Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

ред. І. М. Кириченко
Українсько-російський словник. (у 6 томах)

Сторінка (загалом з 2 до 607):
Попередня 
Наступна

смі
392
смі
на смех кого, осмеивать кого, высмеивать
кого [Як підняли Терешка на сміхі
Реготались з нього.., що аж за річкою чути
було (Квітка); Краще б оця маленька
дівчина потягла його за чуба або ще якось
зневажила, ніж отак здіймати на сміх...
(Я нов.)]] покотитися зо ~ху (в і д
~ху) см. покотитися1 1; помирати,
померти зо ~ху помирать, помереть
со смеху (со смеха) [Чіпка аж за живіт
береться та регоче: «..0-ох! Дай хоч духу
перевести, а то помру зо сміху! 0-ох, ох!»
(Мирн.)]] як на ~х как на смех;
(к несчастью) как на грех [Як на сміх,
плуг нахильцем вискочив з борозни (Дм.
Бедз.)]] 2) (в значении сказуемого: смешно)
разг. смех, смехота, умора [— Що
корисніш для здоров'я — чай чи пиво?.. Порай,
Максиме.. А мені і сміх, і досадно:
не витримав я — кажу йому: — Чортзна-
ним ти клопочеш свою голову, Карпе!
(Коцюб.)]] г^х та й годі смех (разг.
смехота) да и только [На гарбузі, десь в
огороді, Козак Нюхайлик проживав; Що
не придума — сміх та й годі (Гл.)]] [і] ~х
і гріх [и] смех и грех.
сміха предик, разг. смехота, умора [Я в д о-
к и м: ..У неділю або в празник посходя-
ться канальські школярі, заберуться під
повітку де або в хлів, та як почнуть
читать та голоси добирать — сміха!.. (Крон.)]
А хіба коня погано буде купити?.. І
стодолу поставити. Ну та й заздрощів буде,
сміха! (Мур.)].
сміхованець, -нця весельчак (разг.), балагур
(разг.), шутнйк; уст. смехотвор
[Микола: ..Здох би-сь, Михаиле!
Жандарм: ..Гарно ти мені здоровля зичиш!
Ха, ха, ха! Сміхованець з тебе, Миколо,
бігме, сміхованець! (Фр.)].
сміховина разг. нечто смешное,
удивительное; (неточно) диковина, диковинка [Усі
зареготалися, почувши про таку
сміховину (/>.)].
сміховинка разг. побасёнка [Сам Антонас
розказував сміховинки, реготався з усіма,
підспівував (Ірч.)].
сміховинний смехотворный; (вызывающий
смех, побуждающий к смеху—обычно)
смешной; (сильнее) уморительный (разг.)]
юмористический [В поемі «Магомет і Хадиза»
висунув [Куліш] сміховинну реакційну
думку про нібито культурно-месіанську роль
султанської Туреччини (Іст. укр. літ.)]
По стінах наївні малюнки божественні чи
сміховинні і рушники на кілочках (Барв.)]
Чистого типу кобзаря в житті не існує і.,
навіть першорядні співці мусили мати в
своїм репертуарі поруч із натхненним і
пророчим — також і дрібничку сміховинну
(Тич.)]. т
сміховинність, -ності смехотворность;
уморительность; юмористичность [— А
скажіть, пане Горн, чому на перше читання
п'єси прийшли люди, які нічого спільного
не мають з театром?.. — Вони й зараз
вважаються видатними театральними дія-
нами в нашому місті, — відповів Горн,
сам добре розуміючи сміховинність своєї
відповіді (Собко)]. Ср. сміховинний.
сміховинно нар. смехотворно; смешно;
уморительно; юмористически [Мокрський
трохи подумав, шепчучи про себе ті ж слова,
від чого товсті його губи сміховинно
ворушилися і викликали веселість у обох
учнів (Ле)]. Ср. сміховинний.
сміховище, сміховисько 1) посмешище [Охрі-
ме! не зробись сміховищем села, Покинь,
кажу, панів, водиться з ними годі! (Греб.)]]
~ще (~ко) людське всеобщее (общее)
посмешище; уст. поношение человеческое,
поношение людей [Анна: ..Не роби з себе
сміховище людське! (Фр.)]] 2) предик,
разг. смехота, смехотища, умора [— Ой,
сміховище! ..Дорого б я дав, щоб побачити
таке видовисько! — не вгавав пан Ьжесь-
кий (Тулуб)].
сміхота предик, разг. смехота, смехотища,
умора.
сміхотвор, -ра уст. смехотвор [Уродились
сміхотвори (Гл.)] Сміхотвор мусить бути
одягненим вуличним комедіантом: в
червоних вузьких штанцях, з повстяною
шапочкою на голові (Кроп.)].
сміхотвбрний редк. смехотворный [Виявилось,
що на кожного з тих, хто сидів тут, було
якесь звинувачення. Найчастіше — це
нікчемні, сміхотворні звинувачення (Збан.)].
сміхотворність, -ності редк. смехотворность.
сміхотворно нар. редк. смехотворно.
сміхотйнка разг. смешинка [Біля Маркових
вусів ворухнулась задиркувата сміхотйнка
(От.)].
сміхотливий смешливый [Ні, зовсім не такою
уявляв він собі її. Молода дуже,
сміхотлива (Головко)].
сміхотливість, -вості смешливость [Юні
женихи відчували провину й про себе
проклинали сміхотливість, яка їх зрадила (Янов.)].
сміхотливо нар. смешливо [Дід Максим не
сердився, почмихував тільки сміхотливо
та лукаво мружив очі (Збан.)].
сміхотня разг. смех; (громкий — ещё)
хохот, разг. хохотня [Підняли [парубки]
промеж себе іграшки та сміхотню (Квітка)].
сміхотун, -на, сміхун разг. 1) весельчак,
балагур, шутнйк [Шевченко [в поемі
«Перебендя»] тонко подає читачам подвійний
образ кобзаря: спочатку пророка, а в
кінці сміхотуна і танцюриста (Тич.)]; 2)
(смешливый человек) хохотун, смехун; (не-
одобр. — ещё) зубоскал.
сміхунка разг. хохотунья, хохотушка,
смехунья; (неодобр.—ещё) зубоскалка [Була
ще Настя, чорноброва сміхунка (Туд.)].
смішинка разг. смешинка [Тиміш Прудивус
посміхнувся, але смішинку пригасив(Ільч.)]
Розповідає [Петро] і не посміхнеться,
тільки в очах танцюють смішинки (Збан.)].
смішити, -шу, -шйш смешить [Було б дуже
наївно з мого боку, їдучи сюди, не
попередити товаришів, куди і до кого я їду. Ви
смішите мене, пане Майєр (Собко)] Хлопчина
немов добровільно взяв на себе обов'язок
смішити товаришів (Донч.)]] хто
спішить, той людей мінить погов.
поспешишь — людей насмешишь.

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)