Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
смі 392 смі на смех кого, осмеивать кого, высмеивать кого [Як підняли Терешка на сміхі Реготались з нього.., що аж за річкою чути було (Квітка); Краще б оця маленька дівчина потягла його за чуба або ще якось зневажила, ніж отак здіймати на сміх... (Я нов.)]] покотитися зо ~ху (в і д ~ху) см. покотитися1 1; помирати, померти зо ~ху помирать, помереть со смеху (со смеха) [Чіпка аж за живіт береться та регоче: «..0-ох! Дай хоч духу перевести, а то помру зо сміху! 0-ох, ох!» (Мирн.)]] як на ~х как на смех; (к несчастью) как на грех [Як на сміх, плуг нахильцем вискочив з борозни (Дм. Бедз.)]] 2) (в значении сказуемого: смешно) разг. смех, смехота, умора [— Що корисніш для здоров'я — чай чи пиво?.. Порай, Максиме.. А мені і сміх, і досадно: не витримав я — кажу йому: — Чортзна- ним ти клопочеш свою голову, Карпе! (Коцюб.)]] г^х та й годі смех (разг. смехота) да и только [На гарбузі, десь в огороді, Козак Нюхайлик проживав; Що не придума — сміх та й годі (Гл.)]] [і] ~х і гріх [и] смех и грех. сміха предик, разг. смехота, умора [Я в д о- к и м: ..У неділю або в празник посходя- ться канальські школярі, заберуться під повітку де або в хлів, та як почнуть читать та голоси добирать — сміха!.. (Крон.)] А хіба коня погано буде купити?.. І стодолу поставити. Ну та й заздрощів буде, сміха! (Мур.)]. сміхованець, -нця весельчак (разг.), балагур (разг.), шутнйк; уст. смехотвор [Микола: ..Здох би-сь, Михаиле! Жандарм: ..Гарно ти мені здоровля зичиш! Ха, ха, ха! Сміхованець з тебе, Миколо, бігме, сміхованець! (Фр.)]. сміховина разг. нечто смешное, удивительное; (неточно) диковина, диковинка [Усі зареготалися, почувши про таку сміховину (/>.)]. сміховинка разг. побасёнка [Сам Антонас розказував сміховинки, реготався з усіма, підспівував (Ірч.)]. сміховинний смехотворный; (вызывающий смех, побуждающий к смеху—обычно) смешной; (сильнее) уморительный (разг.)] юмористический [В поемі «Магомет і Хадиза» висунув [Куліш] сміховинну реакційну думку про нібито культурно-месіанську роль султанської Туреччини (Іст. укр. літ.)] По стінах наївні малюнки божественні чи сміховинні і рушники на кілочках (Барв.)] Чистого типу кобзаря в житті не існує і., навіть першорядні співці мусили мати в своїм репертуарі поруч із натхненним і пророчим — також і дрібничку сміховинну (Тич.)]. т сміховинність, -ності смехотворность; уморительность; юмористичность [— А скажіть, пане Горн, чому на перше читання п'єси прийшли люди, які нічого спільного не мають з театром?.. — Вони й зараз вважаються видатними театральними дія- нами в нашому місті, — відповів Горн, сам добре розуміючи сміховинність своєї відповіді (Собко)]. Ср. сміховинний. сміховинно нар. смехотворно; смешно; уморительно; юмористически [Мокрський трохи подумав, шепчучи про себе ті ж слова, від чого товсті його губи сміховинно ворушилися і викликали веселість у обох учнів (Ле)]. Ср. сміховинний. сміховище, сміховисько 1) посмешище [Охрі- ме! не зробись сміховищем села, Покинь, кажу, панів, водиться з ними годі! (Греб.)]] ~ще (~ко) людське всеобщее (общее) посмешище; уст. поношение человеческое, поношение людей [Анна: ..Не роби з себе сміховище людське! (Фр.)]] 2) предик, разг. смехота, смехотища, умора [— Ой, сміховище! ..Дорого б я дав, щоб побачити таке видовисько! — не вгавав пан Ьжесь- кий (Тулуб)]. сміхота предик, разг. смехота, смехотища, умора. сміхотвор, -ра уст. смехотвор [Уродились сміхотвори (Гл.)] Сміхотвор мусить бути одягненим вуличним комедіантом: в червоних вузьких штанцях, з повстяною шапочкою на голові (Кроп.)]. сміхотвбрний редк. смехотворный [Виявилось, що на кожного з тих, хто сидів тут, було якесь звинувачення. Найчастіше — це нікчемні, сміхотворні звинувачення (Збан.)]. сміхотворність, -ності редк. смехотворность. сміхотворно нар. редк. смехотворно. сміхотйнка разг. смешинка [Біля Маркових вусів ворухнулась задиркувата сміхотйнка (От.)]. сміхотливий смешливый [Ні, зовсім не такою уявляв він собі її. Молода дуже, сміхотлива (Головко)]. сміхотливість, -вості смешливость [Юні женихи відчували провину й про себе проклинали сміхотливість, яка їх зрадила (Янов.)]. сміхотливо нар. смешливо [Дід Максим не сердився, почмихував тільки сміхотливо та лукаво мружив очі (Збан.)]. сміхотня разг. смех; (громкий — ещё) хохот, разг. хохотня [Підняли [парубки] промеж себе іграшки та сміхотню (Квітка)]. сміхотун, -на, сміхун разг. 1) весельчак, балагур, шутнйк [Шевченко [в поемі «Перебендя»] тонко подає читачам подвійний образ кобзаря: спочатку пророка, а в кінці сміхотуна і танцюриста (Тич.)]; 2) (смешливый человек) хохотун, смехун; (не- одобр. — ещё) зубоскал. сміхунка разг. хохотунья, хохотушка, смехунья; (неодобр.—ещё) зубоскалка [Була ще Настя, чорноброва сміхунка (Туд.)]. смішинка разг. смешинка [Тиміш Прудивус посміхнувся, але смішинку пригасив(Ільч.)] Розповідає [Петро] і не посміхнеться, тільки в очах танцюють смішинки (Збан.)]. смішити, -шу, -шйш смешить [Було б дуже наївно з мого боку, їдучи сюди, не попередити товаришів, куди і до кого я їду. Ви смішите мене, пане Майєр (Собко)] Хлопчина немов добровільно взяв на себе обов'язок смішити товаришів (Донч.)]] хто спішить, той людей мінить погов. поспешишь — людей насмешишь. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)