Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
рач 22 рва зад ^ти разг. идти на попятный (на попятную, на попятный двор) [Ну, а я тому, що вже вмерло, що повинно було умерти, уклонятися не буду. Треба уперед йти, а не назад рачкувати! (Мирн.)]. рачкувато нар. ползя на четвереньках; (изредка) ползком. рачкуючий ползущий на четвереньках [Гойдається земля під ногами, як палуба корабля, і, щоб не впасти, хапаюсь за стіни. Зігнутий вдвоє, надутий вітром, наче вітрило, бачу крізь прижмурені очі рачкуючих «пасажирів» (Коцюб.)]. рачок, -чка 1) уменьш. рачок [Він [чорноморський дракон] живе в мілких місцях, часто закопується в пісок, підстерігаючи дрібних рибок, рачків, черв'яків (Наука і життя, 1956, 7)j; ср. рак1; 2) (небольшой якорь) кошка. рашкуль, -ля жив. рашкуль. рашпіль, -ля рашпиль [Гострий морозний вітер, як рашпілем, шарпав по обличчях (Ваш)]. раювання миф., разг. пребывание в раю; (о высшей степени наслаждения) блаженство [Матушка Р а Ї с а..: Вони [святі] мучили своє тіло тут, на грішній землі, щоб там, на небі, дістати., вічне раювання... (Донч.); У першому акті він говорив тихо й поважно, захоплений своїм неосяжним щастям з Дездемоною, раюванням своїм (Ільч.)]. раювати (раюю, раюєш) миф., разг. блаженствовать; (испытывать наслаждение — ещё) наслаждаться (кем, чем) [Олександр Великий весь світ звоював. І оце в Вавілоні мов бог раював (Фр.); Болотова дома не було вже кілька день. Кухар Спиридон раював (Ільч.)]. раяти (раю, раєш) и редк. раїти (раю, раїш) (кому и реже кого) обл. советовать (кому); (подсказывать выход, решение) разг. надоумливать (кого) [Одні хотіли йти на заводи, другі раяли йти на заробітки на степи (Н.-Лев.); Усе ще мов чогось дожидав старий: не раїв синові женитись (Мирн.)]. раятися (раюся, раєшся) обл. советоваться [У понеділок будемо у гурті раятися, як би краще це діло постановити (Мирн.)]. рваний рваный; оборванный [Пастушок Федь- ко, вгледівши пана, зняв рваний картуз і так стояв босий, з торбинками через плече (Коцюб.)', Наплакався [кобзар]. Струни рвані Три перебирає (Шевч.); Дим паровоза рваними шматками чіплявся за стерню (Панч)]; ~-*на рана мед. рваная рана. рвання 1) разг. редк. рваньё [Одне, що в батька було некрасиве, — одяг.. Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом і рванням (Довж.)]', 2) (действие) разг. дёрганье, рваньё. рвань, -ні спец. рвань. рвати1 (рву, рвеш) 1) рвать; (собирать — о цветах um. п. — ещё) срывать; (о фруктах — ещё) обрывать; (резким движением удалять что — ещё) вырывать, разг. дёргать; (приводить в негодность небрежным обращением — ещё) трепать; (перен.: о связях, отношениях um. п. — обычно) порывать [Марія все голосила і рвала на собі кожух (Коцюб.); Вона міцно стискала ручку зонтика, бо вітер надимав його і рвав з рук (Трубл.); Ми рвали фронт, бій гримів (Пере.)', Дружина Під древами тими Сяде собі в холодочку 3 дітками малими. А я буду груші рвати, Діткам подавати... (Шевч.)', Княгиня Ольга встала з крісла. .. Та хіба ж можна рвати ряд з хозарами, укладений ще Ігорем? (Скляр.); Вічний революціонер Дух, що тіло рве до бою (Фр.)]\ 0 ^ти боки від (од) сміху разг. покатываться со смеху; фам. кататься со смеху [Аж боки рвав од сміху (Н.-Лев.)]; ~ти душу (сёрце) (причинять нравственные страдания) разг. терзать д\?- шу (сердце) [А душу рве й гнітить нескін- чена розмова (Л. Укр.); Анна: Так чого ж плачеш? Чого рвеш моє серце? (Фр.)\; ^ти з копита (о лошадях) разг. рваться вскачь, рваться с места в карьер (Рябі коні рвуть з копита, в хмарі куряви сміються молоді обличчя, кивають до неї (Коцюб.)]; г^ти з минулим рвать (порывать) с прошлым; <-~ти зуби вырывать зубы, рвать зубы; разг. драть зубы [Один зуб навіть випав у мене, але я задоволений, бо однаково довелось би рвати (Коцюб.)]; «-^ти й метати разг. рвать и метать; г^ти [н а собі],волосся см. волосся; вітер рве її плаття ветер треплет её платье; на бігу (на ходу) ^ти підметки см. підметка; собака рве разг. собака кусает [На смілого собака гавка, а боязливого рве (прислів'я)]; 2) (разрушать, уничтожать) рвать, взрывать [Там рвали скелі: розчищали гирло Дніпра (Ваш)]; тиха вода греблю рве поел, в тихом омуте черти водятся [Панас Захарович: Та воно так, Василю Федоровичу. Але тиха вода греблі рве (Баги)]. рвати2 (рве) (безл. или в третьем лице: о нагноении) рвать [Ой дівчаточка, пучку рве (Рудч.)]; нарйвдуже рве нарыв сильно рвёт (нарывает). рватися (рвуся, рвешся) 1) рваться; (перен. разг. — изредка) надрываться [Хоч пряжа і рветься, Та вона сміється, Поки клоччя стане, Сукать не перестане (Г.-Арт.); А з-під ніг, з-під греблі рветься, шумить водоспад (Головко); Голоси рвались та мішались в глухому гомоні юрми (Коцюб.); Сердега [Чижик молоденький] в клітці рветься, б'ється... А Голуб бачить та сміється (Гл.); Бідний з праці аж рветься, а багатому черево дметься (прислів'я)]; де тонко, там і рветься поел, где тонко, там и рвётся; О із шкури ^тися разг. из кожи [вон] лезть; 2) (до кого, до чого, куди и в що) рваться, стремиться (к кому, к чему); (пытаться сделать что-нибудь — ещё) порываться [Танки рвались до Пруту, Бились воїни люто (Криж.); Рветься серце до дівчини, до дівчини з України (Руд.)]; гатися в бій рваться в бой; 3) (только |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)