взмутиться; взбаламутиться [Прозора вода враз скаламутилася, в ній затанцювали білі порошинки (Сенч.); В її серці все якось помішалось, скаламутилось, так що вона не знала, чи радіть, чи плакати (Н.-Лев.)]; 2) смутиться; возмутиться; взбаламутиться [Вони відчули, що й Мозолівка вже скаламутилась, як повідь повесні (Панч)]. Ср. скаламутити 1—2. скаламутніти, -ніє помутнеть [Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з острова нанесло намулу (Трубл.)]. скаламучений 1) помутневший, взмутнёвший; взбаламученный [Зеленаві спалахи яскраво відбивалися в скаламученій воді (Шиян); Мовчки зупинив [Оленчук] на ньому свій важкий скаламучений погляд (Гонч.)]; 2) смущённый; возмущённый; взбаламученный. Ср. скаламутити 1—2. скаламучення 1) помутнение; 2) смущение; возмущение. Ср. скаламутити 1—2. скалатати, -таю, -таєш: вік (життя) ~ти разг. [век] промаяться [— Чудна ся Мар'я! — думалося їй. — ..Кинула чоловіка, кинула господарство, щоб у наймах вік свій скалатати! (Мирн.)]. скалатнути, -не и скалатнутися, -нёться (о сердце) редк. застучать, забиться; (от испуга, волнения разг. — ещё) ёкнуть [У дворі промайнула якась тінь. У Михайлини радісно скалатнуло серце — ну, повертається, нарешті, уперте дівча (Збан.); Раптом відчув [Микита Панасович], як чомусь занепокоєно скалатнулось серце (Збан.)]. скализуб см. скалозуб. скалйстий скалистый [Враз перед нами з'являється пірамідальна гора з білим скалистим вершком (Коцюб.)]; см. ещё скелястий. скалити1, -лю, -лнш 1): *^ти зуби а) скалить (оскаливать, ощеривать) зубы, скалиться, оскаливаться, ощериваться [Вівчарки вертають назад, скалять до Івана зуби та махають хвостами (Коцюб.)]; б) (смеяться) разг. скалиться, скалить (оскаливать) зубы, оскаливаться [Стрінувшись з парубками, вона., не скалила зубів на їх вигадки (Мирн.)]; 2) (о глазах) прищуривать. скалити2 (скалю, скалйш) обл. загонять занозы; искалывать [Ноги собі скалить, а чоботи на кию носить (Ном.)]. скалитися, -люся, -лишся разг. скалиться, оскаливаться; (прям. — ещё) ощериваться [Скалиться, як собака на висівки (Ном.)\. скалічений искалеченный, покалеченный; изувеченный; изуродованный, исковерканный [Під Очаков Погнали й Максима. Там-то його й скалічено (Шевч.); Р у ф і н: ..Нема між нами всіх тих. рабських душ, заляканих сумлінь і темних мислей, скалічених гординь (Л. Укр.)]. Ср. скалічити. скалічення искалечение; изувечение; изуро- дование [Моральне скалічення, яке випливає з капіталістичної експлуатації жіночої і дитячої праці, з такою вичерпною повнотою описав Ф. Енгельс у своєму «Стано- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)