Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ска 327 ска але немужні дурні сльози самі скапували по обличчю (Вільде); Вода із стріхи-бороди На землю скапує. Весна! (Шпак)]', ~ти к р 6 в'ю истекать кровью; ~ти свічкою перен. таять, как свечка; 2) (с прямым дополнением: поливать) обл. орошать [Поникала [Калина], як скошена квітка, сльозами життя своє скапувала (Черемш.)]. скануватися, -дується (о свече um. п.) оплывать [Свічка сканується, а Семениха від молитов упріває (Черемш.)]] «~тися, як свічка таять, как свечка [Америка... Матвій вже розуміє тепер її. Не бачив багато, але розуміє. Це та країна, де скануються люди, як свічки (Ірч.)]. скапустити, -пущу, -пустиш разг. испортить; разг. скапутить [Він готовий був навіть скапустити виставу, аби б тільки дошкулити товаришеві (Ільч.)]. скапуститися, -пущуся, -пустишся и скапу- титися, -пучуся, -путишся (умереть) разг. скапуститься, скапутиться [Піп сам чомусь скапустився (Панч)]. скапцаніти, -нію, -нієш разг. уст. обеднеть, обнищать [Кепські «ґешефти» — відки взяти грошей? Ми самі швидко скапцаніємо, з торбами підемо (Фр.)]. скарабей 1) энт. скарабей; 2) ист. скарабей. скаралуща см. шкаралуща. скараний наказанный; подвергнутый наказанию, покаранный; казнённый; ~ниііі н а горло уст. преданный смертной казни, казнённый [П а р в у с: ..Зроду не повірю, щоб той, хто вояків на нас привів, міг бути справді скараний на горло (Л. Укр.)]. Ср. скарати. скарання редк. наказание. скараскатися, -каюся, -каєшся (кого, чого) разг. избавиться (от кого, от чего), отделаться (от кого, от чего); избежать (чего) [Набіжить який чорт, то біди не скараскаєшся (Свидн.)]. скарати, -раю, -раєш наказать, книжн. подвергнуть наказанию, покарать; (в официальном языке — ещё) взыскать (с кого); (лишить жизни — обычно) казнить [С а- б і н а: ..Хай пан дозволить піти рабині знову до роботи, бо, може, вернеться з дороги пані, то ще мене за лінощі скарає (Л. Укр.); Ціла буча знялася, Паськи сили не пожаліють, здоров'я не пошкодують, щоб скарати злочин (Горд.); У мене шляхта вбила двох синів, Скарала мужа на високій палі... Скажи, кобзарю, що робить нам далі? (Шп.)]; ~ти смертю (на горло) уст. предать смертной казни, казнить [X у с а: Ти вже мені розписуєш закони? А знаєш ти, що я тобі закон? Що я тебе скарати смертю можу за непокірність? (Л. Укр.); Вчора довелося скарати на горло двох козаків (Ле)]. скарб, -бу 1) прям., перен. сокровище; (деньги или другие ценности, спрятанные или зарытые где-либо) клад [їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі.., — їхала вона Чорним гаєм і попалася розбійникам (Вовч.); В селі Бери- славі на Херсонщині в 1925 р. селянин Шагун знайшов скарб бронзових речей (Архл., 1948, II); В тій нашій рідній подільській землі лежать величезні скарби (Фр.); В московських музеях зібрано скарби науки, історії й мистецтва (Бажан)\; шукач скарбів см. шукач 1; ні за я к ї скарби разг. ни за какие сокровища [На лице дівчини, що йшла обік нього, не був би глянув ні за які скарби в світі (Фр.)]; 2) (пожитки, имущество) скарб (разг.) [В ній [оселі], врешті, все якось губилось: ..і килими, і мисники, і скрині, — увесь той скарб попівський, що в іншій хаті робив би враження заможності (Л. Укр.); За садом хата догоряє, Людське добро, домашній скарб (Дмитр.)]; 3) уст. казна [Голова [волості] зараз почув, де раки зимують, і почав з писарем потроху обкрадати громадський скарб (Н.-Лев.)]; 4) уст. помещичье владение. скарбёць, -бця сосуд, в котором зарывают клад [Умираючи, казав [Гриць] у пущі вирити під дубом два скарбці з грошима (Вовч.)]. скарбівниця редк. см. скарбниця 1. скарбівничий, -чого сущ. 1) казначей [— Кого ж ви вибираєте за скарбівничого? — спитав писар (Н.-Лев.)]; 2) ист. скарбник, скарбничий. скарбівня редк. см. скарбниця 1. скарбник, -ка 1) казначей [Облік грошей jj касі колгоспу веде скарбник, який призначається правлінням колгоспу (Колг. вироби, енцикл.)]; 2) ист. скарбник, скарбничий. скарбниця 1) сокровищница; уст. казнохранилище; (на Украине) ист. скарбница [Покликав [Чолак] Уласа.. та й каже: —.. Дивись же ти за всім моїм палацом, а це золотий ключик од моєї скарбниці (Н.-Лев.)]; білет державної «-^ці см. державний 1; державна ~ця дорев. казначейство; государственная казна [Сіноп спалено і сплюндровано. Щось із сорок мільйонів збитку. Туреччина вимагає, щоб ми їх сплатили, а в державній скарбниці — ані шеляга (Тулуб)]; 2) (перен.: богатый запас, скопление чего-нибудь ценного) сокровищница [Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки (Мирн.)]. скарбничий, -чого сущ. 1) казначей; 2) ист. скарбник, скарбничий [По від'їзді Віміни гетьман говорив із своїм скарбничим (Риб.)]. скарбовий уст. 1) скарбовый [Гриць Калино- вич був канцеляристом при львівській скарбовій бухгалтерії ще за панщини (Фр.)\; 2) помещичий, помещика (род. п. от поме щик) [По другий бік яру., стояла скарбова клуня (Н.-Лев.)]. скарбона уст. 1) сокровищница [Обшарили [злодії] всі скарбони (Руд.)]; 2) сокровищница [Руки — то все наше багатство, то наше добро, то наша скарбона! (Коб.)]. См ещё скарбниця 1—2. скарбошукач, -ча уст. кладоискатель [Спо- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)