Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
скі 335 скі мели скільки хоч, а рукам волі не давай (Ном. )];не стільки..., ^ки не столько..., сколько [Не стільки вона відпочила за літо, скільки намучилась (Л. Укр.)]; хоч би ~ки... сколько бы ни...; хоч ^ки сколько ни...; через ~ки часу через некоторое время [Через скільки часу дорогою під горою показався гнідий ситий кінь (Мирн.)]; не стільки млй- в а, гч/ки дива погов. много шума из ничего. скількимога нар. сколько возможно, сколь возможно, насколько возможно [Старші сестри порозпускали по плечах свої розкішні коси, мов ті гриви, й, скількимога, постягували свої стани (Н.-Лев.)]. скільки-нобудь нар., мест, сколько-нибудь; уст. сколь-нибудь [На шляху до скільки- небудь дійсної політичної свободи в Росії, як і раніше, стоїть царська монархія, що ворожа всякій серйозній реформі (Ленін)]. скількись нар., мест, сколько-нибудь, сколько-то; несколько [На однім столі чавуни навареної тарані і скількись пляшок запевне водою розведеної горілки (Барв.); Пошили мені чемерку домашнього сукна, скількись сорочок (Кроп.)]. скілько см. скільки. скількоро мест. обл. несколько [Та вийшло скількоро чоловіка копати буряки (Брацл. у. — Сл. Гр.)]. скільцюватися, -цювться и скільчитися, -чи- ться (о гадюке) разг. свернуться кольцом [Зіщулилась [гадюка], почувши гуркіт машин, скільцювалась (Ст.)]. скільцьбваний свернувшийся кольцом [Вони обоє минають розкішну чашу басейну, посеред якої на снігу замерзає скільцьова- на чавунна змія (Ст.)]. Ср. скільцюватися. скільчитися см. скільцюватися. скімлити, -лю, -лиш 1) (о собаке) скулить [Зачинили собаку в клуні, тепер як скімлить (Уман. у. — Сл. Гр.)]; 2) (о человеке) плакать; хныкать; ныть; разг. скулить [Зігрівшись трохи, [немовля] вже й не кричало, а тільки скімлило (Ільч.); Вона не просила і не скімлила (Пере.)]; 3) (болеть) безл. ныть, щемить [В грудях йому скімлило (Смол.)]. скімлячий, скїм'ячий разг. ноющий, щемящий [Вона чула тілько скім'ячий, ненастанний біль у серці (Фр.)]. скін (род. скону), редк. сконкончина, смерть; разг. уст. скончание [Благословляю тебе, щоб аж до скону твого Доніс ти серце чисте й щиру душу (Фр.)\ Гвинтівка снайпера, мій постріл — Це вірний скін для білих військ (Шпак); Ми тії ваші голови дракона на смертний грізний засудили скон (Тич.)]; Одо «-^ну віків редк. до скончания века (мира) [Вірю: до скопу віків не порушиться слово богинь! (Л. Укр.)]. скінчати, -чаю, -чаєш (редк.) и скінчувати, -чую, -чуєш (редк.), скінчити, -чу, -чйш кончать, кончить; (завершать — ещё) оканчивать, окончить, заканчивать, закончить; (только соверш.: довести до конца — ещё) покончить [Чи не Обломов і я? ..Почав писати друг^ драму, та, мабуть, через обломовщину і не скінчаю... (Мирн.); Поїдемо лишень у Конотоп, треба як почали [весілля], так по закону і скінчати (Квітка); Старогородський хор хоче перекричати й починає на половині куплета, як перший хор ще не скінчує (Н.-Лев.); Цієї весни я скінчив учительську семінарію (Вас); Тяжко робила я, ..цілісінький день у роботі; одно ще не скінчу, вже друге мене дожидає (Вовч.); Тільки що Онися скінчила розмову, надворі забрехали собаки (Н.-Лев.); Бажаю так скінчити я свій шлях, Як починала: з співом на устах! (Л. Укр.)]. скінчатися, -чаюся, -чаєшся редк. см. скінчитися. скінчений конченный; оконченный, законченный; поконченный [Ні один лист до Зоні не був ані скінчений, ані посланий (Л. Укр.); Справа була скінчена, честь роду визволена з ганьби (Коцюб.); Обід скінчено, жінки прибрали посуд і пішли спочити по хатах (Смол.)]; ~на пісня чия перен. песенка спета чья [Адмірал: Цей наказ — це слабість їх. Вони відчувають, бояться. Але їх пісня скінчена! (Корн.)]; все ~но всё кончено [Любов..: Лиши мене, лиши мене, все скінчено, я виїду, ми більш не побачимось (Л. Укр.)]; ср. скінчати; О ~ний осёл разг. совершённый (совершеннейший) осёл [3 а в а д с ь- к и й: По якого чорта нам до анкети того Цимбальського? Таж то скінчений осел скінчення окончание; истечение ІЗ заспокоєним серцем, повним надії на щасне скінчення справи своєї, повертав Семен з Межи- божа додому (Коцюб.)]; після ~ня строку по истечении срока; через г^ня строку за истечением срока; ср. скінчати и скінчитися 1. скінчити см. скінчати. скінчитися, -чуся, -чйшея 1) кончиться; (завершиться — ещё) окончиться, закончиться; (о времени, сроке — ещё) истечь, исполниться; (не выйти за пределы чего- нибудь — ещё) ограничиться [Ось перед ним скінчилася вузька вуличка, і з її гирла він вискочив на широку площу, (Фр.)] — Ваша відпустка сьогодні скінчилася, — сказав начальник (Трубл.); Вже день скінчився, засвітилася ніч, а я ще на ногах (Коцюб.)]; вчилося скільки років кому безл. исполнилось сколько лет кому [Мені скінчилося тринадцять літ, а брат мій був на два роки молодший від мене (Мирн.)]; вчилося тим (на тому), що... кончилось тем, что...; (с худшим, чем ожидалось, результатом) ограничилось тем, что... [І скінчилось тим, що в тих хатах зосталось кілька калік (Н.-Лев.); Бились, бились [цапки], та й скінчилося на тому, що обидва в воду попадали (Коцюб.)]; справа вчилася на тому, що... дело кончилось тем, что...; (с худшим, чем ожидалось, результатом) дело ограничилось тем, что...; 2) (умереть) разг. кончиться; книжн. скончаться [Як же мені отой поріг переступати? Що ж, як |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)