сме 389 сми чего-либо) сливки (мн. ч.) [У президії сиділа трьома рядами чорних і темно-сірих ворон вся сметана хлібоїдської партії (Коал.)]. сметанка 1) ласк, сметанка [їжте, прошу вас, вареники! Та сметанки беріть побільше і масла не шкодуйте! (Вишня)]; 2) (жирный отстой свежего молока) сливки (мн. ч.) [їм я от що: рано п'ю каву (чай скасувала), навіть з сметанкою, а не з молоком (Л. Укр.)]; 3) (перен.: самая лучшая, отборная часть чего-либо) сливки (мн. ч.) [Л е с ь: Через тиждень буде зібрання делегатів всіх районів повіту. Сама сметанка (Ірч.)]', 0 збирати ~ку перен. снимать сливки [Збирають [бездарні автори] сметанку з усіх спеціальних праць (Фр.)]* сметанний сметанный [Поливають [картоплю] сметанною підливою й посипають зеленню петрушки (Укр. страви)]. сметанник сметанник, сливочник [Вершки до чаю подають в сметаннику (Укр. страви)]. сметановий сметанный. смик1, -ка муз. смычок [Перетанцювавши пару разів, він під час паузи взяв у музики скрипку і повів смиком по струнах (Фр.)]; О перепастися на ~к разг. истощиться; разг. истощать [Олена обривала спів і починала докоряти, що він, Марко, і не обідав, і не вечеряв, і забувся за жінку, і сам перепався на смик (Ст.)]. смик2, -ка охотн. 1) (ремень, шнур) свора, смычок [При поясі у вершників були шаблі.. За сідлом вели, як собак на смику, двох жінок (Панч)]; 2) (группа собак) свора, смычок [З-за брами виїжджає блискучий похід. Попереду ловчі із смиком псів (Коч.)]. смик3 (глагольное межд.) разг. 1) дёрг [Що рибка смик — то серце тьох! Серденько щось Рибалочці віщує (Г.-Арт.)]; 2) (о стремительном движении) шасть [Вона попід тином смик сюди, смик туди — я за нею (Коцюб.)]. смикавець, -вця бот. (Cyperus L.) сыть. смикання дёрганье; (время от времени, слегка — ещё) подёргивание. смикати (смикаю, смикаєш и смйчу, смйчеш), однокр. в. смикнути и усилит, смиконути, -ну, -нёш 1) дёргать, дёрнуть, дергануть; (с силой, резким движением — ещё) рвать, рвануть; (только несоверш.: время от времени, слегка — ещё) подёргивать; (только несоверш,.: постоянно трогать, не оставляя в покое — ещё) теребить, тормошить (разг.); (только несоверш.: приводить кого-либо в состояние раздражительности перен. — ещё) издёргивать [Смиче [молодиця] солому з стріхи на топливо у піч (Мирн.); Сам того не помічаючи, Бурма від хвилювання смикав себе за кінчик борідки (Донч.); Він неспокійно крутив головою, смикав за руку високу жінку (Жур.); На- . чальник сталеливарного цеху., нервувався, смикав людей суперечливими наказами (Собко); Пархоменко задерикувато смикнув головою (Панч); Він панну смиконув за плахтину (Ільч.); Цебер смиконуло і піднесло вгору (Гр.)]; ткнуло за язик безЛ. разг. дёрнуло за язык [Ну, брат, смикнуло ж мене за язик рекомендувати тебе на цю прокляту Ковалівку (Збан.)]; чорт ^>кнув кого зробити що- н ё б у д ь разг. чёрт дёрнул кого сделать что-либо [Чорт його смикнув пообіцяти їй (Куч.)]; 2) (только соверш.: в экспрессивном употреблении) разг. а) (выпить) дёрнуть [Дремлюга: Може, спати підеш? Ти багато столичної смикнув... Т е- р є щ є н к о: Горілка тепер мене не бере (Корн.)]; б) (поехать) дёрнуть; О ~нути люльки (цигарки um. п.) разг. потянуть трубку (папиросу um. п.) [—А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? — спитає наймит. — Смикнув би, — пробелькоче Павлусь, — так люльки не знайду (Стор.)]. смикатися (смикаюся, смикаєшся и смйчу ся, смйчешся), однокр. в. смикнутися и усилит. смиконутися, -нуся, -нёшся 1) дёргаться, дёрнуться; рваться, рвануться; подёргиваться [Обличчя в нього., ввесь час смикалось (Янов.); Трактор смикнувся, заскреготів гусеницями (Збан.)]; ер. смикати 1; 2) (устремляться куда-либо; пытаться сделать что-либо) разг. рваться, рвануться; порываться (несоверш.) [ТКінки.. в одну мить оточили Дмитра Горіха, як вовкулаку, відтіснили його від столу і смикалися до рідкої бороди (Чорн.); Дивлюсь— воно [вороненя] угору полетіло Да й пуць на шию барану І, кігті вплутавши у вовну білу, Смикнулося нести, да ба! вага не в силу (Греб.)]; 3) страд, з. (несоверш.) дёргаться; рваться; подёргиваться; теребиться; тормошиться; ср. смикати 1. смикнути см. смикати. смикнутися см. смикатися. смиконути см. смикати. смиконутися см. смикатися. смиренний смирённый [Він вів розмову тоном смиренного, покірливого й тихого послушника (Н.-Лев.)]. смиренник уст., ирон. смиренник [С о к у- р є н к о: За що ж ви гніваєтесь на мене? Степанида: За що? Ач яка тихоня, ач який смиренник! (Кроп.)]; удавати з себе ~ка см. удавати 1. смиренниця уст., ирон. смиренница [Ряже и- к о, крутнувши вус: Так куди поклажу, смиреннице? (Мик.)]; удавати з себе г~цю см. удавати 1. смиренність, -ності смиренность; уст. смиренство [Ти ще не знаєш, яку вагу має доброта і смиренність (Коб.)]. смиренно нар. смиренно [Кадошка смиренно слухав, часом підводячи на вчителя винуватий погляд (Янов.)]. смирення книжн. смирение, смиренность; уст. смиренство [М е с с і я: Таке смирення гірше від гордині (Л. Укр.); Ксьондзи і монахи закликали уярмлений народ до смирення (Козл.)]. смиренство книжн. смиренность; уст. смиренство [Катерина без зайвої задерикуватості, але й без зайвого смиренства виклала крамареві справу по-купецькому, логічно (Вільде)].
|