Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
еля 384 сма ва, потужні блюмінги, слябінги (Наука і життя, 1956, 5)]. еля кота, редк. слякоть, -ті прям., перен. разе, слякоть [Робітники і селяни нітрохи не заражені сентиментальними ілюзіями панів інтелігентиків, всієї цієї новожизнен- ської та іншої слякоті.. (Ленін)]. сльоза слеза [Соломія з тихим смутком дивилась на Остапа й чула, як по її виду котилась сльоза за сльозою (Коцюб.)', Материні сльози як криниця: не спити її, не вилити (Янов.); На другий день дядина прибігла. Тільки на поріг — зараз у сльози, у крик... (Мирн.); «Здоров був, любий!»— жінка говорила, — А в голосі її сльоза бриніла (Л. Укр.); Чорне ріжкове дерево пускало зелені сльози стручків (Коцюб.)]; г~зи душать слёзы душат [Сльози так і душать мене (Мирн.)]; ~зи навертаються, навернулися слёзы навёртываются, навернулись [— Не грай, сину, такої жалібної! В мене аж сльози навертаються на очі, — сказала Джериха (Н.-Лев.)]; викликати ~зи у кого см. викликати1; д о сліз до слёз [До сліз боляче стало за батька (Коцюб.)]; дрібні ~зи дробные слёзы [Піде на шлях подивитись, Поплакати в лози, — Защебече соловейко, — Сохнуть дрібні сльози (Шевч.)]; з а ^зами (слізьми) світу (світа) не бачити от слёз свету не видеть [Я світа за слізьми не бачила (Н.-Лев.)]; зозулині г^зи см. зозулин; ковтати ~зи глотать слёзы [— Будьте здорові, мамо, — тихо прощався він, ковтаючи сльози (Дм. Бедз.)]; котові на «-^зи немає (нема) (мало) [как] кот наплакал [В них там орної землі і котові на сльози нема (Мур.)]; криваві ~зи перен. кровавые слёзы [Заплачу я кривавими сльозами (Л. Укр.)]; крізь ~зи см. крізь; крокодилові (крокодилячі) ~зи см. крокодилів, крокодилячий; просити ~зами разг. слёзно просить [Обнімала-пригортала [Варя] його і сльозами молила-просила:—Голубе мій сивий! не згуби мене, бідну сиротину (Мирн.)]; розливатися, розлитися слізьми (^зами) см. розливатися; умиватися ~зами (слізьми) см. умиватися; ~зами горю не поможеш поел, слезами горю не поможешь; оділлються вовкові овечі г^зи погов. отольются волку овечьи слёзы; чистий як ~за чистый как слеза. сльозавий слезящийся [Зеленкуватими сльозавими очима в червоних повіках., дивилась [пані Антоніна] зверху на кучеряву голову хлопця (Коцюб.)]. сльозина слеза [Буває, так зажуриться [скрипка], Що й люлечка не куриться, В очах сльозина заблищить І чуле серце заболить (Гл.); Витер [Іван] з надтріснутої кори берези сльозину соку (Ст.)]. сльозинка уменьш., ласк, слезинка [Дві непрохані сльозинки викочуються з очей (Козач.)]. сльозити, -зйть 1) слезиться [Ліве почервоніле око сльозило (Вільде)]; 2) (течь по капле),сочиться [Так як гноянки свербіли, то Солоха їх чухала, роздирала; розідрані, вони., ятрились, сльозили й смерділи... (Мирн.); Трохи далі в Дніпро вливалась степова річка Сура. Влітку часто-густо вона ледь сльозила, а зараз несла каламутну воду широким потоком (Панч)]. сльозитися, -зйться слезиться [На старість очі в Дорохтея сльозяться на холоді й без холоду (Ст.); Шибки сльозилися, крізь них видно сіру, непривітну в осінній сльоті вулицю (Десн.)]. сльозливші редк. см. слізливий. сльозовиділення физл. слезоотделение. сльозовидільний физл. слезоотделительный. сльозовий слёзный; разг. слезовой, слезовый [Повіки самі злипаються, і надмір сльозової води між ними випливає назовні і затримується у вигляді двох прозорих кульок у кутках очей (Вільде)]. сльозотеча физл. слезотечение [Характерні [для грипу] світлобоязнь, сльозотеча, підвищена роздратованість (Наука і життя, 1958, 1)]. сльозоточивий слезоточивый [Поетичні вислови та сльозоточиві фрази не до лиця вам (Фр.)]; «-•'вий газ хим. слезоточивый газ. сльозоточйти, -чйть слезоточить [Підсліпувато моргали трахомні очі й завжди сльозо- точили (Донч.)]. сльота 1) слякоть; (дождливая, пасмурная погода — ещё) ненастье, непогода, разг. мокропогодица; (об осадках) мокрый снег, разг. мокрота [Восени й весною, як розпочнеться негідь та сльота, все містечко., неначе плаває в болоті (Н.-Лев.); На всю ніч сльота чи мжичка Над лісами нависала (Дор.)]; 2) (о ничтожном, презренном человеке) перен. разг. слякоть; (о надоедливом, назойливом разг. — обычно) прилипала, приставала [—Кому ти потрібний, сльото, щоб за тебе гроші давати! — вигукнув Худик, пополотнівши (Мур.)]; 0 лізти ~тою (як ~та) разг. назойливо лезть; (о человеке — ещё) приставать как банный лист (как смола) [Білі метелики вже перестали сльотою лізти в вічі, йому стає видніше (Вас.)]. сльотавий,сльотливий, сльотний, сльотяний слякотный; ненастный [Це була осінь. Сльотава, захмарена (Вільде); Сльотливий, зимний і понурий Осінній день уже смер- кався (Фр.); Був день сльотний, дощ падав безперестанку (Коб.)]. Ср. сльота 1. смага 1) жажда [Вода кругом човна ще більше дражнила його; печія й смага ще гірше пекла його в грудях, у горлі (Н.-Лев.)]; 2) (на губах) налёт; сухость [Біля тину стоїть поранений — закурене лице, смага на губах, змучений (Головко)]; на уста (губи) впала (лягла) смага губы запеклись [Остап лежав тут же з розплющеними очима; його молоде обличчя немов прив'яло, на уста впала смага (Коцюб.)]; опалені смагою уста (губи) запёкшиеся губы [Кашель б^є, підкида його, ..аж кривава слина виступає на опалені смагою уста (Мирн.)]; 3) (смуглый цвет кожи — от солнца, ветра и т. п.) загар [Овальне біле обличчя, яке навіть |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)