Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ело 377 ело бодчанка; 2) слобожанка. Ср. слобожанин 1—2. слобожанський слобожанский. Ср. Слобожанщина. Слобожанщина (часть Украины) ист. Слобожанщина. словак словак [Десь-не-десь бовваніє на обрії самотній словак із самотнім волом у плузі (Гонч.)]. словаки, -ків словаки [Нас просили словаки до хати, щоб спитать про життя у Москві (У п.)]. словар, -ря редк. словарь [3 приємністю дізнався, що IV і останній том Вашого [М. Ф. Комарова] дуже цінного словаря уже вийшов (Коцюб.)]. словарний редк. словарный. словацький словацкий [Народна словацька пісня — це чудове національне багатство країни (Гонч.)]. словачка словачка [3 грядки через подвір'я до нього дрібно поспішає старенька згорблена словачка (Гонч.)]. Словаччина Словакия. словенець, -нця словенец. словени, -нів ист. словёне [На півночі, в басейні оз. Ільмень, жили слов'яни новгородські, або, як називає їх літопис, словени (Нар. стар. іст. УРСР)]. Словенія Словения. словенка словенка. словенський словенский. словенці, -ців словенцы; (реже) словёны. словеса, -вес уст., ирон. словеса [Сильвестр: ..Мов виноград у золотую чашу, Вино словес він [Ярослав Мудрий] проливає в світ (Коч.)]. словесний словесный [Не дуже охоче вступає [Лісовський] в новий словесний двобій (Ст.)]\ /^>на лузга см. лузга 2. словесник 1) дорев. словесник [Словесник Ад- ріан Петрович одного разу прийшов на урок якось особливо збуджений і піднесений (Смол.)]', 2) (преподаватель языка и литературы в современной школе) разг. словесник. словесниця 1) словесница; 2) словесница. Ср. словесник 1—2. словесність, -ності словесность [Національна формою, словесність наша, і писана й усна, є інтернаціональною за своїм змістом, за своїми тенденціями (Рил.)]. словесно нар. словесно [Музикознавці наших днів на підставі висловлювань Шевченка в «Щоденнику» та повістях і на підставі того, як він словесно передає свої відчування від музики, кажуть, що і в цій галузі Тарас Григорович був глибоко обдарований і мав великі, хоч і не систематичні знання (Рил.)]. словечко ласк, словечко [Маруся поруч зі мною сидить і слухає, а сама словечка не промовить (Вовч.)\ Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними (Бойч.)]; закинути ~ко см. закидати2 5. словінець, -нця словинец. словіни, -нів ист. словёне. словінка словйнка. словінський словинский. словінці, -ців словинцы. словник, -ка словарь [Словники — справжні, путящі словники з широким ілюстративним матеріалом — є не тільки зведенням в одно місце мовних багатств, а разом з тим і свідченням розумового, духовного багатства (Рил.)]. словникар, -ря лингв, лексикограф; разг. словарник. словниковий словарный [Т. Г. Шевченко знав, любив і глибоко вивчав російську мову, він багато працював над розширенням свого словникового запасу (Літ. газ., 1952, VII)]. с л ов нй ця уст. см. словник. словничок, -чка уменьш. словарик. слово слово; (речь уст. — ещё) глагол [Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже. Почав уже читати (Мирн.); —Слова! Фрази! — шепотить Хо. — Се абихто зможе! (Коцюб.)] Слово Леніна ніколи не розходилося з ділом (Наука і життя, 1956, 4); А р к а д і й: ..Нехай ти залишаєш мене в таку хвилину, але на тепле слово від тебе., я маю право... (Корн.); Українська радянська поезія, продовжуючи традиції великих поетів минулого, так само дала високі зразки організації поетичного слова (Пере.)', Микола не втерпів і вихопився перед паном з словом, що люди підуть жати до графа (Н.-Лев.); Слова попросила Женя (Козач.); Максим Рильський — це той радянський поет, на слова якого українські композитори написали найбільше творів (Мист., 1955, 2)]\ <^>вами на словах; (устно) словесно (нар.); ~вом (вводное слово) [одним] словом [Хтось виступав, хтось співав і хтось декламував. Словом, це був таки справжній вечір (Мик.)]; <^во в г~во слово в слово; разг. точка в точку, точь-в-точь [Максим слово в слово повторював у пам'яті слова листівки (Риб.)]\ г^во з а rwBOM а) (о медленном чтении) слово за словом [Читаю помалесеньку, виразно, поважно, слово за словом (Н.-Лев.)]', б) (о постепенном развитии беседы) слово за слово; (реже) слово за словом; слів немає слов нет, не хватает слов [Годують так смачно, гарно і гігієнічно, що і слів нема на похвалу (Коцюб.)]', «^во по ~ву слово за слово; (реже) слово за словом [Слово по слову — розбалакалися (Мирн.)]', <^>ва простої мови просторечные слова; ^во честі (уст. гонору) честное слово [«Слово честі?» — спитав він тривожно. — «Слово честі», — сказала я і подала йому руку (Л. Укр.)', Ближче підступив [Наливайко] до сотника: — ..То ж, певне, слово гонору давав свому пану на вірне слугування? (Лс)]\ ~во не горобець: вилетить — не піймаєш посл. слово не воробей: вылетит — не поймаешь; без зайвих слів см. зайвий; взяти *-^во а) (вступить в разговор; получить разрешение выступить) взять слово [Знову взяла слово Катерина — найстарша й найрозеуд- ливіша з невісток (Вільде)]; б) (з кого — |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)