Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
<ші 391 смі «мілко нар. обл. см. сміливо, сміло см. сміливо. смільний 1) смоляной, смолистый, смольный, смолевой, смолёвый [Пахне смільними молодими бруньками (Cm.)]; 2) (о чёрных и блестящих волосах) смолистый, смольевой, смоляной, смольный, чёрный как смоль {Борисенко в подиві підняв дугасті смільні брови (Ст.)}. смільчак, -ка смельчак [У вдовиці був син.. Смільчака такого, такого красеня, такого розумниці, як цей хлопчик удався, пошукати по цілім широкім і великім світі (Вовч.); — Ну і тікай, коли тобі страшно,— кидає з гурту якийсь смільчак (Цюпа)]. Смірна геогр. ист. Смирна. сміти (смію, смієш) сметь; (отваживаться на что-либо — ещё) осмеливаться [— Як ти смієш таке говорити на свою матір? — суворо крикнув Кайдаш (Н.-Лев.); Во- лодько соромливо зиркав на хазяїв, хтів щось сказати і не смів (Коцюб.); Смію пригадати шановному таткові, що я вже давно повнолітній (Фр.)\ Похвалити не вмію, а погудити не смію (приказка)]] не смій! не смей! [Не смій ніколи обходитися з ним жорстоко! (Коб.)]. смітина сорйнка [Понюхала [Екбаль-ганем] білила і вернула перекупці, коротко мовивши: «Не треба». — І певне, що не треба!— несподівано палко підхопила перекупка, — пробач смітині з-під твого порога! Я ж і сама бачу, що ти й так біліша від лілеї (Л. Укр.)\. смітинка уменьш. сорйнка [Носком валянка [Яків] намагався відірвати від підлоги якусь смітинку (Збан.)]. смітисько редк. сорная яма, мусорная яма; (свалочное место) свалка [Перед чималою, брудною кам'яницею, на тісному та бридкому дворі, що видавався, наче смітисько, стояв великий гурт людей (Л. Укр.)]\ см. ещё смітник. смітити (смічу, смітиш) сорить; разг. мусорить [Я в д о х а: ..Тільки не смітіть, Іване, складайте попіл у ту мисочку, а то ви завжди все кидаєте куди попало (Тоб.)]. смітний сорный, мусорный. смітник (род. смітника) сорная яма, мусорная яма; (свалочное место) свалка, выгреб, сорная куча; помойная яма; разг. помойка [Вона вхопила з-перед баби миску з водою й викинула її через вікно геть на смітник (Фр.); Звичайно, йому [шефові] лизали чоботи і здмухували пушинку, — це робили його ж холуї, привезені окупантом в обозі, розшукані по європейських смітниках (Янов.)]. смітниковий сорный, мусорный; ~вий б у- р'я н сорняк [Хіба своє «я» ми не сієм так само уперто, як смітниковий бур'ян насіння? (Коцюб.)]. смітниця обл. см. смітник. смітничок (род. смітничка) уменьш. от смітник [Літали вони [горобці], гралися, по смітничку громадили, та й знайшли три конопляні зернятка (Л. Укр.); О зоре ясная моя! Ведеш мене з тюрми, з неволі, Якраз на смітничок Миколи (Шевч.)]. сміттєвий сорный, мусорный. сміттєпровід, -воду спец. мусоропровод. сміттєспалювальний спец. мусоросжигательный. сміттєспалювання спец, мусоросжигание. сміття 1) сор, мусор [Скрізь встигала [невістка], а свекруха, вставши з печі, тільки хату вимела, ще й сміття покинула зараз за порогом (Н.-Лев.)]; виносити сміття з хати и носити сміття під чужу хату погов. выносить сор из избы; ящик для сміття ящик для мусора (сора), мусорный (сорный) ящик [В кутку двора стоять великі ящики для сміття (Коп.)]; 2) (о ничтожном человеке) бран. дрянь [— Пиріжка? — лютує Уляна. — ..Бач, чого захтіло сміття нікчемне (Коцюб.)]. сміттяр, -ра спец. мусорщик. сміттярка спец. мусорщица. сміттячко разг. уменьш., ласк, от сміття 1 [Вибігла [лисичка] на поле, сіла, виїла мачок із пиріжка, а туди напхала сміттячка, стулила його та й біжить (народна казка)]. сміх, -ху 1) смех; (негромкий, сдержанный общий разг. — ещё) пересмех; (обычно мн. ч.: сміхи, -хів) смешки, смёхи (уст.); (издёвки по поводу чего-либо, над кем-либо разг. — ещё) пересмешки [Павлусь сміявся тихим, радісним сміхом (Донч.); Ніщо, кажуть, не буває таке дошкульне і вбивче для ворогів, як сміх (Козл.); Чужа біда Панькові — сміх (Боров.)', Насміялася при людях, Що він в сірій свиті! Буде тобі, титарівно! Заплачеш, небого, За ті сміхи!.. (Шевч.)]; ~х бере (розбирає) смех берёт (разбирает) [Старого пастуха бере і сміх, і гнів: — Ну, сказано — малі! Усе б то їм брикати!.. (Рил.)]; брати (узяти) на ~х см. брати 1, узяти 1; заходитися, зайтися (заливатися, залитися, залягатися, заляг т й с я) від ~ху (і з ~ху, ~хом) заливаться, залиться смехом; (несоверш.— ещё) смеяться захлебываясь, покатываться со смеху (от смеха) [Катя аж заходиться із сміху (Козач.); Дівчата скінчили пісню і знов заляглися сміхом (Л. Укр.); Він знову залився неприємним сміхом (Хижн.)]; к й- шки рвати зо *^ху разг. надрывать кишки со смеху [Старший боярин, пан Пістряк, кишки рве зо сміху (Квітка)]; курям на ~х разг. курам на смех; наробити собі (з себе) ~ху разг. поставить себя в смешное положение, подвергнуть себя осмеянию 1Не поженихався ні трохи, а сміху з себе наробив (Квітка)]; н а г^х на смех; (с целью шутки или насмешки) ради смеха, в насмешку [Нема в його листах ні одного чулого, дружнього слова, хоч би на сміх сказаного... (Л. Укр.); Вербівці на сміх назвали село Вербівочкою, хоч у йому не було вербової й гілки (Н.-Лев.)]; н є д о ~ху кому не до смеха (смеху) кому [Мені було зовсім не до сміху (Коцюб.)]; піднімати (підіймати, здіймати) на ~х кого поднимать |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)