Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
скр 358 скр стополя], Руїна й смерть по вулицях ходили (Рил.)]. скривавлений окровавленный [Якось перед світом Раду вніс у хату побитого, скривавленого Гіду (Коцюб.I. скрнвати, -ваю, -вавш, скрйти (скрйю, скрй- єш) разг. 1) скрывать, скрыть; (сохранять в тайне — ещё) утаивать, утаить [Ти добре зробила, що не дотримала заміру скривати час твого весілля до останньої години (Л. Укр.); Йосип припав до столу, щоб скрйти своє заплакане лице (Мирн.)]; 2) (накрывать чем-либо) редк. покрывать, покрыть; О ~->вати молоду этн. уст. надевать на голову новобрачной головной убор замужней женщины [Ввесь батющин двір був сповнений народом, бо в той час заразом привели скривать усіх молодих із села (Н.-Лев.)]. окриватися^ -ваюся, -вавшся, скрйтися (скрй- юся, скрившся) скрываться, скрыться; (прятаться — ещё) укрываться, укрыться [Все більше і більше скривався віз з очей Сви- ридових (Мирн.); В раннім тумані козаченько скрився (Боров.); Замість валити панський гніт і царський, Ти скрився в поетичні закамарки! (Фр.)]. скривджений обиженный; ущемлённый [Мов скривджена дитина, Данило поклав голову Ользі на коліна (/Гол.); Вона почувала себе одинокою, всіма забутою, скривдженою (Збан.)] Ср. скривдити. скривдити, -джу, -диш обидеть (кого); книжн. нанести обиду (кому), поступить несправедливо (с кем); (стеснить) ущемить (кого) ІА я дивлюся на тебе, і якийсь жаль хапає мене за серце. Так, немов я чимось скривдив, зневолив тебе (Фр.)\ Вже як менший брат чим її скривдить, так Галя й словечка не зможе вимовити (Вовч.); — Панове громадо! — казав Джеря людям. — Пан хоче нас скривдить, та ми того не попустим (Н.-Лев.)]; бог не ~див чим разг. бог не обидел чем [Підходить парубійко, ростом бог не скривдив (Кое.)]; не дати ~ти себе не дать себя в обйду [М а р и- н а: ..Себе я скривдити не дам (Корп.)]. скривити см. скривлювати. скривитися см. скривлюватися. окривіти, -вію, -вієш разг. охрометь. скривлений искривлённый; скошенный, перекошенный; искажённый; скривлённый [Застукала [Ольга Федорівна] в коридорі оголеними дерев'яшками скривлених закаблуків (Епік); Постукав [Матвій Чумак] у маленьке, скривлене віконце (Мик.); Його обличчя було скривлене, очі палали диким вогнем (Коцюб.)]. Ср. скривлювати. скривленість, -ності искривлённость; перекошенность; искажённость. Ср. скривлювати. скривлення искривление; скашивание, перекашивание; искажение. Ср. скривлювати. скривлювання искривление; скашивание, перекашивание; искажение. Ср. скривлювати. скривлювати, -люю, -лювш и скривляти, -ляю, -ляєш, скривити, -влю, -виш. искривлять, искривить; (делать косым — ещё) скашивать, скосить, перекашивать, перекосить; (судорогой, гримасой — ещё) искажать, исказить, разг. кривить, скривить [— Та чого ви проти ночі розходились? Потрібні ви комусь, як муха в сметані! — презирливо скривлює губи [Терентій] (Ст.); Королевич подумав: «Сильний ти чоловік, коли такого бука скривиш і направиш» (Закарп. казки Калина); Семен мовчав. Глузливий вираз, скрививши йому обличчя, застиг в тверде щось, жорстоке (Коцюб.); Губи Тимофія ледве скривила коротка усмішка (Ряб.)]; «^вйти міну (гримасу) разг. скорчить мину (гримасу) [Спитала я в неї вчора, чи не хоче піти в парк на музику, — вона скривила кислу міну і спитала: «Пощо?» (Л. Укр.)]. скривлюватися, -лююся, -люєшся и скривлятися, -ляюся, -ляєшся, скривитися, -влюся, -вишея 1) (о чём-нибудь) искривляться, искривиться; скашиваться, скоситься, перекашиваться, перекоситься; искажаться, исказиться [Він перевів очі на Олександра, і посинілі уста його гірко скривилися (Панч)]; ср. скривлювати; 2) (о ком -нибудь: делать мину, гримасу, выражающую неудовольствие, скуку, презрение um. п.) кривиться (разг.), скривиться (разг.), морщиться, сморщиться [Городничий аж скривився від злості, аж посииів з натуги (Мирн.); Знаю, що скривишся, коли скажу: бувай здорова на сьогодні, бо більш не можу писати (Коцюб.); Як бідний плаче, то ніхто не бачить, а як багатий скривиться, то всяк дивиться (прислів*я)]; явився, як середа на п'ятницю см. п'ятниця. скривляти см. скривлювати. скривлятися см. скривлюватися. скриводушничати, -чаю, -чаєш редк. покри вить душой [Пам'ятаєш, як ми з комісаром допитувались у тебе, де закопана зброя, що залишилась для підпілля? «Не знаю»,— скриводушничав ти (Ст.)]. скрижаль, -лі рел., перен. книжн. скрижаль [Тірца: Стовп огняний не поведе нікудишнє скаже хмарний стовп: іди за мною. Не спустить бог нові скрижалі з неба — ще ж не сповнився й давній заповіт (Л. Укр.); 17 вересня 1939 р. —дата, золотими буквами написана на скрижалях нашої історії. В цей день почався визвольний похід Радянської Армії в Західну Україну і Західну Білорусію (Рил.)]. скрижанілий оледеневший, оледенелый [Він ворухнувся, кинув на мене очима, в яких викресалися застиглі, ніби скрижанілі, іскринки суму (Ле)]. скрижаніти, -нію, -нієш оледенеть [Ну, а ти, Мар'яне, не боїшся їхати до того Сибіру, в оту холоднечу? Там і душа може скрижаніти (Ст.)]. скрижапель, -пеля сад. скрижапель [І. В. Мі- чурін спочатку звернув увагу на кращі а старих місцевих сортів. До них належать: із сортів яблунь — аніси, скрижапелі, апорти; з вишень — владимирська та ін. (Осн. даре.)]. скрижйти, -жу, -жиш редк. скрестить [Він сидів перед нею, скриживши ноги (Риб.)]. скрик, -ку вскрик; восклицание [Ранком вони обидва прокинулись від тривожного |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)