Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
скд 340 скл полку, наче мати в сім'ї (Гонч.); — Складну ти задачу задала мені, — вже спокійніше відказав Бондар (Чаб.)]', ~не речення грам. сложное предложение; 2) (такойу который можно складывать, сгибая части) складной [В руках у неї складний стілець і скринька з красками (Л. Укр.)]. складник (род. складника) составная часть [З білих пісків з'їхали вони на твердшу дорогу. Тут складники землі змінилися.., пісок з грубим додатком глини робив враження чорнозему (Март.); Биття вважалося тоді в Дрогобичі неминучим складником педагогії, а особливо елементарної складність1, -ності складность, связность, гладкость. Ср. складний 2. складність2, -ності сложность [В. I. Ленін відстояв і розвинув учення про пізнаванність світу, розкрив складність процесу пізнання, показав його розвиток (Іст. КПРС); Партія і народ вимагають від письменників правдиво зображувати життя, не обходити його складностей і протиріч (Літ. газ., 1957, І)]. Ср. складний 1. складнішати, -шає становиться сложнее, усложняться [Старшина виклав їздовим свій новий план. Ці плани, іноді майже фантастичні, родились у нього в голові один за одним. І що більше складнішали обставини, то більше було планів (Гонч.)]. складно1 нар. 1) складно; 2) складно, связно, гладко [Писар почав читати. Складно, по- писарськи була написана бумага (Мирн.); Він перечитує [вірш], і самому дивно, що виходить так складно, так просто і гарно (Іван.)]; н є rwHo, та ладно см. ладно1. Ср. складний 1—2. складно2 нар. сложно [Л е с я: Ой, як складно і плутано ти висловлюєшся... (Сміл.)]. Ср. складний 1. складнопідрядний грам, сложноподчинённый. складноскорочений: ~не слово грам. сложносокращённое слово [Окрему групу серед складних слів становлять так звані абревіатури, або складноскорочені слова (Курс укр. мови)]. складносупідрядний грам. сложносоподчи- нённый. складносурядний грам, сложносочинённый. складноцвітий бот. сложноцветный. складноцвіті, -тих сущ. бот. сложноцветные. складова 1) прил. см. складовий; 2) (род. складової) сущ. мат., мех. составляющая; (мат. — ещё) составная. складовий 1) (входящий как часть в состав чего-либо) составной [Крім вуглецю, обов'язковою складовою частиною всякої сталі є марганець (Наука і життя, 1957, 1); Невіддільна складова частина Союзу РСР Радянська Україна стала суверенною державою, яка бере активну участь в міжнародному житті (Рад. Укр., 1957, III)]; 2) (предназначенный для хранения товаров um. п.) складской; (спец. — ещё) складочный; ~вё місце складочное место; 3) грам. слоговой; слогообразующий; ~вйи наголос слоговое ударение [Сло- I весний (складовий) наголос — виділення в слові одного з складів властивими для даної мови артикуляційними способами (Словн. лінгв. терм.)]. складометр, -ра спец. складной кубический метр [Колгосп регулярно провадить рубки догляду і одержує з кожних 10 погонних метрів по одному складометру хворосту і жердин (Колг. Укр., 1956, 11)]. складонаголос, -су грам, слогоударёние. складоподіл, -лу грам, слогораздел. складотворний грам, слогообразующий, слоговой. складочка уменьш. 1) складочка; сборочка [На їх [панянках] плаття пишні, ..складочками обвішані (Мирн.); Коли вона усміхалась, на верхній губі лягала невеличка складочка (Бойч.)]; 2) складочка. Ср. складка 1—2. складський спец. складской, складочный [Для добрив треба будувати складське приміщення на сухому місці (Колг. вироби, енцикл.)]. складування спец. складирование. складувати, -дую, -дуєш редк. см. складати. складувати, -дую, -дуєш спец. складировать. складуватися, -дуюся, -дуєшся редк. см. складатися. складуватися, -дується спец. складироваться. складчастий 1) складчатый; сборчатый [Вийшовши з палати, Макар Сидорович заглянув у скляні двері, до половини завішені складчастою білою завіскою (Руденко)]; 2) складчатый [Територія Української РСР зазнає дії землетрусів головним чином у західній і південно-західній частинах, які знаходяться в межах Карпатської складчастої області (Геол. ж., 1954, XIV, 4)]. Ср. складка 1—2. складчастість, -тості геол. складчатость [Щоб з'ясувати причинний зв'язок рудних покладів зі складчастістю, необхідно виявити, при яких умовах утворюються рудні поклади (Вісник АН УРСР, 1957, 9)]. складчастокрйлий энт. складчатокрылый. складчастокрилі, -лих сущ. энт. складчато- крылые. складчина складчина; разг. уст. складка [Се ти носиш та комусь оддаєш поросята: щодня недостача! ..Се ти носиш на складчину! (Барв.)]; у ~ну в складчину [Дуже гарна газета.. Можна в складчину виписати, як учотирьох, то по 50 к. на рік (Коцюб.)]. скласти см. складати. скластися см. складатися. склеєний склеенный [Була одна пара повстяників, а друга — чуні, склеєні з автогуми, — цим користалася вся родина в міру потреби (Янов.)]. склеїти см. склеювати. склеїтися см. склеюватися. склейка склейка. склейнйти, -ню, -ниш разг. наклеймйть [Мішок ще новий, а він його уже склейнив (Новомосковск, у. — Сл. Гр.)]. склений (о посуде) обл. покрытый глазурью [Склений кухлик (Канев. у. — Сл. Гр.)]. склеп, -пу 1) склеп; (иногда) подвал, подземелье [Любов: Нащо замуровуватись |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)