Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
слу 381 слу живица; товариш по ~бі сослуживец; 2) (отрасль производства; учреждение) спец. служба; ^ба зв'язку служба связи; г^ба колійна ж.-д. служба пути; ~ба руху ж.-д. служба движения [Батько Попова був досить значний залізничний службовець — ревізор служби руху (Бойч.)]; ~ба тяги ж.-д. служба тяги; 3): ~би (род. служб) (подсобные помещения) мн. ч. уст. службы [Була в нього чимала садиба з мурованим двірцем, з добрими будинками, службами й коморами (Ільч.)]; 4) (обслуживающий персонал) уст. слуги, прислуга (собир.) [Криштоф Радзивіл прислав з Литви на ці свята свою другу дружину Єлизавету, а сам обіцяв прибути з службою пізніше (Ле); Біля воріт була сторожка, в якій вартувала надвірна служба (Панч)]; 5) (солдат, военнослужащий — преим. в обращении) разг. уст. служба, служивый (сущ.) [Я, господа служба," до Левка прийшла. Мене й вранці пускали (Квітка)]; 6) церк. служба, богослужение [У неділю вранці перед службою Мотря Довбишівна прибиралась до церкви (Н.-Лев.); Лукію хвилювала ця нічна служба напередодні великодня (Донч.)]. службист разг. службист [Стражник був старий, суворий службист (Фр.)\ Ви — ретельний службист. Невже те, що ви робите на заводі, справді захоплює вас? (Шовк.)]. службовець, -вця служащий (м. р.), служащая (ж. р.); (работник государственного аппарата — ещё) должностное лицо [Тротуарами, радісно перегукуючись та вітаючи один одного з сніжком, поспішали на роботу службовці (Збан.)]. службовий служебный; (занимающий государственную должность — ещё) должностной, уст. чиновный; (предназначенный для исполнения служебных обязанностей до- рев. — ещё) присутственный [Вибратися мені до Львова не так-то легко тепер, бо службові обов'язки приковують мене до місця (Коцюб.)]', ~ві години служебные (уст. присутственные) часы; ~вий день служебный (уст. присутственный) день; ~виіі злочин преступление по должности, должностное преступление; ~ве значення гіпотези служебное значение гипотезы; ~ва особа должностное лицо [Ні одна службова особа в Радянській державі не має права порушити закон (Рад. Укр., 1954, І)]; ~ве приміщення служебное помещение; ~ве слово грам, служебное слово; з ~го обо в'я з к у по долгу службы; у ~вих справах по служебным делам, по делам службы [— В службових справах [прокурор] дома ніколи нікого не при- ймаг.., — одним духом виговорила Люба (Собко)І службовка разг. служащая (сущ.) [Коли літак приземлився, увійшла службовка санітарного відділу (Дмитр.); Жодний директор, та взагалі ніхто не схоче взяти службовку, яку треба ще підучувати (Вільде)]. службонька ласк, служби на (разг.) [— Служба моя тут, у тайзі... — говорив дід. — Служба? — здивувався Панкратов. — В оцих нетрях? — Служба, голубчики, службонька (Донч.)]. служебка разг. служанка [— Барин! — ускакує служебка. — Там принесено з крамниці такий вінок з срібла, що аж сяє на сонці... (Коцюб.)', В'я з є н ь: ..Дозволь мені поцілувать набожно край одіжі твоєї! Жінка: Ні, мій пане, служебці сяя честь не личить (Л. Укр.)]; см. ещё служниця. служебник церк. служебник. служебниця редк. см. служебка. служивий 1) прил. ист. служилый [Травневої зоряної ночі гонець руського посла Богданова, служивий чоловік Бердихін, віз листа з Чигирина до Москви (Риб.)]; см. ещё служилий; 2) (род. служивого) сущ. разг. уст. служивый, служба [Йшов, ішов [солдат], аж перестрівають його три старці. — Сотвори, служивий, милостиньку. — Нате. Вийняв копійку і оддав (народна казка); — Газетки не привіз, служивий? — звернувся до батька дідусь (Збан.)]. служилий ист. служилый [При Володимирі і Ярославі були організовані школи для підготовки служилої знаті і духовенства Aст. Укр. РСР); Військо їх було погано вимуштроване і нашвидку зібране з служилих людей та з хлопів (Тулуб)]. служитель, -теля 1) уст. слуга, служитель [На свого служителя добре кликав-покли- кав: Служителю мій вірний! Велю тобі значки од моїх рук забрати (дума)]; 2) (тот, кто служит чему-нибудь, трудится на благо чего-либо) рит. служитель; Q «-^ль культу служитель культа, церковнослужитель [Служителі релігійного культу силкувались і досі силкуються взагалі спростувати об'єктивний характер законів природи (Наука і життя, 1957, 1)]. служителька слуга, служанка, служительница. Ср. служитель 1. служити, -жу, -жиш 1) служить; (исполнять обязанности прислуги — ещё) прислуживать, уст. услуживать, (постоянно) находиться в услужении [Пішла вона до сусідів Поради просити... Присудили сусідоньки У наймах служити (Шевч.); Я люблю твого сина, я присягла з ним жити і йому служити! (Фр.); Навесні 1944 року зенітний дивізіон, в якому служила Саіда, прибув під Київ (Панч); Письменник- патріот Панас Мирний чесно і віддано служив своєму народові (Корн.); Вкладає матір в руки сина спис: «На захист краю зброю ти підніс, — Як вірний син, служи ж тепер всякчас Своїй землі, цій матері всіх нас» (Бажан); Очі йому вже не служили і навіть окуляри не помагали (Коцюб.); Едіта, Річард і Деві сідають до столу. Крістабель їм служить, їдять в мовчанні (Л. Укр.)]; ~ти свою служ- б у см. служба 1; ~ти вірою і правдою уст. служить верой и правдой; 2) (ким, чим и за кого, за що: быть, являться кем-либо, чем-либо; иметь своим назначением) служить (кем, чем) [Далеко |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)