Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 607):
Попередня 
Наступна

<ші
391
смі
«мілко нар. обл. см. сміливо,
сміло см. сміливо.
смільний 1) смоляной, смолистый, смольный,
смолевой, смолёвый [Пахне смільними
молодими бруньками (Cm.)]; 2) (о чёрных и
блестящих волосах) смолистый, смольевой,
смоляной, смольный, чёрный как смоль
{Борисенко в подиві підняв дугасті смільні
брови (Ст.)}.
смільчак, -ка смельчак [У вдовиці був син..
Смільчака такого, такого красеня, такого
розумниці, як цей хлопчик удався,
пошукати по цілім широкім і великім світі
(Вовч.); — Ну і тікай, коли тобі страшно,—
кидає з гурту якийсь смільчак (Цюпа)].
Смірна геогр. ист. Смирна.
сміти (смію, смієш) сметь; (отваживаться на
что-либо — ещё) осмеливаться [— Як ти
смієш таке говорити на свою матір? —
суворо крикнув Кайдаш (Н.-Лев.); Во-
лодько соромливо зиркав на хазяїв, хтів
щось сказати і не смів (Коцюб.); Смію
пригадати шановному таткові, що я вже давно
повнолітній (Фр.)\ Похвалити не вмію, а
погудити не смію (приказка)]] не смій!
не смей! [Не смій ніколи обходитися з ним
жорстоко! (Коб.)].
смітина сорйнка [Понюхала [Екбаль-ганем]
білила і вернула перекупці, коротко
мовивши: «Не треба». — І певне, що не
треба!— несподівано палко підхопила
перекупка, — пробач смітині з-під твого
порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша
від лілеї (Л. Укр.)\.
смітинка уменьш. сорйнка [Носком валянка
[Яків] намагався відірвати від підлоги якусь
смітинку (Збан.)].
смітисько редк. сорная яма, мусорная яма;
(свалочное место) свалка [Перед чималою,
брудною кам'яницею, на тісному та
бридкому дворі, що видавався, наче смітисько,
стояв великий гурт людей (Л. Укр.)]\ см.
ещё смітник.
смітити (смічу, смітиш) сорить; разг.
мусорить [Я в д о х а: ..Тільки не смітіть,
Іване, складайте попіл у ту мисочку, а то
ви завжди все кидаєте куди попало (Тоб.)].
смітний сорный, мусорный.
смітник (род. смітника) сорная яма,
мусорная яма; (свалочное место) свалка, выгреб,
сорная куча; помойная яма; разг. помойка
[Вона вхопила з-перед баби миску з водою
й викинула її через вікно геть на смітник
(Фр.); Звичайно, йому [шефові] лизали
чоботи і здмухували пушинку, — це
робили його ж холуї, привезені
окупантом в обозі, розшукані по європейських
смітниках (Янов.)].
смітниковий сорный, мусорный; ~вий б у-
р'я н сорняк [Хіба своє «я» ми не сієм
так само уперто, як смітниковий бур'ян
насіння? (Коцюб.)].
смітниця обл. см. смітник.
смітничок (род. смітничка) уменьш. от
смітник [Літали вони [горобці], гралися, по
смітничку громадили, та й знайшли три
конопляні зернятка (Л. Укр.); О зоре
ясная моя! Ведеш мене з тюрми, з неволі,
Якраз на смітничок Миколи (Шевч.)].
сміттєвий сорный, мусорный.
сміттєпровід, -воду спец. мусоропровод.
сміттєспалювальний спец.
мусоросжигательный.
сміттєспалювання спец, мусоросжигание.
сміття 1) сор, мусор [Скрізь встигала
[невістка], а свекруха, вставши з печі, тільки
хату вимела, ще й сміття покинула зараз за
порогом (Н.-Лев.)]; виносити сміття
з хати и носити сміття під чужу
хату погов. выносить сор из избы;
ящик для сміття ящик для мусора
(сора), мусорный (сорный) ящик [В кутку
двора стоять великі ящики для сміття
(Коп.)]; 2) (о ничтожном человеке) бран.
дрянь [— Пиріжка? — лютує Уляна. —
..Бач, чого захтіло сміття нікчемне
(Коцюб.)].
сміттяр, -ра спец. мусорщик.
сміттярка спец. мусорщица.
сміттячко разг. уменьш., ласк, от сміття 1
[Вибігла [лисичка] на поле, сіла, виїла
мачок із пиріжка, а туди напхала
сміттячка, стулила його та й біжить (народна
казка)].
сміх, -ху 1) смех; (негромкий, сдержанный
общий разг. — ещё) пересмех; (обычно мн.
ч.: сміхи, -хів) смешки, смёхи (уст.);
(издёвки по поводу чего-либо, над кем-либо
разг. — ещё) пересмешки [Павлусь сміявся
тихим, радісним сміхом (Донч.); Ніщо,
кажуть, не буває таке дошкульне і вбивче
для ворогів, як сміх (Козл.); Чужа біда
Панькові — сміх (Боров.)', Насміялася при
людях, Що він в сірій свиті! Буде тобі,
титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи!..
(Шевч.)]; ~х бере (розбирає) смех
берёт (разбирает) [Старого пастуха бере і
сміх, і гнів: — Ну, сказано — малі! Усе б
то їм брикати!.. (Рил.)]; брати
(узяти) на ~х см. брати 1, узяти 1;
заходитися, зайтися
(заливатися, залитися, залягатися,
заляг т й с я) від ~ху (і з ~ху, ~хом)
заливаться, залиться смехом; (несоверш.—
ещё) смеяться захлебываясь, покатываться
со смеху (от смеха) [Катя аж заходиться із
сміху (Козач.); Дівчата скінчили пісню і
знов заляглися сміхом (Л. Укр.); Він знову
залився неприємним сміхом (Хижн.)]; к й-
шки рвати зо *^ху разг. надрывать
кишки со смеху [Старший боярин, пан
Пістряк, кишки рве зо сміху (Квітка)];
курям на ~х разг. курам на смех;
наробити собі (з себе) ~ху
разг. поставить себя в смешное положение,
подвергнуть себя осмеянию 1Не
поженихався ні трохи, а сміху з себе наробив
(Квітка)]; н а г^х на смех; (с целью шутки
или насмешки) ради смеха, в насмешку
[Нема в його листах ні одного
чулого, дружнього слова, хоч би на сміх
сказаного... (Л. Укр.); Вербівці на сміх
назвали село Вербівочкою, хоч у йому
не було вербової й гілки (Н.-Лев.)]; н є
д о ~ху кому не до смеха (смеху)
кому [Мені було зовсім не до сміху
(Коцюб.)]; піднімати (підіймати,
здіймати) на ~х кого поднимать

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)