Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ска 328 ска рудження збереглося добре, але скарбо- І шукачі ломом місцями попсували його, шукаючи золото (Веч. Київ, 1957, VI)]. скарбувати, -бую, -бувш уст. накапливать сокровища. скарга 1) жалоба; книжн. сетование; уст. воздыхание, пеня [Мати тепер від учительки не чує скарг на нього (Горд.)', Вислухуючи мої дитячі скарги, вона завжди близько приймала їх до свого серця (Мирн.); Запровадь мене до дому, Меж мою родину: Там без жалю і без скарги Білий світ покину (Руд.)]', 2) (официальное заявление) жалоба [Старий юрист: ..Я чув, що Панса скаргу подавав сенатові (Л. Укр.)\ Замкнувся [Берник] в хаті, сказав, що скаргу на Киселя до обкому писатиме (Мур.)]', піти на ^гу д о кого уст. подать жалобу кому, пожаловаться кому [Голоси з гурту молодих вояків: ..Хай Люція помилують весталки! До імператора на скаргу підем, коли його скарають! (Л. Укр.)]. скаргу ватися, -гуюся, -гуєшся обл. см. скаржитися. скареда разг. скаред, скареда, сквалыга, сквалыжник; см. ещё скнара. скарёдний разг. скаредный, сквалыжный, сквалыжнический [Як не забивай собі баки іншими гадками, а думка про щоденні потреби скаредного життя верне тебе до його (Мирн.)]; см. ещё скнарий. скарёдничати, -чаю, -чаєш разг. скаредничать, сквалыжничать [ — Проси, що хоч, що зможу, усього дам. — Добренький! — шептала вона [Наташа], пригорнувшися до його. — Ти думаєш, я стану тягтись та скарёдничати так, як другі там скаред- ничають? (Мирн.)]; см. ещё скнариги. скаредність, -ності разг. скаредность, сквалыжничество [Не раз ніяковіла вона перед односельцями за своїх відлюдкуватих, неподільчивих опікунів, за їхню скаредність (Гонч.)]; см. ещё скнарість. скаржити, -жу, -жиш редк. жаловаться; ~ти кого обл. жаловаться на кого; (более официально) подавать жалобу на кого [Кіт Мур лика нам сказав: — Ковбасу ту знакомиту, За що скаржить він [Цуцик] Микиту, Сам він у Мурлики вкрав (Фр.); — Кине [агент] вам [страхові] квитки в болото, та й ідіть потім скаржити його! — зауважив дядько (Козл.)]. скаржитися, -жуся, -жишся жаловаться; (роптать книжн. — ещё) сетовать; (официально — ещё) подавать жалобу [Грицько завжди перед Чіпкою скаржився (Мирн.)', Хлопець геть поник, став позіхати й скаржитися на біль (Янов.); Любов: Легко жити таким людям на світі, як ви. М и- л е в с ь к и й: Ба, я й не скаржусь на долю (Л. Укр.)\ Почтмейстер роздер конверт і конфіскував ті нещасні і невинні вирізки.. Звісно, я зажадав протоколу і буду скаржитися (Коцюб.)]. скаржник (род. скаржника) юр. жалобщик [Ідуть люди із скаргами.. Та немазаний віз скрипить... І щоб добре залагодити | справу, як того хотять скаржники, несуть пані війтовій яйця, масло, сир, сало (Чорн.)]. скаржниця юр. жалобщица. скаржно нар. жалобно; сетуя [3 темного кутка біля стіни чийсь голос скаржно озвався: — Дядьку Семене, може б ви помовчали... (Риб.)]. Ср. скаржитися. скарифікатор, -ра с.-х. скарификатор. скарифікація с.-х. скарификация [Щоб полегшити доступ води і повітря всередину насіння, застосовують так звану скарифікацію (Колг. вироби, енцикл.)]. скарифікований с.-х. скарифицированный. скарифікувати, -кую, -куєш с.-х. скарифицировать [При весняному підсіві багаторічного люпину його насіння треба скарифікувати або ошпарювати гарячою водою E0—70 градусів), що прискорює проростання (Колг. Укр., 1956, 12)]. скарифікуватися, -кується с.-х. скарифицироваться. скарлатина мед. скарлатина [Оксана і Дора захорували на скарлатину (Л. Укр.)]. скарлатинний, скарлатиновий мед. скарлатинный (разг.). скарлатинозний мед. скарлатинозный. скарлючений разг. скрюченный, скорченный [Правої скарлюченої руки [Со лоха] до рота не піднесе (Квітка)]. скарлючити, -чу, -чині разг. скрючить, скорчить. скарлючитися, -чуся, -чишся разг. скрючиться, скорчиться [Захирів старий, згорбився, скарлючився... та й» умер (Мирн.)]: скарпель, -пёля спец. скарпель [Шпунт і скарпель у руках дзвеніли, Іскри летіли йому з-під рук (Шп.)]. скартати, -таю, -таєш разг. укорить, упрекнуть [— Чому? — скартав його поглядом Андрій Дмитрович (Козл.)]. скасований 1) отменённый, упразднённый [Він завжди був суддею, аж поки повітових суддів не скасовано (Мирн.)]', 2) кассированный. Ср. скасовувати 1—2. скасовування отмена, упразднение. скасовувати, -совую, -совуєш, скасувати, -сую, -суєш 1) отменять, отменить, упразднять, упразднить [Закони в перехідний час мають тимчасове значення. І якщо закон перешкоджає розвиткові революції, його скасовують або виправляють (Ленін); Василь: Скасуйте їх, скасуйте ті установи, що поділили людей на багатих та бідних (Мирн.); Адмірал: ..Наказ про вихід у море я скасував (Корн.)]; 2) юр. кассировать (несоверш. и соверги.). скасовуватися^ -сбвується, редк. скасуватися, -сується 1) упраздняться, упраздниться [Відтоді зараз і панщина скасувалась (Гол. — Сл. Гр.)]', 2) страд, з. (несоверш.) отменяться, упраздняться; кассироваться [І він [В. І. Ленін] прочитав пункт за пунктом декрет про землю, за яким поміщицька власність на землю скасовувалась негайно без усякого викупу (Віогр. Леніна)]; ср. скасовувати 1—2. скасування отмена, упразднение [Після скасування кріпацтва поміщики продовжу- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)