Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сма 386 сма таким смаком з'їв, який Галі й не снився (Свидн.)]; мати ~к до чого иметь вкус к чему, находить вкус в чём [До прання я маю смак. Мати навчила (Чорн.)]; не добирати *-^ку в чому см. добирати; тямити (знати) ^>к у чому см. тямити; увіходити, увійти у ^к входить, войтй во вкус [Він дедалі в смак ввіходив І потроху в себе в графстві Інші звичаї заводив (Л. Укр.)]; у <^к, до «--'Ку (до полного удовлетворения) всласть (разг.) [От як тая Павлютиха покине нас самих, то мати з попадею за плач мерщій, і добре, у смак, наплачуться собі (Вовч.); От узяла та й полетіла [Ґава], Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку (Гл.)]; художній ~к художественный вкус; як на чий ~к как на чей вкус [Я б не мал і ясної хвилини, якби там [у санаторії] жила. А п. Нестроєва каже, що власне таку обстановку найбільше любить. Значить, і се як на чий смак («77. Укр.)]; н а любов і ~к товариш не всяк погов. на вкус и цвет товарища нет. смаковий вкусовой [Столовий виноград України приваблює своїми смаковими якостями і ароматом (Наука і життя, 1957, 2)]. смаковитий вкусный; разг. смачный [А горілка в підвалі смаковита та добра! (Мирн.)]. смаковито нар. вкусно; разг. смачно; смакуя [Ложка щерби, що ви вливаєте в рот, якось смачно лоскоче за язик.. Здається, нахильці пив би, очима їв — так хороше та смаковито (Мирн.)] Петро Спиридонович весело, смаковито розповів історію одного діяча науки (Жур.)]. смакота 1) вкус [Тітка Катерина насмажила на салі якихось чудових, нечуваної смакоти, коржиків (Коп.)]; 2) (что-либо необыкновенно вкусное) объедение (разг.) [Г р а- д о в їсть: Боже, яка смакота! Г р а д о- в а: Сподобалось? Я тобі ще покладу (Собко)]. смакування смакование (разг.) [Дівчина грубо лайнулась, але не це було найстрашнішим. Жахливим був вираз її очей. Вся моральна твань, передчасна дозрілість і злісне смакування падіння відбились у тих темних нірках, як у мутному дзеркалі (Вільде)]; г^ня наперёд предвкушение. смакувати, -кую, -кусні (що, чим) смаковать (что) (разг.) [Ламали [діти] паляницю, вмочали в миску з медом, смакували (Вас); Іван смакував сметану та дякував тещі (Чорн.); Біжать [хлопції згонити овець, що розтеклися по всій царині, натщесерце смакуючи росяною травою... (Мирн.); — Ви, безумовно, помиляєтеся, Конрой,— смакуючи слова, говорить він (Собко)]; ~кує, н є ~кує кому нравится, не нравится кому, быть по вкусу, не по вкусу кому [Поважна розмова їй смакує, як кошеняті редька (Воен.); Фауст: Тобі казок ніколи не бракує, Але мені безглуздя не смакує (перекл. Лукагиа)]; ~ти наперёд предвкушать [Уже наперед Хомаха смакував помсту над Глущу- I ком (Чорн.)]; не все добре, що ~кує см. добрий, смакуватися, -кується смаковаться. смалений 1) прич. палённый, опалённый г [ обожжённый; ср. смалити 1; 2) прил. палёный; 0 не бачити ~ного вовка і разг. не знать, почём фунт лиха [Молоді; | смаленого вовка не бачили, то їм і смішки, коли стара людина сльозу втре (Козач.)]; пахне ~ним перен. разг. шутки плохи, дело не шуточное; фам. дело швах [Зачувши войовничі вигуки Одарки, лікар здогадався, що пахне смаленим. Не гаючись, замкнувся у своїй кімнаті (Збан.)]; правити (плести) <-^ного дуба разг. нести (городить) околёсицу (околёсную, чепуху) [Лицар: ..Нема ніде нічого, а вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Л. Укр.)]. смалення паление. смалець, -льцю смалец [Запаслива Настя усього нанесла: і коржиків на меду, і горішків на смальці (Мирн.); Марія пішла до рідної матері, взяла гусячого смальцю (Горд.)]. смалити, -лю, -лиш 1) (что) палить, опалять, опаливать, обжигать [В титаревій хаті патрали птицю та поросята, а на городі смалили кабана (Н.-Лев.); Хто ж може вимагати від вродливої тендітної панночки, щоб вона перед таким вечором ішла смалити своє личенько та рученята в пекарні? (Л. Укр.)]; 2) (о солнце) палить, жечь [Михайло Михайлович міг пряжитись на всякому сонці, що давало йому тим більшу насолоду, чим дужче смалило (Сміл.)]; 3) (трубку, папиросу um. п.) разг. курить (что); (усиленно) дымить (чем) [Капрієць смалить люльку і му гиче собі якийсь мотив (Сміл.); З тріском смалив біля вікна цигарку Привалов (Гонч.)]; 4) (быстро, решительно, часто, азартно делать что- нибудь) а) (стрелять) разг. палить, садить [Один матрос смалив з дрібнокаліберної (Куч.); Зараз почнуть із гармати по брамі смалити (Янов.)]; б) (говорить, бежать um. п.) разг. садить, чесать, шпарить [Матроський загін смалить Говардівською [вулиця в Херсоні] до вокзалу, змотавши вудки (Янов.)]; 0 ^ти халявки (халяви) до кого (ухаживать за кем) разг. приударять за кем; шутл. строить куры кому [Як вона йому у вічі дивилася, коли він смалив до неї халявки! (Коцюб.)]. смалитися, -люся, -лишся 1) опаляться, опаливаться, обжигаться [Хоч в тому чорному диму й крутились та вертілись її [Катрині] думи, — та не падали вони на огнище, не смалились і не горіли, а ще більше розпросторювались і гуляли собі по волі (Мирн.)]; 2) жечься (разг.). Ср. смалити 1—2; 3) страд, з. палиться, опаляться, опаливаться, обжигаться; ср. смалити 1. смаління паление, опаливание, обжигание. Ср. смалити 1. смалкий (о ветре) разг. резкий, жгучий [Восени, як почалась хурдига та смалкі вітри, він застудив собі., щелепи. В нього почали боліти зуби (Н.-Лев.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)