Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ели 373 слї її, братику! Покаюся, перед усім миром покаюся!.. Митрохван: Ач, розпустив слини! (Крон.)]. слинити, -ню, -ниш разг. 1) слюнйть, разг. слюнявить; (смачивать слюной разг. — ещё) муслить, мусолить, суслить, сусолить [Ку- лина сідає за прядку і скубе волокно, слинить, тягне нитку (Чорн.); Дівчата ходили од однієї матерії до другої, лапали руками, слинили крадькома й терли в пальцях (Н.-Лев.)]; 2) перен. разг. плакать; (неодобр, разг. — ещё) рюмить, рюмиться [Козаче, не журись! Кинь лихом об землю! якого ката слиниш? (Г.-Арт.); — Спить Галя, — одказала Христя. —О, я так і знала, — коли не слинить, то спить! — кликнула Параска (Мирн.)]. слинитися, -нюся, -нишея слюниться; слюнявиться; муслитьс^, мусолиться, суслиться, сусолиться. Ср. слинити 1. слйнівка, слйнявка вет. обл. ящур. слйнка уменъш., ласк. разг. слюнка, слюнки (мн. ч.) [Кайдаш глянув на перець, і в його слинка потекла (Н.-Лев.)]; ~ку ковтати прям., перен. слюнки глотать [Стали обідать. Голодний Хвесько ні до чого не доторкується, тільки дивиться та слинку ковта (Стор.)', Знай слинку ковта [Уласо- вич], дивлячись на таку кралю (Квітка)]; розпускати, розпустити ~\iu разг. распускать, распустить слюни; (плакать — ещё) распускать, распустить нюни [Іван: Ну, я так і знав!.. Видно, розпустила [жінка] слинки перед тобою, от ти й розкис (Мирн.)]. слинний слюнный; ~ні залози слюнные железы. слиновиділення физл. слюноотделение. • слиновиділяння физл. слюноотделение. слиновидільний физл. слюноотделительный. слиногінний физл. слюногонный [Слиновиділення на різні корми відбувається по- різному.. Найбільш слиногінною виявилась кукурудзяна дерть, а найменш слиногінною— вівсяна дерть (Фізіол. ж., 1956, II, 1)]. слинотеча мед. слюнотечение [Нікотин, який є в тютюні, шкідливо впливає на нервову систему підлітків, викликаючи у них головний біль, нудоту, слинотечу тощо (Шкільна гігієна)]. слинтяй, -тяя разг. слюнтяй, слюняй; (о ребёнке — ещё) слюнявец, слюнявка (м. и ж. р.) [Треба ізолювати наших бійців від нестійких, боягузів, слинтяїв (Девж.)]. слинтяйка разг. слюнтяйка. елинтяйський разг. слюнтяйский. слинявий разг. слюнявый [Товстий крамар і собі приложив жирнючі та слиняві губи (Мирн.); Я не розумію, навіщо нам оце читати... Такою поезією розважати тільки слинявих панків (Вишня)]. слйнявість, -вості разг. слюнявость; слюнтяйство [Дівчина ненавиділа його за слабість, за слйнявість (Чаб.)]. слйнявка см. слйнівка. слинявчик (нагрудник для детей) разг. слюнявчик, слюнявка. слинько (м. и ж. р.) разг. слюнтяй (м. р.), слюняй (м. р.), слюнтяйка (ж. р.). слих, -ху обл. слух; разг. слых [Прийшли ели- хи до милої, що милого вбито (Харък. у.— Сл. Гр.)]; «-wxom слихати, видом видати см. слихати. слихании разг. редк. слыханный; де це (с е) «^>но? где это слыхано?, слыханное (слыхано) ли дело? [Де ж це видано, де ж це слихано, щоб він оддав дитину комусь чужому, а не самій матері..? (Мирн.)]. слихати: слйхом г^ти, видом видати разг. редк. слыхом слыхать, видом видать [Га! слихом слихати, видом видати! Здорові були, дядьку! (Вовч.)]; ані (ні) слйхом ~ти, анї(ні) видом видати (а ні чутки чувати) слыхом не слыхать, видом не видать. слйще с.-х. стлйще. слівце словцо (разг.); (ласк. — ещё) словечко [За всю дорогу він промовив тільки одне слівце (Кундз.); Горький не раз застерігав молодих письменників проти зловживання діалектизмами, жаргонними слівцями і т. д. (Рил.)]; для (р а д и) красного ~ця см. красний; закинути ~цё см. закидати2 5; замовити ~це з а кого см. замовляти; крутё ~цё см. крутий. слід1, -ду сущ. след; (отпечаток; знак чего- либо на ком-нибудь, чём-нибудь — ещё) печать [Оглянувся зайчик, а на снігу від його лапок сліди (Іван.); Був дощ. Візок лишив при брамі Хистких коліс глибокий слід (Воронько); Увіходить Йоганна, ще молода жінка, з слідами неабиякої вроди, але дочасно змарніла (Л. Укр.); Він їхав тим шляхом, де ще недавно гриміла війна, її глибокі сліди видно було й досі (Куч.); На всьому одбились сліди убожества (Коцюб.)] ; ~д у <^д следом (нар.); (прян.— ещё) след (следом) в след, в один след [Оволодіння літературною майстерністю завжди йде слід у слід і нерозривно з опануванням живим матеріалом (Смол.)]; без ~ду (исчезнуть, пройти и т.п.) без следа, бесследно (нар.) [Жах її щез без сліду (Коцюб.); Люнця: ..Усепусте, сіре минає без сліду, як вітер над водою (Фр.)]; бодай їх «-^д запав разг. чтоб им пусто было [А він на тих сусідочок важким духом дише: бодай їх слід запав! (Вовч.)]; залишати ~д (^дй) оставлять след (следы); уст. отпечатлеваться [Дні проходили, не залишаючи слідів (Собко)]; замітати ~дй см. замітати 2; і ~ду не лишилося (не залишилося, не зосталося) не осталось и следа [Р і- ч. а р д сам: ..Хай згине все і сліду не лишиться! (Л: Укр.); Все померло, й сліду не зосталось (Н.-Лев.)]; і ~ду нема нет и следа, [и] след простыл (пропал); разг. и в помине нет [Нема й сліду Моєї Ганни (Шевч.)]; і <-~д простиг (захолонув, прохолов um. n.) разг. [и] след простыл (пропал) [Коли він вирвався з-поміж жінок і вибіг насеред двору — панича уже і слід простиг (Мирн.); — Схаменіться! — кинув йому вслід Харло. Але |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)