Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
скл 344 скн склуватий стекловатый. склуватість, -тості спец. стекловатость. склювати см. скльовувати. скляний стеклянный; (связанный с производством стекла и изделий из него) стекольный [Великі скляні двері були відчинені (Пере.); Скляними очима він вп'явся в і стелю (Цюпа)]; ~нйй завод стекольный завод; ~нйй папір спец. стеклянная бумага; ~яйй бог (водка) разг. зелёный змий [Коли [бурсак] не вкраде ножичка, чорнильниці, то піддрочує товариство на пустощі, на сваволю, а підріс— давай молитися скляному богові... (Мирн.)]. скляниця 1) разг. стакан [Був-то раз собі п'яниця: Все пропив, що тільки мав. Чи то піст був, чи м'ясниця, Все один закон тримав: Чарка, «бляшка» чи скляниця — Пив (Фр.); Навіть горбатий, насмішкуватий бухгалтер контори Непийвода і той працював на току. Правда, його називали — Непий- горілка, бо дуже любив він перехилити скляницю горілчини (Eon.)]; 2) энт. стеклянница; см. еще склівка. скляність, -ності спец, стеклянность. скляніти, -ніє перен. стеклянёть [Бородавка думав і непомітно перехиляв кухоль за кухлем.. Скляніли очі. Гарячий червінь виступав на вилицях (Тулуб)]. склянка1 1) стакан [Рудик витирав склянки на вино, різав хліб (Коцюб.); Недопитий чай У склянці стиг (Рил.)]; 2) стекло [оконное]; кусок стекла [В хаті в Тихона було повно людей. Як нагло: трах-дзеньк!— і посипались склянки (Головко)]. склянка2 мор. 1) склянка; (чаще мн. ч.: склянки, -нок) склянки [Прозорий морський ранок. Пробили склянки. З бойової рубки дав сигнал горніст «Всі наверх!» (Корн.)]; 2): <-^нкй, -нок (судовые песочные часы) уст. склянки. склянковий стаканный. скляночка уменьш. 1) стаканчик [Вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном.., налила собі скляночку й вихилила з видимим задоволенням (Коцюб.)]; 2) (кусочек стекла) стёклышко; фольк. стеколыш- ко; разг. стекляшка [Як не випорсне [ціпок] з рук та по пляшці — так тобі на скляночки й розпалася (Л. Янов.)]. Ср. склянка1 1 — 2. г скляр, -ра стекольщик [Скляр, поставивши впритул до стіни свого ящика, склив вікна в школі (Борз.)]. склярйха, склярка разг. жена стекольщика. склярство стекольное дело [Батько навчився трохи склярства і тепер під зиму має деяку роботу (Вільде)]. склярський 1) стекольный; ^>ка майстер- н я стекольная мастерская; 2) разг. стекольщика (род. п. от стекольщик). скл ярувати, -рую, -руеш быть стекольщиком. скльовувати (скльовую, скльовуєш), склювати І (склюю,склюєш) склёвывать, склевать, склюнуть; (изранить клювом во многих местах) исклёвывать, исклевать [Д р е м л ю г а: Що ж, Федю, будемо па хліб ловити [рибу]. Увечері на хліб ще краще бере. Тере- щ є н к о: Дрібна дуже скльовує хліб | (Корн.); Піду я в лісочок, вирву я листочок, Я покрию свого миленького слідочок, Щоб вітер не звіяв, пташки не склювали (народна пісня); Не вбоялась ні наруги, Не вбоялась муки. Чорнії тебе склювали, Чорні вбили круки (Тич.)]. скнара м. и ж. р. скупец (о мужчине), скупая (о женгцине); (о мужчине и женщине разг. — ещё) скряга, сквалыга, скареда; (о мужчине разг. — ещё) скаред, скаредник, кощей; (о женщине разг. — ещё) скаредница; (бережливый до крайности разг. — егцё) скопидом (о мужчине), скопидомка (о женщине), сквалыжник (о мужчине), сквалыжница (о женщине); (мелочно-расчётливый человек — ещё) копеечник (о мужчине), копёечница (о женщине), алтынник (о мужчине), алтынница (о женщине) [Всі, чужі й свої, вважали її за останню скнару (Вільде); Пишна галерея прихильників і служок грошового мішка, нещадних пригноблювачів і експлуататорів, понурих скнар і фанатиків збагачення вийшла з-під пера Тобілевича (Рил.)]. скнарий, скнаристий скупой; сквалыжный, скаредный [Не придбаю я шаноби В світі між панами, Бо не маю ні худоби, Ні земель з лісами. Не зберу я срібла, злота Скнарою рукою... (Черн.); На нього [Тараса] покрикує хазяйка — Катерина Іванівна... з характером жінка, скнариста (Іван.)]. Ср. скнара. скнарити, -рю, -риш и скнарувати, -рую, -руєш скупиться; скряжничать, сквалыжничать, скаредничать; скопидомствовать, скопидомничать; алтынничать. Ср. скнара. скнарість, -рості скупость; скряжничество, сквалыжничество, скаредность; скопидомство [Хліб під замком, — скнарість така! (Барв.)]. Ср. скнара. скнаро нар. редк. скупо. скнарування скряжничество, сквалыжничество, скаредничанье; скопидомство. Ср. скнара. скнарувати см. скнарити. скнаруватий скуповатый [Гензель — хлопець скнаруватий... (Янов.)]. скнйра обл. см. скнара. скніння 1) прозябание; окостенение; закос- нение; 2) нытьё [Марко відчув тривожне скніння в грудях (Риб.)]. Ср. скніти 1, 3. скніти (скнію, скнієш) 1) прозябать; (погрязать в чём-либо) коснеть, окостеневать, уст. закосиевать [Не живуть — мучаться, скніють та й зовуть оце життям! (Мирн.); У «Кайдашевій сім'ї» реалістично відтворено приватновласницьку психологію селян — дрібних власників. Селяни скніють у темряві, забобонах, їх інтереси обмежені клаптем поля, тином, порогом своєї хати (Іст. укр. літ.)]; 2) (мучиться, томиться) тосковать, изнывать [І мати ожила, не хмурилась, не скніла, урочиста така (Горд,); Хвора, серед самоти, уперше пізнала [Солоха], що їй тяжко: душа якось скніла, серце нудилося... (Мирн.)]; 3) (болеть — о сердце, груди um. n.) щемить, ныть [Серце скніє, на неї дивлячись (Вас); |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)