Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
еко 353 ско ратище, та так і лежав скорчений (Ле)]\ ер. скорчити 1 и скорчуватися. скорчити, -чу, -чиш разг. 1) скорчить, скрючить; (судорогой — ещё) скорёжить, свести [Почув [Іван] ще тріск кості, гострий до нестерпучості біль, що скорчив тіло, — і все розплилось в червонім вогні (Коцюб.); Я думала, він мене так і розірве на шматочки за це слово! Так його й скорчило, і скорчило... (Вовч.))', ~чило руку безл. свело руку; 2) (гримасу у мину um. п.) разг. скорчить, скроить [Брати в роботу дядю Башо було нелегко. Коли Келембет, порушуючи встановлену звичку, назвав його Іваном Петровичем, — той скорчив таке обличчя, що розсмішив самого Василя (Янов.)\ Вона прицмокнула язиком, скорчила таку смішну міну, що Лариса, яка вже готова була розсердитись, одразу ж виявилася обеззброєною (Руденко)]. скорчуватися, -чуюся, -чуєшся (редк.), скорчитися, -чуся, -чишся корчиться, скорчиться, скрючиваться, скрючиться; корежиться, скорежиться; (от старости, тяжёлого труда — обычно) горбиться, сгорбиться, сутулиться, ссутулиться; (от холооа, страха) разг. съеживаться, съёжиться [Лого руки скорчилися (Коб.); Він скорчився від болю (Коцюб.); Темпа стара церковка. Уся вона наче скорчилася від старості (Ьовч.); ий, знати, знати, Хто оженився: Скорчився, зморщився Та й зажурився (народна пісня); Він увесь тремтів, як у трясці, скорчувався і ховався під подушкою (Мирн.); Бона не хотіла виймати з-під голови в Остапа своєї одежини й тільки скорчилась, щоб хоч трохи зігрітись (Коцюб.)]. Ср. скорчити 1. скорше нар. обл. см. скоріше. скоряти, -ряю, -рявш, скорити, -рю, -рйш покорять, покорить [Такий уже наш радянський народ, що його нікому й ніколи в світі не скорити (Шиян); Скоряє людина повітря і води, підводяться вгору потужні заводи, і світлі будинки, й великі міста... (Забіла); Красою слова, блиском уяви — він оглушив Марту, скорив (Коцюб.)]. скорятися, -ряюся, -рясшея, скоритися, -рю- ся, -рйшея покоряться, покориться, торж. изъявлять покорность, изъявить покорность; (беспрекословно слушаться—ещё) повиноваться (несоьерш. и соверги. в проги. ер.), подчиняться, подчиниться [Наказує [король] запорізьким молодцям залишатися спокійно по селах, скорятися корон- вому гетьманові і судовій місцевій владі (Тулуб); Скоряючись її спокійному, владному голосові, Джен підвелася (Собі,о); Природа довго боролась, шуміла, протестувала і не хотіла скоритись (Коцюб.)]. скоса нар. йскоса; дивитися, подивитися (глянути, поглянути и т. п.) rwca смотреть, посмотреть и т. п. йскоса, коситься, покоситься; разг. скашиваться, скоситься [Таня., скоса дивилась на струнку незнайому дівчину (Збан.); Кавуниха зціпила зуби та все скоса поглядала на Нимидору (П.-Лев.); Козацька старшина на Чіпку скоса дивилася (Мирн.)]. 23-2225 скссар, -ря днт. скосарь [Значних гтрат урожаю трав можуть завдавати., люцерновий скосар, попелиці, клопи та ін. (Шкідн. і хвор. с.-г. реслин)]. скосистий обл. наклонный; стоящий наискось. скосити1 см. скошувати1. скосити2 см. скешувати2. скоситися см. скошуватися2. скосмачувати, -чую, -чуєш, скосматити, -ма- чу, -матиш разг. вскосмачивать, вскосматить. скосеСїочений 1) скособоченный; ср. скособо- чнти; 2) скособочившийся [Де-не-де видніли скособочені від вітру полукіпки (Вільсе)]; ср. скособочитися. скособочити, -чу, -чиш разг. скособочить. скособочитися, -чуся, -чишся разг. скособочиться [Бід давності [хата] скособочилася, вгрузла в землю (Цюпа)]. скоеоіір, -геру обл. косогор, косогорье; обл. увал [На скосогорі стоїть загорода, тим вона й похилилася з гори на долину (Волч. у. — Сл. />.)]. сгостенілиіі окостенелый, окостеневший [Тіла їх [мерців) були сині, скостенілі (Фр.)]. скостенілість, -лості окостенелость. ск( стсніння окостенение [Процес скостеніння проходить поступово, і не всі кістки скелета [дитини] костеніють одночасно (Шкільна гігієна)]. скостеніти, -нію, -нієш окостенеть. скостйти (скещу, екостйш) (убавить) разг. скостйть |К і н д р а т Антонович: ..Би ані копієчки мені не скостили (Кроп.)\ Скости мені, боже, літ двадцять назад — не то б було. Я ще й тепер заткну її [Галю] за пояс (Мирн.)]. скот, -ту собир. скот; разг. скотина [На Оболоні, мов комашки, снував скот, щипаючи травицю (Мирн.)]. скота, скотище обл. нора; логово, логовище, берлога [Гадюки., збираються у свої скоти Aр.); Треба се вовче скотище облягти так, щоб й миша з нього не втекла... (Морд.)]. скотар, -ря с.-х. 1) скотовод; 2) (ухаживающий за скотом) скотник [Обов'язок скотаря — підготовка кормів *у\о згодовування, підвезення їх з кормокухні до корівника (Колг. Укр., 1957, 4)] скотарити см. скотарювати. скотарка с.-х. скотница [X у с а: ..Я не на те учу рабинь Іодягатися] по-римськи, щоб потім їх скотарками робити (Л. Укр.); Скотарки доїли корів (Турч.)]. скотарник, скотарня (помещение) с.-х. скотный двор; разг. скотница, скотник [Новий завідуючий уже звів половину крокв на скотарнику (Ряб.); Покидаючи скотарню, Семен звернув увагу на кумедну тварину біля величезної собачої халабуди (Сміл.)]. скотарство с.-х. скотоводство, екстовбдчество [Населення [Башкирії) в основному займалося хліборобством та скотарством (Тич.)]. скотарський с.-х. 1) скотоводный, скотоводческий; ~і иіі радгосп скотоводческий совхоз; 2) скотника (род. п. от скотник). скотарювати, -рюю, -рюеш и скотарити, -рю, |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)