Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
соб 401 сов себе [Хата наша — 2 кімнатки — нічого собі. На другому поверсі (Коцюб.)]) так г^бі так себе [Городок наш — так собі городок, нічого (Вовч.)) Любов: Що се ви, панове, тут сваритесь? О р є с т: Та так собі, літературне змагання (Л. Укр.)]. собівартість, -тості себестоимость [Зниження собівартості продукції є одним з вирішальних джерел соціалістичних нагромаджень (Рад. Укр., 1948, XI)}. собічити, -чу, -чиш обл. присваивать [Все собічить [Тимоха]: і то моє, і це не ваше (Свидн.)]. собкати, -каю, -каеш, собнути, -ну, -неш 1) кричать «соб», крикнуть «соб» [Хто на воликів собкав, хто покрикував на двох верблюдів (Ільч.)) Собнув [Остапко] на воли певний — навіть і за налигача не взяв. Воли слухняно звернули «соб» (Головко)]; 2) (кем—несоверш.) помыкать [Відколи світ стоїть, так ведеться, що багатії як хотять, так і собкають бідаками (Чорн.)]. соболевий соболий; уст. соболиный [І тепер згадує отець Никон чудовий соболевий комір, пошитий зі шкурки звірка, який трапляється лише вряди-годи (Донч.)]. соболеня, -няти соболёнок. соболенятко ласк, от соболеня. соболиний соболий; (о мехе уст., о бровях фолък. — ещё) соболиный [3 предметів розкоші привозили [з Росії на Україну] дороге хутро, особливо соболине, дорогі тканини (Іст. Укр. РСР)\ Ну, що їй [Парас- кіці] з тих густих, соболиних брів..? (Коцюб.)]. соболиця разг. соболйха; спец, соболюшка [Ой поважай сестру свою, сироту-вдовицю, Кохай, кохай молодицю, гарну соболицю (Чуб.)]. ^ соболівник, -ка соболевод. соболівництво соболеводство. соболівницький соболеводческий. соболя, -ляти соболёнок. соболятко ласк, от соболя. соболь, -ля соболь [Сибірські багачі дарували мені соболі й самоцвіти (Л. Укр.)) Не вийду, козаче, не вийду, соболю, Не буду стоять сей вечір з тобою (народна пісня)]. собор, -ру 1) ист. собор [Книга Зизанія вийшла в світ якраз тоді, коли унія була офіціально оголошена Брестським собором A596). Боротьба набрала після цього собору особливо гострого характеру (Іст. укр. літ.)]) земський ^р см. земський 1; Стоглавий ~р Стоглавый собор; 2) (главная или большая церковь) собор [Отець Сидір гордо називав тепер свою церкву у Водяному собором (Донч.)]\ 3) обл. сборище (разг.) [— От, — крикне пані, — який собор! Аби я з двора, то й не питай роботи! (Вовч.)]. соборний 1) соборный; 2) соборный [Глухо гудів соборний дзвін (Коцюб.)]. Ср. собор 1—2; 3) (объединённый; общий) книжн. соборный [Возз'єдналися всі українські землі в єдину велику соборну Радянську Соціалістичну Україну... (Вишня)]. соборність, -ності соборность. Ср. соборний 3. соборування церк. соборование. соборувати, -рую, -руєш церк. соборовать. соборуватися, -руюся, -руєшся церк. собороваться. собрат собрат [Патер виглядав таким простодушним, одвертим і незлобним, що годі було навіть уявити собі, щоб він міг писати доноси на своїх собратів (Фр.)]. сова орн. сова [Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють (Шевч.)) Сові сонце очі ріже (приказка)]] сіра <-~ва неясыть. совання 1) двйгание [Почулось якесь шарудіння, наче хтось похапцем перегортав папери, совання стільцями (Вільде)]) ср. совати 2; 2) ёрзание; ср. соватися 2. совати, -ваю, -ваєш 1) совать (разг.) [Бачить [Явдоха], що солдат і не дивиться на неї, та й стала йому совати бублики • в руку (Квітка)] Кулаки його [Шестірного] заходили над чорним Жуковым обличчям; совав він їх і під ніс йому, і в зуби (Мирн.)]; rwTH [свого! носа куди разг. совать (тыкать) [свой] нос куда, соваться [с носом (со своим носом)] куда [Г о р- л о в.. до Тихого [редактора фронтової газети]: А тебе попереджаю, коли будеш совати свого носа не в своє діло, замість того, щоб як слід, день у день, показувати героїв-бійців, богатирів наших, — то буде погано (Корн.)]) 2) (перемещать) двигать [Наумиха чогось була лиха і совала бідними горщиками так, що вони аж сичали (Коцюб.)) Мати совала сито по ночвах і хиталась постаттю, мов журилася (Головко)]) ледве ~ти ногами (н 6- г и) еле двигать ногами, еле переставлять ноги [Балабуха, ледве соваючи ногами, посунув до хати (Н.-Лев.)) Хоч хто й живий зоставсь, то ледве совав ноги... (Л. Укр.)]. соватися, -ваюся, -ваешся разг. 1) соваться (разг.) [Кайдашиха кричала й совалась з кулаками до Палажки (Н.-Лев.)]) 2) (шевелиться) двигаться; (преим. о сидящем) ёрзать (разг.)) (суетливо — ещё) егозить (разг.) [Зазирав [Валентин] з-за спини в карти, нервово совався, нетерпляче підказував (Вас.)) Антін., совається на місці, сопе носом (Чорн.)]. совгалка, совганка обл. см. ковзанка. совгання обл. см. ковзання. совгати, -гаю, -гаєш обл. 1) см. ковзати; 2) (шевелить) двигать [Підстрелені [зайці] неспокійно совгали ногами і, зрештою, вмирали, сходячи останнім теплом (Риб.)]. совгатися, -гаюся, -гаєшся обл. 1) см. ковзатися; 2) двигаться; ср. совгати 2. совеня, -няти совёнок [Корова йшла вночі. Маленьке Совеня.. Сказало: «Ізверни, небого, — Там яма, упадеш!..» (Боров.)]. совенятко ласк, от совеня. соверен (английская золотая монета) соверен. сбвик совок [Покладе [Давид] совик, наб'в тугенько мішок і знов за совик береться (Головко)]. совиний совиный, совий [Мандик, втупивши кудись свої совині очі, зважував щось про себе (Цюпа)]. 26-2225 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)