Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
ему 396 сна (расстраивать — ещё) огорчать; (при подлежащем, обозначающем причину такого состояния — ещё) сокрушать, удручать, приводить в уныние, книжн. повергать в уныние [Моє життя отут не дуже веселе, щоб його детально описувати, а вічно смутити тебе наріканнями на долю — я не хочу (Коцюб.); Василько хотів поскаржитись їй [матері].., та змовчав, щоб її не смутити (Турч.); Кого бій ще манить, Людське горе смутить, А добро веселить,— Той цілий чоловік (Фр.)]; 2) (при дополнении — неживом предмете) омрачать [—Годі, Марино, не плач, — утішали люди. — Не смути краси своєї (Мирн.)]. смутитися (смучуся, смутишся) 1) печалиться; огорчаться; сокрушаться, удручаться, впадать в уныние [Це була їхня [діда та баби] звичка: коли одне смутилося, друге обов'язково мусило розважати (Янов.); Все серце смутиться, все горя та лиха сподівається (Вовч.); Як ти смутишся, вороги тішаться (приказка)]; 2) омрачаться. Ср. смутити 1—2. смутість, -тості редк. печаль, грусть [Більше смутості, як радості (Ном.)]. смутковий (о чёрной или тёмной одежде um. п.) редк. траурный [Софія сиділа на канапці в чорній жалобній сукні. Вираз її обличчя не зовсім відповідав смутковому убранню (Л. Укр.)]. смуткувати, -кую, -куєш и смутувати, -тую, -туєш разг. грустить; (сильнее) печалиться, уст. печаловаться [Молодиця смуткує, журиться, ніщо її не радує і не веселить (Стор.)\ О, знаю я, Чого моя Душа смуткує і болить (Самійл.); Частіш ходила до нас Чайчиха, бо мати все недугувала. Зійдуться, згадають давнє — й смутують (Вовч.)]. смутненький ласк. разг. грустненький; (в сказуемом — ещё) грустнёхонек, грустнёшенек [Вже твоя вечеря пилом припала, Вже твоя мила смутненька стала (народна пісня)]. смутненько нар. ласк. разг. грустнёнько, груст- нёхонько, грустнёшенько [Якось було мені смутненько. От я й плачу собі, сидячи на лавці (Вовч.)]. смутнесенький ласк. разг. грустнёхонький, грустнёшенький. смутнесенько нар. ласк. разг. грустнёхонько, грустнёшенько [Нехай буйний вітер по степах пролітає, Струни твої зачіпає, Смутнесенько, жалібнесенько грає-виграває... (Морд.)]. смутний грустный; (исполненный печали — ещё) печальный; (испытывающий уныние — ещё) унылый [Кайдаш ходив цілий день смутний та задуманий (Н.-Лев.); В погоду і смутний веселим бував (Ном.); Взяли його [Максима] смутні думки (Мирн.); О краю мій! Вечірньої години, Коли в полях смутна лягає мла, До тебе серце, як дитина, лине (Рил.)]. смутність, -ності грусть; печаль; унылость, уныние. Ср. смутний. смутніти, -нію, -нібіп становиться более грустным, становиться более печальным, становиться более унылым, становиться грустнее, становиться печальнее, становиться унылее [Мати усе смутніла і слабшала (Вовч.); У сутіні хмарної ночі Щораз блідий місяць зника; Смутніють щораз твої очі, Вродлива дівчино морська (перекл. Л. Українки)]. смутно нар. грустно; печально; уныло [Він якось смутно дивився вниз (Мирн.); Артем грав, а Тарасові все смутніше ставало на серці (Іван.); Нема гіршого товариства для смутно настроєних людей, як чотири стіни (Л. Укр.)]. Ср. смутний. смуток, -тку грусть; печаль; унылость, уныние [Мелодійний шелест листя, чарівна краса молодого лісу навіяли на Гната солодкий смуток (Коцюб.); В голосі його бринять нотки теплого смутку (Кундз.)]; Одо ~тку (много) разг. пропасть, тьма [Роботи набралося до смутку (Вас.)]. Ср. смутний. смутувати см. смуткувати. смух, -ху 1) барашек; смушка, смушек; мерлушка [На йому синя чумарка, підперезана каламайковим поясом, сивих смухів шапка (Мирн.); Людям дивно бачити на старості новий, оторочений голубим смухом кожух (Ст.)]; см. ещё смушок; 2) (густой волосяной покров млекопитающих) шерсть [Звірюка до Огню підскочив, ..Сидить і сам собі радіє, Що смух його Огонь, мов літом сонце, гріє (Греб.)]. смухатий редк. шерстистый; (обычно об овцах) рунный; (с ценным мехом) пушной [I знали люди, що, поласившись [під час польових робіт] на зайвий невід риби або на сму- хатого звіра, залишаться вони без хліба, і йшли додому (Тулуб)]. смушевий барашковый; смушковый; мерлушковый; уст. мерлушечий [Роман їхав у гострій смушевій шапці, як у шоломі (Гонч.)]. Ср. смушок. смушкар, -ря спец. мерлушечник. смушковий 1) барашковый; смушковый; мерлушковый; уст. мерлушечий [В кожухах і шапках смушкових, В великих чоботах пасових До церкви люди потягли (Фр.)]; ср. смушок; 2) спец. смушковый [Смушкові породи овець [на Україні] розводять у невеликій групі районів (Колг. вироби, ен- цикл.)]. смушок, -шка (выделанная баранья шкурка* мех ягнёнка) барашек; смушка, смушек; (снятая с ягнёнка грубошерстной породы овец — ещё) мерлушка [Цигейкову шубу шиють з високоякісного смушка (Наука і життя, 1959, 8); Поглянув Охрім Захарович на небо — хмарки на ньому білі, немов сивий смушок з тижневого ягняти (Донч.)]. снага сила; (решительность и настойчивость в действиях — ещё) энергия [В глибині душі Білозуб розумів, що замітка правильна, але визнати це не ставало снаги (Собко); Я відчув, що любов, яка довго жевріла в моєму серці, набрала снаги й розквітла (Янов.); У неї стане сили і снаги, щоб світ новий, величний збудувати. І Партії, єдиній, дорогій, Готовий я життя своє віддати! (Бойко)]; з усієї ^ги изо всех сил [Розірвалась граната. Зайшовсь ку- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)