Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
слу 382 слу десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив, У розкоші, як пану подоба є. Суддею б то, чи що, служив {Гл.); Іван Ми- халчевський служив за столяра на заводах (Н.-Лев.); І ти побачиш, дочко, там, Понад дорогами могили, Вони колись степовикам Дороговказами служили (Нагн.)]; 3) (отправлять церковную службу) служить [На людей пішла пошесть.. Наймали акафісти, служили молебні, — ніщо не помагало! (Мирн.)]; 4) (стоять на задних лапах — о собаках) служить [Я те роблю, чого ти не зумівш: На задніх лапках я по-вченому служу (Гл.)]. служйтися 1) безл. служиться; ср. служити 1; 2) страд, з. служиться; ср. служити 3. служіння 1) служение, служба; прислуживание; услуживание; «-^ня чому рит. служение чему [Література — служіння народові, його інтересам, його прагненням (Смол.)]; ер. служити 1; 2) церк. служба, богослужение [Стара графиня сиділа в кріслі просто царських врат. Вистояти служіння їй було важко, боліли ноги (Донч.)]. служка 1) уст. слуга (м. и ж. р.), служка (м. р.), служанка (ж. р.), прислуга (м. и ж. р.) [Мартин один: Треба десь такого служку достать, щоб при горницях був (Тоб.); Надійшла старенька служка (Вовч.); Пишна галерея прихильників і служок грошового мішка., вийшла з-під пера Тобілевича (Рил.)]; 2) церк. служка [Монастирські служки, схожі на чорне гайвороння, чистили й розмітали від снігу доріжки (Панч)]. служник, -ка уст. слуга, служитель, прислужник; услужающий (сущ.); (дворовый, помещичий; трактирный официант в дореволюционной России — ещё) человек [Служники покликали У л аса та Юрка, обмили їх, убрали в чисту одежу й повели до князя (Н.-Лев.)]; поліцейський <^к хо- жалый (сущ. разе. уст.). служниця уст. слуга, служительница, прислужница, услужающая (сущ.); (о домашней работнице — ещё) прислуга, служанка [Служниці чепурили покої (Л. Укр.); Біля ганку дві служниці на снігу чистили віниками величезний ..килим (Головко)]. слуп уст. столб [ К ай даш прикупив трохи колодок, щоб поставити Карпові хату.. Тільки почалася надворі весна, він закопав слупи (Н.-Лев.); Намічаючи прямокутний контур майбутньої просторої будівлі, стояли вкопані в землю товсті слупи (Козач.)]. слупчик уменьш. уст. столбик. слух, -ху 1) слух [У Миколи був чудовий альт і слух (Саксаг.); До її слуху долетів притишений гомін (Дм. Бедз.); І ввесь ви увага, і ввесь ви зір, і ввесь ви слух, бо читали і чули, що дорога від Севастополя до Ялти повна дивних і зорових, і слухових несподіванок... (Вишня)]; грати по «-^ху играть по слуху; музичний (музикальний) ~х музыкальный слух; 2) (весть, молва) слух [Помі^г народом ходили слухи, що на тім місці, де стоїть Борислав, були давніми часами великі татарські війни (Фр.)]; не всякому п*>ху вір посл. не всякому слуху верь; ні (ані) ~ху ні (ані) духу (ні вісті) разг. ни слуха (слуху) ни духа (духу) [Шість років не було в селі про Діброву ні слуху ні духу (Козл.)]. слухання 1) слушание [За балачкою та слуханням гри на цитрі., не дуже-то пишеться (Л. Укр.); Особливо буває важко акторові в сценах слухання, мовчання (Мист., 1955, 1)]; 'справу призначено до ~ня юр. дело назначено к слушанию; 2) (покорность) редк. послушание, повиновение. слухати, -хаю, -хаеш 1) (кого, що) слушать (кого, что); поэз. уст. внимать (кому, чему) [Дуже любив Чіпка казки слухати (Мирн.); Хотілося ще й ще слухати його густий, приємний і щирий голос (Десн.); Віктор демобілізувався в серпні, а у вересні вже слухав лекції Гришина на другому курсі (перекл. з Добровольського); Він слухає завжди голосу правди (Коцюб.)]; ^ти ради (поради) следовать совету [Треба слухати доброї ради (Коцюб.)]; г^хай, усилит, г^хай-б о, ^хай-н о слушай, послушай, послушай-ка [Слухай, Ти- моше, покинь мою розлучницю (Вовч.); — Слухай-но, — озвалась Сальтане до перекупки, — йди-но ти собі звідси (Л. Укр.)]; на всі вуха <^ти разг. во все уши слушать; 2) (быть послушным) слушаться, разг. слушать; (беспрекословно подчиняться кому, чему — ещё) повиноваться [Слухняний та покірний Йосип і братові часом у роботі допоможе; батька слухає, матері догоджає (Мирн.); Слухай агронома —- буде вдосталь хліба вдома (прислів'я); Василь теж став як укопаний і не зна більш, що й казати. На думці б то й багато дечого є, так язик не слуха (Каітка)]; <^хаю (ответ подчинённого) слушаю, слушаюсь [— Ферапонте, зараз мені перекидати гній поза стайню!.. — Слухаю (Коцюб )]. слухатися, -хаюся, -хаєшся 1) слушаться; слушать; повиноваться [Марійка в усьому слухалась бабусі (Збан.); 1 в г а: Якби ж то усі доброго розуму слухалися, то й дурних би та нещасних на світі не було... (Мирн.); Язик не слухавсь Семена (Коцюб.)]; пхаюсь (ответ подчинённого) слушаю, слушаюсь [— Сторожи, а не розпускай язика! — грізно наказав становий. — Слухаюсь!—одказав стражник (Мирн.)]; ср. слухати 2; 2) страд, з. слушаться; ср. слухати 1. слухацький слушательский. слухач, -ча 1) слушатель [Навколо музик стовпилися слухачі (Коп.); Серед слухачів партійної школи було чимало відповідальних працівників сільського господарства (Ле)]; вільний ^ч вольнослушатель [На підставі свідоцтва гімназії (що я слухав лекції до 7-го класу) мене допустили вільним слухачем в університет (Кроп.)]; 2) (связист, принимающий передаваемые по радио сигналы) спец. слухач. слухачка слушательница [Каргат зрозумів» що думають його слухачки (Шовк.)]; в і л ь н а ^>ка вольнослушательница. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)