Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
СМИ 390 смі смирйти см. смиряти. смирйтися см. смирятися. смирна1 прил. см. смирний. смирна2 (благовонная смола) сущ. уст. смирна [Священик., почав кадити по церкві. Рознеслись пахощі, але не дорогої смирни, не ладану, а ягідок дешевого ялівцю (Н.-Лев.)]. смирненький уменъги., ласк. разг. смирненький [А Катря сього вечора да така ласкава була й весела і смирненька така, що я такою її зроду не бачила (Вовч.)]. смирненько нар. ласк. разг. смирненько [Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом, а кунделі Мовчать, лежать собі смирненько (Гл.)]. смирнесенький ласк. разг. смирнёхонький. смирнесенько нар. ласк. разг. смирнёхонько [Смирнесенько коло молодиці сиділа ся дівчинка малая (Вовч.)]. смирний смирный, смирённый, кроткий; (неспособный обидеть — ещё) безобидный [Тихій та смирній дівчині йшла на душу пісня (Н.-Лев.)\ Батько Тасі, Василь Гаврилович, був людиною тихою, смирною й затурканою (Дмитр.); Смирне телятко дві матки ссе (Ном.)]. смирність, -ності смирение, смиренность, смиренство (уст.), кротость; безобидность [Я не попущу нікому. Нехай ніхто не вважа на мою смирність (Барв.)]. Ср. смирний. смирніти, -нїю, -нієш и смирнішати, -шаю, -шаєш смирнеть (разг.), становиться смирным, становиться более смирным [— Олен- ко, ось я тобі... Тікай-но звідти, — сварилась мати. Мала на хвилину смирніла, а потім., знову бралася за своє (Ол.); При батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки, і обличчя (Ст.)]. смирно 1) нар. смирно, смиренно, кротко; безобидно [Не надійтесь, що голову Пред вами смирно схилю я (Фр.)]; ср. смирний; 2) (воєнная команда) редк. смирно [— Смирно! — гримнув старшина, відчиняючи двері і вступаючи в хату (Гр.); Степан: ..Смирно, товаришу боєць! Як стоїте перед старшим сержантом? (Корн.)]. смирнота разг. смирение, смиренность, смиренство (уст.), кротость; безобидность [За її [Марусину] добрість, за її смирноту, покірність треба їй такого мужика, щоб їй був як отець (Квітка)]. Ср. смирний. смиряти, -ряю, -ряєш, смирйти, -рю, -риш разг. уст. смирять, смирить; (подавлять восстание и т. п.— ещё) усмирять, усмирить [Сильвестр..: Опам'ятайся, брате. Смири свій дух. Навіщо раз у раз В пожежу злу огонь той роздувати, Що міг би душу зогрівать твою? (Коч.); Бастували в Сумах, Харкові, козаки смиряли (Горд.)]. смирятися, -ряюся, -ряєшся, смирйтися, -рю- ся, -ришся 1) смиряться, смириться; усмиряться, усмириться [Не смиряй- тесь-бо! не принижуйте себе надаремно! (Н.-Лев.); Сильвестр: Смирись, Микито! Скрізь ти кривди бачиш, Які судити ти ще молодий (Коч.)]; 2) страд, з. (несо- I верш.) смиряться; усмиряться. Ср. смиряти. смисл, -лу смысл [Переклад [оповідання «П'я- тизлотник»] дуже, дуже поганий, часом нема смислу в реченнях (Коцюб.); Боротьба за комунізм є метою і смислом всього нашого життя (Рад. Укр., 1959, IV)]. смисловий смысловой [Чимало образів і епі- I тетів «Слова» ввійшли органічно в нашу поезію, набравши нового смислового значення (Рил.)]. смичковий муз. смычковый. смичок, -чка1 муз. смычок [Микола направив струни, повів смичком, — і жалібна пісня розляглась по хаті (Н.-Лев.)]; ударити ~чками ударить в смычки. і смичок, -чка2 охотн. сворка, смычок [Рудий козак злими очима глянув на хортів, смикнув за смичок і поволік їх до двору (ІІанч)]. сміливець, -вця смельчак [Є на світі такі сміливці, що не бояться ні жандармів, ні в'язниць (Іван.)]. сміливий, смілий смелый; (вызывающе отважный — ещё) дерзкий, торж. дерзновенный, уст. дерзостный [Неначе птахи чорні в гаї, Козацтво сміливе літає; Ніхто на світі не втече! (Шевч.); У Батюка виникла смілива думка (Дм. Бедз.); А де ж твої думи, рожевії квіти, Доглядані, смілі, викохані діти, Кому ти їх, друже, кому передав? (Шевч.); Хліб ми поділим і долю поділим З російським братом, воїном смілим (Шп.)]. сміливість, -вості, смілість, -лості смелость; дерзость; дерзновенность, дерзновение; дерзостность [Онися примітила, що чогось втратила природжену сміливість (Н.-Лев.); Я голос подаю за людськість і людину, За міста цвіт гінкий, за красний . зріст села, За силу Партії, за сміливість орлину, Що перемогу нам, як сонце, принесла (Рил.); Милевський: ..Перший раз бачу у молодої дівчини таку смілість думки! (Л. Укр.)]. Ср. сміливий. сміливішати, -шаю, -шаєш и сміліти, -лїю, -лієш и смілішати, -шаю, -шаєш смелеть, становиться смелым, становиться более смелым [Стрільби не чути. Бійці сміливішають, видно, як то тут, то там вигулькне котрийсь з окопу (Гонч.)]. сміливо, сміло нар. 1) смело; дерзко; дерзновенно; дерзостно [Коли ми хочем подолать Природу, матір хитру, — Повинні сміливо літать Не за, а проти вітру (Рил.); Заснути можна сміло: Отара стишилась, лінується ходить (Гл.)]; ср. сміливий; 2) (без колебаний; легко, . свободно) смело (разг.) [Прибула з Варшави якась багатюща претовста банкірша.. На їй сукня з чорного дорогого шовку-муару, а турнюр з оксамитових бантів такий великий, що на ньому сміливо міг би сісти чималий хлопець (Н.-Лев.)]. СМІЛИЙ СМ. СМІЛИВИЙ. смілість см. сміливість. сміліти, смілішати см. сміливішати. смілка1 ласк, смолка. Ср. смола. смілка2 бот. (Silene L.) смолёвка [Під тином червоніла, ніби кров'яні краплі, червона смілка, ріс жовтий кущик дроку (Н.-Лев.)]. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)