Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ско 346 ско разг. — ещё) натворить; (что-либо неожиданное разг. — ещё) выкинуть. скоїтися (скоїться) произойти, случиться; (о чём-либо неприятном разг. — ещё) стрястись; (реже) сделаться, совершиться, уст. свершиться [I дивно, і чудно Христі все те. Чи давно вона з села, і от такі переміни скоїлись... (Мирн.); Павлик підняв голову, не розуміючи, звідки цей спів, і саме в цю мить скоїлася катастрофа (Донч.); Здоров, синку! Що там скоїлося вчора межи вами, що Олександра прибігла до нас, мов несамовита? (Коцюб.); Скоро весілля скоїлось, та не забарилось лихо (Свидн.)]; скоїлося лихо случилось несчастье, случилась (стряслась) беда [Ge- менко просив тата, щоб він хоч на тиждень приїхав додому, бо у хаті скоїлося лихо (Козл.)]. скойка раковина, (поменьше) ракушка [По всій рівнині розкидані намети бранців. Голі діти шукають скойок в ріні (Л. Укр.)]; перлова «-^ка перламутровая раковина; зоол. жемчужница [Я тепер маю окремий світ, він наче перлова скойка; стулились краями дві половини — одна зелена, друга блакитна — й замкнули у собі сонце, немов перлину (Коцюб.)].' скок, -ку см. скік. скокнути, -ну, -неш см. скікнути. скоком нар. скоком (разг.); (подпрыгивая на бегу разг. — ещё) вприпрыжку, вприскочку; (о лошадях — обычно) вскачь, разг. вскок [— До побачення! — блиснула вона одночасно очима і зубами і скоком, мов дівча, подалась геть (Ряб.)]; гнати (пустити) коні ~м гнать (пустить) лошадей вскачь, вскок (во весь скок) [Погонич., пустив коні скоком (Н.-Лев.)]. сколективізувати, -зую, -зуеш коллективизировать (соверш.) [— Все село сколекти- візуємо, — одним духом випалив захмелілий Іван (Чорн.)]. сколений, сколотий 1) сколотый; 2) исколотый; сколотый [Полем скошеним я пропах, Ноги — сколоті на стерні (Гірн.)]; 3) сколотый. Ср. сколювати 1—3. сколення см. сколювання. сколихати, -лишу, -лйіпеш (усыпить) редк. закачать; убаюкать [Ох ти, тихий Дунай, Моїх діток поприймай, А ти, корабель новий, Сколиши моїх синів! (народна пісня)]. сколихнути см. сколихувати. сколихнутися см. сколихуватися. сколихувати, -лихую, -лйхуєш (редк:), сколихнути, -ну, -нёш всколыхивать, всколыхать (уст.), всколыхнуть; (выводить из спокойного или вялого состояния) встряхивать, встряхнуть [Сюди нізвідкіль не залетить вітрець і не сколихне гаряче повітря (Гонч.); Не раз, не два, як річка весняна, Із берегів виходив ти, народе, І все життя сколихував до дна, І ніс у світ свої бурхливі води (Рил.); Тисячоголосе «ура» сколихнуло сільську тишу (Панч)]. сколихуватися, -лйхуеться (редк.), сколихнутися, -нёться всколыхиваться; всколыхаться; всколыхнуться; встряхиваться, встряхнуться [Перед очима Ореста сколихнувся, поплив туман (Волош.); Минуле сколихнулося у пам'яті і встало перед очима на повний зріст (Риб.)]. Ср. сколихувати. сколіоз, -зу мед. сколиоз [Викривлення хребта можуть бути у вигляді вигину шийної (особливо у немовлят, коли їх неправильно носити на руках) і грудної частини хребта., (сколіоз) (Шкільна гігієна)]. сколок, -лка спец, сколок. сколопендра зоол. сколопендра [Я встаю, я свічу: в'юнко лізе сколопендра, а на стелі павучок (Тич.)]. сколоти см. сколювати. сколотий см. сколений. сколотини, -тин пахта; обл. пахтанье [Як залишок при виготовленні масла з вершків Одержують СКОЛОТИНИ, ЯКІ таКОЖ Є ЦІННИхМ кормом для свиней (Свинарство)]. сколотися см. сколюватися. сколотити см. сколочувати. сколотитися см. сколочуватися. сколочений 1) ' замутнённый, взмученный; 2) смешанный; (о жидкости — ещё) мешанный; 3) сбитый; 4) смущённый; возмущённый; взбаламученный. Ср. сколочувати 1—4. сколочення сбивка. сколочування 1) смешивание, смешение; 2) сбивание, сбивка; пахтанье. Ср. сколочувати 2—3. сколочувати, -чую, -чуєш, сколотити, -лочу, -лотиш 1) (делать мутным) мутить, замутить, взмучивать, взмутить; разг. баламутить, взбаламутить [Налетіли гуси з броду, Сколотили мені воду (народна пісня)]; 2) (перемешивая, соединять в одно что- либо разнородное, а также перен.: перепутывать, приводить в беспорядок) смешивать, смешать [Шатнулись [Венера і Купідон], різних трав нарвали, Зцілющої води примчали, ..І все те вкупі сколотивши, Якісь слова наговоривши, Енею рани полили (Котл.); Воєвода нетерпляче: ..Діло говори. По що прийшов? III а в у- л а, витираючи хусткою лоб: Та я ж хотів казати, А ти мені всі думки сколотив... (Коч.)]; 3) (коровье масло) сбивать, сбить; (только несоверш.) пахтать [Лісовик: ..От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмі- рятиме літа (Л. Укр.)]; 4) (только соверш. перен.: взволновать) смутить; уст. возмутить; разг. взбаламутить; (без дополнения) посеять раздор [Що за мара? Невже ота нещасна пригода, що могла б скінчитися гірше, ніж скінчилася, так сколотила мій спокій? (Коцюб.); Побіг Сава попереду, а сколотив всю череду (приказка)]. сколочуватися, -чується, сколотитися, -лб- титься 1) мутиться, замутиться, взмучиваться, взмутиться; 2) смешиваться, смешаться; 3) сбиваться, сбиться; пахтаться. Ср. сколочувати 1—3; 4) (только соверш.) разг. случиться, произойти; разг. стрястись [Що се лихо таке сколотилось несподіване? І ти, Марусю, вже не така, як колись була! (Вовч.)]; 5) страд, з. (несоверш.) мутиться, взмучиваться; смешиваться; сбиваться; пахтаться; ср. сколочувати 1—3. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)