Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
смі 393 смо смішки, -ків разг. смех (ед. ч.); разг. смешкй; уст. смёхи; шутки; (ивдёвки) пересмешки [Так смішками та жартами й одмовилася [Мотря], а правди не сказала (Воен.); Вона лучче витерпіла б лайку, ніж смішки (Н.-Лев.)]; ~ки кому безл. смешно кому, шутит кто [Шпаченко: ..Скоро одинадцять місяців, як я вас кохаю без пам'яті. Жура усміхається: Бідний. Навіть змарнів. Шпаченко: Ех, вам смішки... (Коч.)]; ~>ки справляти см. справляти 1; добрі ~ки [з чужої лемішки] ирон. хороши шутки [— Ану, Мотре, заплач! Я ще зроду не бачив, як дівчата за глиняниками плачуть. — Добрі смішки! Як візьму оцього віхтя та обмажу тобі голову, то ти більше не будеш мені глиняники перевертати (Н.-Лев.)]; напали ^ки кого (на кого), узяли <^ки кого напал смех на кого [Татка тут напали смішки (Тич.); Тут Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки (Мирн.)]; наробити ^ків з кого осмеять, высмеять кого, поднять на смех кого [Зять довідався, що протопопша наробила смішків з його тещі, й більше не пустив Онисі на ярмарок (Н.-Лев.)]; н є д о г^ків не до смеха (смеху) [Може, будуть сміятись? Навряд. Не до смішків їм (Кундз.)]; н є <^ки предик. не шутка. смішко разг. хохотун, смехун; (неодобр.—ещё) зубоскал [Смійся, смішку, дам тобі кишку (Ном.)]. смішком нар. разг. смеясь, шутя [Підходить до його усе смішком, смішком, а далі як ухватить (С л. Г р.)]. смішкуватий разг. насмешливый [Стояв [Дід] обіч нього і щось нишпорив у скалі, коли- не-коли звертаючи на нього смішкуватий погляд (Фр.); Не був хлопчина й смішкуватий, але тут наче скортіло покепкувати з себе самого (Ільч.)]. смішливий смешливый [Так і зріс [Василько] на самоті, сам із собою. Не говіркий був, не смішливий (Вовч.); Ні на мить не вщухають дівочі голоси, то роздратовані, то смішливі {Шовк.)]. смішливість, -вості смешливость [Обличчя жінки було молоде, чорні очі — гарячі, швидкі, і в глибині погляду блимав вогник смішливості (Смол.)]. смішливо нар. смешливо. смішний смешной; (доставляющий развлечение — ещё) вабавный [Регочуть люди з смішних дідових вигадок (Мирн.); Спостережливість і природний гумор навчили його помічати смішні риси у людей, з якими доводилось стикатись (Коп.)]; до ~ного до смешного [Ольга була до того заскочена несподіваним поворотом справи, що до смішного розгубилась (Вільде)]. смішність, -ності забавность; д о ~ності до смешного [Він чоловік без серця, без душі, мстивий, а до того консерватист до смішності (Коб.)]. смішно нар. смешно; забавно [Іван тупнув на місці.. Перед ним смішно вихилявся Чугайстир (Коцюб.); Він почував, що ви- I глядає смішно (Фр.); Карпові зробилося смішно (Мирн.)]. Ср. смішний, смішок, -шка смешок [Гострий, колючий смішок ворушиться у грудях у Хоми (Коцюб.); Хтось, видно, пожартував — здійнявся легкий смішок (Гур.)\. сміюн, -на см. сміхотун. сміюнка, сміюха см. сміхунка. сміятися (сміюся, смієшся) 1) смеяться; (время от времени — ещё) посмеиваться [Забродчики жартували, сміялись, а Миколі було не до сміху, не до жартів (Н.-Лев.); Очі її сміялись (Смол.); Наш український народ завжди, навіть в най- чорнішій недолі, сміявся ворогам у вічі (Козл.); Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (Фр.)]; ~тпся до коль о к см. колька 1; 2) (з кого, з чого, реже над ким, над чим, обл. кому, чому) смеяться (над кем, над чем, уст. кому, чему); (насмехаться) подшучивать (над кем, над чем); (втихомолку — ещё) посмеиваться (над кем, над чем) [Куми з мене сміються в вічі, а мені й байдуже (Н.-Лев.); Багатого губатого Дівчина шанує: Надо мною, сиротою, Сміється, кепкує (Шевч.); На себе не надійся, Чужому лихові не смійся! (Гл.)]; О сміється той, хто сміється останній поел, смеётся тот, кто смеётся последним. смовдь, -ді бот. (Peucedanum L.) горичник [Миколо, глянь, скільки смовді! Це була рослина з товстим, налитим соком солодким лопуцьком (Сенч.)]. смбвзик орн. поползень. смок уст. насос [Качають хлопці смока (Головко); Вода не спадала, і дівчина зрозуміла, що там, нагорі, всі зусилля врятувати шахту марні. Мабуть, не вистачає багатосильних смоків (Донч.)]. смоква бот. 1) (дерево) смоковница, смоква [І пити дасть [Марія], і отрясе, Оду є прах з його хітона, Зашиє дірочку та й знову Під смокву піде. І сидить (Шевч.); Край шляху смокви листям тихо мають (Фр.)]; 2) (плод) смоква. смокінг смокинг [Ледве впізнав [Лужінський] огрядну спину свого земляка, Рашевича. Чорний піджак типу смокінга, лискучі штани, в правій кишені чітко викарбовувався браунінг (Ле)]. смокнути см. смоктати. смоковий уст. насосный [Корж ішов до смокової станції, й там гримів його голос (Я нов.)]. смокбвниця бот. (Ficus L.) смоковница, смоква. смоктальний сосательный. смоктання сосание. смоктати, -кчу, -кчеш, однокр. в. смокнути и усилит, смоктонути, -ну, -нёш 1) сосать, пососать; (втягивать — о болоте и т. п. — обычно) засасывать, засосать [Сидячи на дідовому коліні, [дитина] взяла пляшку впевненим рухом і почала смоктати молоко просто з шийки (Янов.); З глибин землі коріння смокче сік (Дмитр.); Виходячи з крамниці і смокчучи монпансьє, Марко побачив громадянина, що |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)