Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сма 387 CMC смалятина разг. палёное (сущ.); обл. паленина [В чистому повітрі запахло смалятиною, важким духом вареної та печеної страви (Н.-Лев.)]. смальта спец. смальта, шмальта [Степан Кириченко перший в історії радянського мозаїчного мистецтва відродив техніку прямого набору з широким застосуванням смальт і натурального каміння (Рад. Укр., 1958, IV)]. смальцювати, -цюю, -цюєш салить, маслить. смарагд уст. изумруд, смарагд (уст.) [Яких тільки камінців не було тут! І червоні., корали, і маленькі зірочки — діаманти, і рідкісні чорні перлини, і веселий смарагд (Іван.)]. смарагдовий изумрудный; смарагдовый [Білий шовковий костюм французького крою із смарагдовими ґудзиками й шовкове трико зграбно охоплювали його стан і стрункі, м'язисті ноги (Тулуб); Вигравала хвилями під сонцем, під вітром смарагдова озимина (Жур.)]. Ср. смарагд, смаркатий см. шмаркатий, смаркач, -ча см. шмаркач, смаровоз обл. см. шмаровоз. смарувати, -рую, -руєш обл. см. шмарувати. смачйти, -чу, -чйш разг. 1) (прибавлять чего- либо в пищу для вкуса) сдабривать; 2) (кому) казаться вкусным [Усі сіли вечеряти й усі примічали, як він потроху їсть тепер- ки — й усім не смачила якось вечеря (Вовч.)]. смачненький ласк. разг. вкусненький [Йде матінка з поля — скінчилась робота — І листя в ряденці несе лопухове, Смачненьку вечерю голодній корові... (Коцюб.)]. смачний вкусный; разг. смачный [У стайні хрумають коні смачне степове сіно (Мирн.); Ион довго не міг заснути.. Він все чогось чекав, немов усе прислухався, його дратував смачний храп і сон Маріцци (Коцюб.)]. смачно нар. вкусно; разг. смачно [В хаті народ. Смачно парує страва (Коцюб.); Михайло лежав і смачно їв велике соковите яблуко (Собко); Давні приятелі приязно вітаються, смачно цілуються (Мирн.)]. смачнючий разг. очень вкусный, вкуснейший. смерд 1) ист. смерд [Смерди — це основна маса сільського населення Київської Русі (Архл., 1953, VIII)]; 2) прен. уст. смерд. смердівський ист. смерда (род. п. от смерд) [Укріплення в городах робити і мости мостити—теж смердівський обов'язок (Хижн.)]. смердіти, -джу, -дйш вонять; (испускать смрад, зловоние — еще) смердеть; (слегка) попахивать (разг.) [В цигарці вже давно догорів тютюн. Папір тлів і смердів (Собко); Хата пусткою смерділа (Шевч.); Не їла душа часнику, не буде й смердіти (приказка)]. смердота разг. вонь; смрад; (сильнее) зловоние; разг. вонища [Часом в класах така смердота, що в мене аж голова морочиться (Н.-Лев.)]. смердючий, (реже) смердячий вонючий; смрадный; (сильнее) зловонный [Смердючий дим клубками повився під стелею (Н.-Лев.); І Гриземося, мов собаки за маслак смердячий (Шевч.)]. смердючість, -чості редк. вонь; смрадность; зловоние. Ср. смердючий. смердячий см. смердючий. смерека бот. (Picea D і є t г.) ель [Над головою нависають гірські кряжі, вкриті буком і смерекою (Куч.)]. смерековий еловый [Похилились смерекові стіни [хати] (Фр.)]; ~вий л і с еловый лес, ельник [3 вершини, аж до берегів ріки, спускаються густі смерекові ліси (Чорн.)]. смереча уменьги., ласк, ёлочка [Сам посадив гіллясте смереча, Щоб виросло зелене серед літа (Мал.)]. смеречина 1) ель [Де-де несміло виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець (Фр.)]; 2) (еловый лес) ельник. смеречка, смерічка уменыи., ласк, ёлочка [Вступили [Іван та Марічка] у густу заросль смеречок (Коцюб.); Василько відніс драбинку на своє подвір'я, потім сів собі під смерічкою, піджидаючи сонця (Турч.)]^ смеречнюк, -ка орн. щур. смереччя см. смеріччя. смерічка см. смеречка. смеріччя, смереччя собир. ели [Молоде смеріччя вигиналося над ними, таке рідне, таке миле, як руки матері (Турч.)]. смерк, -ку сумерки (мн. ч.) [Сонце сіло за Черепанову гору, запав смерк (Смол.); Перед смерком я вийшов на берег (Донч.); До самого смерку голосили дочка й мати (Мирн.)]; в ^ку в сумерках; на ~ку в сумерки [Одного вечора, вже на смерку, надумав я за озеро (Вовч.)]. смеркання сумерки (мн. ч.) [Впало зненацька літнє смеркання (Л. Укр.)]; з (від) рання до ~ня см. рання; від світання до ~ня см. світання 1; до ~ня до сумерек [Вони порались удвох до смеркання (Туд.)]; н а ~ні в сумерки [Роботу ми закінчуємо щодня на смерканні (Збан.)]. смеркати, -кає и смеркатися, -кається, смеркнути, -не и смеркнутися, -неться безл. смеркаться, смеркнуться; вечереть, завечереть (разг.) ІВвечері, як почало смеркать, Корчака побудив бурлак (Н.-Лев.); Надворі смеркалося, мороз дужчав (Мирн.); Перед вечерею, коли ще не встигло смеркнути, біля воріт притулку спинилася тройка баских коней (Донч.); Вже зовсім смерклось, посутеніло (Стор.); Минає Неясний день мій; вже смеркає (Шевч.)]. смерковий сумеречный [Надворі поночіло.. Здавалось, що ми під землею, в якихось велетенських копальнях, котрі несподівано освітив зверху каламутний смерковий світ (Н.-Лев.)]. смерком, разг. смеркома нар. в сумерки [Увечері, смерком уже, вертаються з панщини люди потомлені (Вовч.); Збори відкрились уже смерком (Ряб.); Прийшов так уже смеркома, як сонце зайшло (Екатер. у. — Сл. Гр.)]. смеркувати, -кую, -куєш разг. сумерничать. 25* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)