Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ско 35 -риш с.-х. 1) заниматься скотоводством; 2) быть скотником. скотина 1) собир. скот; разг. скотина [Скотина Іде пасучися, рядком Ідуть за нею батько и мати, І починають розмовляти Поволі, тихо (Шевч.)]; 2) вран, скот, скотина [— Но, но! — галасує начальник поліції. — Не пащекуй, скотино! (Янов.)]. скотинка ласк, скотинка [Була у неї земелька, скотинка, був і вітрячок (Квітка)]. скотинюка, скотинякаразг. 1) скотина (разг.) [Багато хазяїнів повиводило худобину на торговицю. Кого оброком., притиснули, кого позови до збитків привели, а в іншого нічим було скотиняку перезимувати (Бурл.)]; 2) вран, скот, скотина [Сторож: Не купець, а скотиняка!.. Ще й шубу панську нап'яв (Крон.)]. скотинячий, (реже) скотський, скотячий скотский; (прям, уст., обл. — ещё) скотий, скотйний [Понеслися крики людські, заводи скотинячі і все дужче-дужче зливались у один голос (Мирн.); Не можна і йняти віри, щоби скотську бесіду розумів чоловік (Март.)]. скотисто нар. покато. скотити см. скочувати. скотитися см. скочуватися. скотище см. скота. скотний: ~ний двір с.-х. скотный двор [Кузьма мріяв про величезний скотний двір з довгою свинарнею (Войн.)]. скотобійний с.-х. скотобойный, скотоубойный. скотобоєць, -бійця скотобоец. скоток, -тка, скоточок, -чка ласк. разг. скотинка, скотинушка. скотолозтво скотоложство. скотома мед. скотома. скотомогильник скотомогильник [Поблизу водойми не повинно бути кладовищ, скотомогильників, звалищ (Колг. вироби, енцикл.)]. скотоподібний скотоподобный (книясн.). скотопригінний скотопригонный; ~ний двір скотопригонный двор. скотопромисловець, -вця скотопромышленник. скотопромисловий скотопромышленный. скотопромисловість, -вості скотопромышленность. w скототоргбвець, -вця скототорговец [Актор тонко показує, як у манерах аристократа іноді проривається грубість і невихованість скототорговця (Мист., 1956, 2)]. скоточок см. скоток. скотський, скотячий см. скотинячий. скохатися, -хаюся, -хаешся разг. слюбиться [Ненадовго зійшлися ми, Серденько, з тобою; Ненадовго скохалися, Як риба з водою (Щог.)]. скоцюрбитися, -білюся, -бишся разг. скорчиться, скрючиться; скорёжиться [Холодна., вода зімкнулася над головою.. Одразу посиніло тіло, скоцюрбилося (Кач.); Поївши, Семен сидів на дивані й, задрімавши, схилився, потім скоцюрбився і заснув (Ле); Щоб же тобі руки скоцюрбились одразу! (Шиян); Загоготів вогонь, полум'я побігло по всій газеті, портрет фюрера скоцюрбився, зігнувся, а там і згинув (Скляр.)]. СБО скоцюрбдений разг. скорчившийся; скорченный, скрюченный; скорёженный [Дівчинка розломила горішок надвоє — в ньому сиділа чорна скоцюрблена мушка з прозорими крильцями (Донч.); Руки мертвого хлопця звісилися, і скоцюрблені пальці торкнулися землі (Смол.); Гнав [вітер] по сухому асфальту жовті скоцюрблені листочки (Соб- *о)]. скочака см. скбчки. скбчення скатка. Ср. скочувати 2. скочити, -чу, -чшп 1) прыгнуть, однокр. в. скакнуть; (вниз — ещё) спрыгнуть, соскочить; (вверх, на что-либо — ещё) вспрыгнуть, вскочить; (изнутри — ещё) выпрыгнуть, выскочить; (по направлению к кому- либо, чему-либо — ещё) подскочить; (в сторону, от кого-либо, чего-либо — ещё) отскочить; (через препятствие — ещё) перепрыгнуть, перескочить [Баран, увесь тремтячи, скочив за якийсь паркан (Фр.); Вершники в'їхали в двір, скочили з коней (Риб.); Сашко роздягся й скочив на ліжко (Донч.); Заремба скочив у сідло (Сміл.); Вилетів з-за лісу літак, наче зупинився в повітрі, потім з нього скочило троє людей (Янов.); Олександра скочила до Гната і вдарила кулаком в кулак (Коцюб.); Як ужалений скочив Лобода від сотника (Ле); Карно скочив через перелаз і пішов попід тином (Я.-Лев.)]; ~ти через пліт з кимось разг. изменить мужу (жене) с кем-нибудь [Зі своєю ж дружиною Матвій жив на віру, твердо вирішивши, що так йому буде спідручніше: невінчана жінка таки побоїться з кимось скочити через пліт (Ст.)]; 2) (быстро встать, подняться с места) вскочить; уст. воспрянуть; (приподняться) привскочить [Побачивши дідуся, хлопець скочив як опарений (Мак.)]; г^ти на ноги вскочить на ноги [Марко і Ляля разом скочили на ноги, стали навшпиньки (Гонч.)]; 3) (съездить, сходить) разг. скатать [Дворак верхи кудись скочив і повернувся незабаром (Вовч.)]. скбчки, скочака нар. разг. вскачь, галопом [Хлопець смикнув коня й понісся скочки (Головко); Наказував [дід], щоб не гнали коней скочака (Вагм.)]. скочування 1) скатывание [Зміцнення духу пролетарського інтернаціоналізму в рядах комуністичних і робітничих партій невіддільне, як учить В. І. Ленін, від рішучої боротьби з усякого роду хитаннями і відступами від цього випробуваного принципу, із скочуванням на націоналістичні і ревізіоністські позиції (Рад. Укр., 1957, II)]; ср. скочувати 1 и скочуватися 1; 2) скатывание; скатка [Скочування снігу в циліндри або кулі — дуже рідкісне явище природи (Наука і життя, 1958, 5)]; ср. скочувати 2. скочувати, -чую, -чуєш, скотити (скочу, скотиш) 1) (вниз) скатывать, скатить [Дівчата просто з високих штабелів скочували по рейках на платформи важкі кругляки (Мур.); Скотили воза в балку (Сміл.)]; 2) (в свёрток, ком и т. п.) редк. скатывать, скатать [Він зняв бушлат, повільно зняв |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)