Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сме 388 сме Смертельний 1) смертельный; (перен.: предельный в своём проявлении разг. — ещё) смертный; (об обиде, враге um. п. — ещё) кровный [Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Л. Укр.); За кожним із нас були тисячі фронтових доріг, безліч жорстоких смертельних боїв (Гонч.); Він відчув смертельну втому (Войч.); Корінці чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога (Коцюб.)]; ~ний в й- падок смертный случай [Це тільки в нашому обивательському містечку люди такі провінціали, що за їх поняттям професора викликають тільки у смертельних випадках (Вільде)]; 2) (свойственный смерти; предназначенный на случай смерти) смертный [По трьох днях страшної муки й крику Він заспокоївся у сні смертельнім (Фр.); Його [Кирила] сповила солодка втома, як у людини, що встала з смертельного ложа (Коцюб.); Кассандра:..Не буду я ні прясти, ані ткати. Жалобні шати маю, а на покрив смертельний ти сама давно напряла (Л. Укр.)\; 0 ~ний гріх церк., перен. смертный грех [Не роби цього, доню, бо то гріх смертельний (Свидн.)]. смертельність, -ності смертельность. смертельно нар. смертельно; смертно; кровно [З води показалася голова смертельно пораненого звіра (Трубл.); Його лице було смертельно бліде (Фр.); Присів на дерев'яних відрах смертельно змучений за день водонос (Ільч.)]. Ср. смертельний 1. смертна 1) прил. см. смертний 1; 2) (род. смертної) сущ. смертная [Знічев'я як гримне, як бухне, сам бог злякався б, не те що я, звичайна смертна (Собко)]. смертний 1) прил. смертный; (родившийся, живущий на земле поэз. уст. — ещё) земнородный [Г є р р і с о н: Кожний лікар присвятив себе для того, щоб боротися з смертю. Мекдугел: Але ж і лікар тільки смертна людина (Ірч.); Настала тяжка пора лежати на смертній постелі (Мирн.); Годі чекати на смертний час у цьому нечестивому краю (Коцюб.)]; «-~ний вирок юр., перен. смертный приговор [Суд над Дьяконовим відбувався на станції Новоолексіївка, тут же йому довелося .ждати й затвердження смертного вироку (Гонч.); Чи знала вона, чи сподівалася вона, що тим легким словом вона вирекла собі смертний вирок (Н.-Лев.)]; ~на кара смертная казнь; бити *^>ним боєм бить смертным боем [Не раз і не два його смертним боєм били дядьки (Сиг.)]; 2) прил. редк. см. смертельний 1; О «^ ний гріх церк., перен. смертный грех; 3) (род. смертного) сущ. смертный; поэз. уст. земнородный [Виходячи в розвідку, Козаков зрікався всього, підіймався одразу над простим смертним (Гонч.)]. смертник разг. смертник [Партизани тюрму Корюківську розгромили, мене випустили. Був смертником (Шер.)]. смертництво книжн. смёртничество. смертницький смертника (род. п. от смертник). смертність, -ності смертность [А р к а д і й: Ви помічали, що останнім часом в нашому хірургічному відділі смертність, після операцій Кречета, весь час зростає? (Корн.)]. смертно нар. смертельно [Поранений смертно, розлютився звір (Рил.)]; см. ещё смертельно. смертовбивство разг. смертоубийство [Іван Бриль відчув, що тепер вже готовий на смертовбивство (Смол.)]. смертовбивчий смертоубийственный [— Синочку, — не поступалася стара, — після такої смертовбивчої війни як не одружитися! (Янов.)]. смертоносний смертоносный [Гармати ревіли, мов люті звірі, кидаючи з своїх гирл тяжкі, смертоносні кулі (Фр.); Рана була невеличка, трішки нижче серця в тіло вп'явся шматок смертоносного металу (Збан.)]. смертоносність, -ності смертоносность. смертонька, смерточка ласк. разг. смёртынька, смёртушка, смерточка [Озвався нудний, пискливий голос: — Ох, моя смертонько... де ти? (Коцюб.); — У кого одна дитина, і ту бог візьме, у мене шестеро, і не прийде смерточка за ними! — бувало говорила [Марійка], коли нестатки люто підпирали (Ченд.)]. смерть, -ті смерть; (перен.: гибель — ещё) гроб [Смерть Леніна, вождя і учителя, впала тяжким ударом на партію, на робітничий клас, на народні маси нашої країни, на трудящих усього світу (Віогр. Леніна); Се смерть моя, а не чоловік! (Коцюб.); Серед двору лежав блідий, як смерть, Федір (Мирн.); Старість — не радість, а смерть — не весілля (прислів'я)]; бути (лежати) при ~ті быть (лежать) при смерти; д о ~ті (очень) до смерти, смертельно (нар.); разг. смерть как [«Який там бог послав талан?» — «Такий талан», — Гордій йому мовляє, — «Що декого до смерті налякає» (Гл.); Пригадалася знов інша дівчина, що як казала «любитиму», то до смерті залюбилася (Вовч.)]; заподіяти собі ~ть см. заподіювати; йому три чисниці до ~ті см. чисниця; кара (страта) на <^ть смертная казнь [Привозив [Іван] новини. Між одною й другою ложкою борщу подавав звістки про страту на смерть (Коцюб.)]; на *^ть а) (так, что наступает смерть) насмерть (нар.) [Уляну на смерть забила глина (Коцюб.)]; б) (очень сильно) до смерти; разг. насмерть (нар.) [Переляканий на смерть чоловік став перед Кривоносом (Панч)]; не на життя, а на ^ть см. життя; питання життя і «-~ті вопрос жизни и смерти; померти наглою г~тю см. наглий 1; стояти на ~ть стоять насмерть [Між цих руїн в серцях мав визріть гнів, Що допоможе їм на смерть стояти (Пере.)]. смерч, -чу смерч [Через посіви нестримно несеться чорний смерч (Збан.)]. смерчовий смерчевой. сметана 1) сметана [На столі стояли глибокі тарілки, по вінця налиті сметаною (Куч.)]; 2) (перен.: самая лучшая, отборная часть |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)