Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 607):
Попередня 
Наступна

скі
335
скі
мели скільки хоч, а рукам волі не давай
(Ном. )];не стільки..., ^ки не
столько..., сколько [Не стільки вона
відпочила за літо, скільки намучилась (Л. Укр.)];
хоч би ~ки... сколько бы ни...; хоч
^ки сколько ни...; через ~ки часу
через некоторое время [Через скільки
часу дорогою під горою показався гнідий
ситий кінь (Мирн.)]; не стільки млй-
в а, гч/ки дива погов. много шума из
ничего.
скількимога нар. сколько возможно, сколь
возможно, насколько возможно [Старші
сестри порозпускали по плечах свої
розкішні коси, мов ті гриви, й, скількимога,
постягували свої стани (Н.-Лев.)].
скільки-нобудь нар., мест, сколько-нибудь;
уст. сколь-нибудь [На шляху до скільки-
небудь дійсної політичної свободи в Росії,
як і раніше, стоїть царська монархія, що
ворожа всякій серйозній реформі (Ленін)].
скількись нар., мест, сколько-нибудь,
сколько-то; несколько [На однім столі чавуни
навареної тарані і скількись пляшок
запевне водою розведеної горілки (Барв.);
Пошили мені чемерку домашнього сукна,
скількись сорочок (Кроп.)].
скілько см. скільки.
скількоро мест. обл. несколько [Та
вийшло скількоро чоловіка копати буряки
(Брацл. у. — Сл. Гр.)].
скільцюватися, -цювться и скільчитися, -чи-
ться (о гадюке) разг. свернуться кольцом
[Зіщулилась [гадюка], почувши гуркіт
машин, скільцювалась (Ст.)].
скільцьбваний свернувшийся кольцом [Вони
обоє минають розкішну чашу басейну,
посеред якої на снігу замерзає скільцьова-
на чавунна змія (Ст.)]. Ср. скільцюватися.
скільчитися см. скільцюватися.
скімлити, -лю, -лиш 1) (о собаке) скулить
[Зачинили собаку в клуні, тепер як
скімлить (Уман. у. — Сл. Гр.)]; 2) (о человеке)
плакать; хныкать; ныть; разг. скулить
[Зігрівшись трохи, [немовля] вже й не
кричало, а тільки скімлило (Ільч.); Вона не
просила і не скімлила (Пере.)]; 3) (болеть)
безл. ныть, щемить [В грудях йому
скімлило (Смол.)].
скімлячий, скїм'ячий разг. ноющий,
щемящий [Вона чула тілько скім'ячий,
ненастанний біль у серці (Фр.)].
скін (род. скону), редк. сконкончина, смерть;
разг. уст. скончание [Благословляю тебе,
щоб аж до скону твого Доніс ти серце чисте
й щиру душу (Фр.)\ Гвинтівка снайпера,
мій постріл — Це вірний скін для білих
військ (Шпак); Ми тії ваші голови дракона
на смертний грізний засудили скон (Тич.)];
Одо «-^ну віків редк. до скончания
века (мира) [Вірю: до скопу віків не
порушиться слово богинь! (Л. Укр.)].
скінчати, -чаю, -чаєш (редк.) и скінчувати,
-чую, -чуєш (редк.), скінчити, -чу, -чйш
кончать, кончить; (завершать — ещё)
оканчивать, окончить, заканчивать,
закончить; (только соверш.: довести до
конца — ещё) покончить [Чи не Обломов і я?
..Почав писати друг^ драму, та, мабуть,
через обломовщину і не скінчаю... (Мирн.);
Поїдемо лишень у Конотоп, треба як
почали [весілля], так по закону і скінчати
(Квітка); Старогородський хор
хоче перекричати й починає на половині
куплета, як перший хор ще не скінчує
(Н.-Лев.); Цієї весни я скінчив
учительську семінарію (Вас); Тяжко робила я,
..цілісінький день у роботі; одно ще не
скінчу, вже друге мене дожидає (Вовч.);
Тільки що Онися скінчила розмову,
надворі забрехали собаки (Н.-Лев.); Бажаю
так скінчити я свій шлях, Як починала:
з співом на устах! (Л. Укр.)].
скінчатися, -чаюся, -чаєшся редк. см.
скінчитися.
скінчений конченный; оконченный,
законченный; поконченный [Ні один лист
до Зоні не був ані скінчений, ані посланий
(Л. Укр.); Справа була скінчена, честь роду
визволена з ганьби (Коцюб.); Обід скінчено,
жінки прибрали посуд і пішли спочити по
хатах (Смол.)]; ~на пісня чия перен.
песенка спета чья [Адмірал: Цей
наказ — це слабість їх. Вони відчувають,
бояться. Але їх пісня скінчена! (Корн.)];
все ~но всё кончено [Любов..: Лиши
мене, лиши мене, все скінчено, я виїду,
ми більш не побачимось (Л. Укр.)]; ср.
скінчати; О ~ний осёл разг.
совершённый (совершеннейший) осёл [3 а в а д с ь-
к и й: По якого чорта нам до анкети того
Цимбальського? Таж то скінчений осел
скінчення окончание; истечение ІЗ
заспокоєним серцем, повним надії на щасне
скінчення справи своєї, повертав Семен з Межи-
божа додому (Коцюб.)]; після ~ня
строку по истечении срока; через
г^ня строку за истечением срока; ср.
скінчати и скінчитися 1.
скінчити см. скінчати.
скінчитися, -чуся, -чйшея 1) кончиться;
(завершиться — ещё) окончиться,
закончиться; (о времени, сроке — ещё) истечь,
исполниться; (не выйти за пределы чего-
нибудь — ещё) ограничиться [Ось перед
ним скінчилася вузька вуличка, і з її
гирла він вискочив на широку площу,
(Фр.)] — Ваша відпустка сьогодні
скінчилася, — сказав начальник (Трубл.); Вже
день скінчився, засвітилася ніч, а я ще
на ногах (Коцюб.)]; вчилося скільки
років кому безл. исполнилось
сколько лет кому [Мені скінчилося тринадцять
літ, а брат мій був на два роки молодший
від мене (Мирн.)]; вчилося тим (на
тому), що... кончилось тем, что...;
(с худшим, чем ожидалось, результатом)
ограничилось тем, что... [І скінчилось
тим, що в тих хатах зосталось кілька калік
(Н.-Лев.); Бились, бились [цапки], та й
скінчилося на тому, що обидва в воду попадали
(Коцюб.)]; справа вчилася на
тому, що... дело кончилось тем, что...;
(с худшим, чем ожидалось, результатом)
дело ограничилось тем, что...; 2) (умереть)
разг. кончиться; книжн. скончаться [Як
же мені отой поріг переступати? Що ж, як

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)