Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ско 345 ско Скніє.. Дудкове сполохане серце (Риб.)]. скоба1 орн. скопа. скоба2 техн. скоба [Хоч сволок був стягнутий залізною скобою, а складалося враження, що стеля звалиться на голову (Чорн.)]. скобель1, -беля плотн. скобель. скобель2, -бля техн. пробой [Замкнув [ключник] за собою двері наперед на замок, а потім іще на колодку, що висіла при дверях на масивнім скоблі (Фр.)]. скобзалка обл. см. сковзалка. * скобзан, -на обл. см. ковзан. скобзатися, -заюся, -заєшся обл. см. сковзатися. скобка скобка [— Ільку, держись за верхню скобку, — повчав батько (Панч)]; стригтися, стригти під г^ку стричься, стричь в скобку. скобковий техн. скобочный. скоблити, -лю, -лиш скоблить. скоблитися, -литься скоблиться. скобління скобление. скобовий техн. скобочный. скобоподібний скобообразный, скобчатый [Для підкопування рослин на ділянках з багаторядковим стрічковим посівом широко застосовуються скобоподібні ножі (Колг. Укр., 1958, 7)]. скоботати, -бочу, -бочеш обл. щекотать [Ніздрі скоботав духмяний аромат бузку й черемшини (Козл.)]. скований 1) прич. скованный; выкованный; закованный [Пісня волі., лунала в серцях молоді, поривала її туди, де ще не чуть кайданів, скованих на людей людьми (Коцюб.); Хвіртка ще раз скрипнула і випустила Лукина, жандарма і скованого Юсипа (Черемги.)]; 2) прич., прил. скованный [Скована жахом, його провела я очима, Він же промчався, як вітер, і зник у просторі (Л. Укр.); Великі групи людей, озброєні сокирами і ломами, працюють на скованих льодом болотах (Колг. село, 1955, І); Його погляд усе довше затримувався на дівчині, а рухи ставали все більш скованими (Панч)]. Ср. сковувати 1—2; 3) прил. техн. сковной. скованість, -ності скованность [Болю вже не було, відчулась тільки якась скованість у м'язах (Собко); Вже не почувалося ні скованості, ні розгубленості (Гонч.)]. Ср. сковувати 2. сковано нар. скованно [Коли записуєш, то той, хто розказує, почуває себе якось сковано, напружено і вже не так розказує (Куч.)]. Ср. сковувати 2. сковзалка, сковзанка разг. скбльзанка [—Впадеш.., — гукнув він, помітивши, як той пішов уже плисти по сковзалці (Вас.)]. сковзання скольжение. сковзати, -заю, -заєш, однокр. в. сковзнути, -ну, -нёш скользить, скользнуть [Вони [сарни] переплигували широкі провалля, сковзали по простовисних схилах (Смол.); На озері Ольгейм сковзали парусні човни (Риб.); Ще мить, і він сковзнув головою вниз, лише ногами тримаючись за перекладку (Донч.); Похмурий погляд Богу на сковзнув по ніжній стрункій постаті Оксани (Кач.)]. сковзатися, -заюся, -заєшся, однокр. в. сковзнутися, -нуся, -нёшся 1) скользить, скользнуть [Коли ж Кирило вступив у ліс, ноги сковзались у нього, як на паркеті (Коцюб.); Держальце тепер уже не могло вільно сковзатися по долоні (Донч.); Очі його сковзалися по різнорідних околицях, перебігали мимо сіл (Фр.); Сковзнувшись, рикошетили [кулі] й, перелітаючи, рвалися геть далі позаду оборонної лінії (Ле)]; 2) кататься (на коньках); разг. скользаться (на подошвах) [3 берега, з очеретів, сковзаючись, бігли на насип хлопці (Козач.)]. сковзкий скользкий. сковзко нар. скользко. сковзнути см. сковзати. сковзнутися елі. сковзатися. сковирнути, -ну, -нёш разг. сковырнуть [Солдат багнетом сковирнув образок, і він упав йому під ноги (Панч)]. сковорідка сковородка [Парувала варена картопля, шкварчали на сковорідці гарячі млинці (Смол.)]. сковорідний сковородный. сковорода сковорода [Вона повертала картоплю на сковороді (Туд.)]. сковородень, -дйя стол, сковородник, сковородень. сковувальний техн. сковочный. сковування техн. сковывание, сковка. сковувати (сковую, сковуєш), скувати (скую, скуєш) 1) сковывать, сковать; (изготовлять ковко Сі — ещё) выковывать, выковать; (кого — в цепи и т. п.) заковывать, заковать [Узяв [Котигорошко] те залізо, що викопав, та й поніс до коваля. — Скуй, — каже, — мені булаву, та велику! (народна казка); По кузнях грюкали молоти, бо ж треба було скувати кілька десятків тисяч підків (Ільч.); Два дні пізніше прийшли в село жандарми, вломилися до Мартинчуків, скували Марічку і забрали в місто (Вільде)]; 2) перен., воен. сковывать, сковать [Анатолій уникав називати батька батьком, не називав він його й по імені та по батькові, як називали всі. І це якось сковувало їх обох (Руденко); Люті морози скували землю, прикрили її снігом глибоким (Мирн.)\ Благонравов: ..Німці дуже її [станцію] укріпили і сковують наші частини другий місяць (Корн.)]. сковуватися (сковується), скуватися (скується) 1) сковываться, сковаться [«З щастя та з горя скувалася доля», — каже людська поговірка (Мирн.)]; 2) страд, з. (несоверш.) сковываться; выковываться; заковываться; сковываться; ср. сковувати 1—2. сковувач спец. сковщик. сковувачка спец. сковщица. скоєний сделанный, совершённый. скозуватися, -зуюся, -зуєшся обл. спорить, пререкаться; (реже) оправдываться [Почав скозуваться, а далі й биться з парубками (Гр.); Годі вже нам скозуватись (народна казка)], скоїти (скою, скоїш) сделать, совершить; (что-либо предосудительное, нежелательное |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)