Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
сол 406 сол клопоталась соловейкова мати (Н.-Лев.); Соловейковий спів навесні Ллється в гаю, в зеленім розмаю (Л. Укр.)]. соловейко ласк, соловушка, соловушек, со- ловёюшка; фольк, соловейко (Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм (Шевч.)]. соловейковий см. соловейків. • соло-вексель, -селя фин. соло-вексель. соловеня, -няти соловьёнок. соловенятко ласк, от соловеня. соловий (о масти лошади) соловый [Коні темних мастей — вороні, каракові, гніді — порівняно з світло-сірими., та соловими мають більш високу лужність крові (Конярство)]. соловій см. соловей. соловіти, -вію, -вієш разг. соловеть [За кілька хвилин до столу, де соловів Максим, підійшла з шампанським офіціантка (Цю- па)\ і булькає з пляшки в рот біленька й розливається по жилах, і червоніє людина, соловіють у неї очі (Вишня)]. солов'їний, (реже) соловйовий, солов'ячий соловьиный, соловья (род. п. от соловей) [Щебетання солов'їне та тихе кумкання жаб долітає в розчинене вікно (Головко); Але що солов'їний Вустин голос, коли скриня порожня? (Гонч.); З тремтячої темряви лунав соловйовий спів (Л. Укр.); — Ти знаєш що, Іване, — сказав Карно, — якби ми нагляділи гніздо солов'яче, то що б було? ..Грошей би набрали. За одного, брат, солов'я три карбованці (Мирн.)]. солов'їно нар. подз. соловьйно [Мені вже здавалося, що наш хор дзвенить солов'їно, а оркестр гримить на весь район (Збан.)]. солов'їха разг. соловьиха; обл. соловка [В гаю, поблизу батарей, Матросам стомленим на втіху, Співав до ранку соловей, Закоханий у солов'їху (Нагн.)]. соловйовий см. солов'їний. солов'я, -в'яти соловьёнок [Звуки злітали із струн, як щебетливі солов'ята, пурхали ва вікно і, полинувши десь над кущами, вели пісню далі (Цюпа)]. солов'ятко ласк, от солов'я [А в городі м'ят- ка, в саду солов'ятка (народна пісня)]. солов'ячий см. солов'їний. солод, -ду солод [Солод готують з зерна ячменю, вівса або жита (Свинарство)]. солоденький ласк, сладенький; (слегка — ещё) сладковатый; (приторно-нежный — ещё) слащавый [їм я квашу солоденьку (Гл.); — Йдіть сядьте зо мною та трошки побалакаємо, — говорив Моссаковський до Онисі солоденьким голосом (Н.-Лев.)]. солоденько нар. сладенько; сладковато; слащаво [Так любенько стало на душі, так гладенько та солоденько! (Свидн.); —От і не скажу! Нехай кортить! — сказав Клопотовський і якось солоденько осміхнувся (Н.-Лев.)]. Ср. солоденький. солодець, -дця бот. (Glycyrrhiza L.) солодка, солодковый корень, лакрица [Я тепер уже розбиралася у всякому зіллі, вміла розпізнавати солодець (Чаб.)]. солодження спец. соложение. солодильний спец. солодильный. солодильник спец. солодйл ьщик. солодильниця спец. солодйлыцица. солодити, -джу, -дйш 1) подслащивать; разг. сластить [«Скільки цукру?» — Скажуть діти, Коли будуть солодити Кашу на столі (Воронько)]; 2) спец, солодить; 3) перен. услаждать (уст.) [Він [Чіпка] став солодити свою душу гульнею та горілкою... (Мирн.)]. солодитися, -дйться спец, солодиться. солодиця бот. (Polypodium vulgare L.) многоножка обыкновенная. солодйч, -ча обл. см. солодёць. солодівня, солодовня спец. солодовня, солодильня [В другому кінці двору стояла рублена солодовня (Панч)]. солодій, -дія разг. 1) сладкоежка (м. р.), сластоежка (м. р.), сластёна (м. р.); 2) онанист. солодійка разг сладкоежка, сластоежка, сластёна [Настуся і Парася дуже люблять ласувати солоденьким, і як тільки мати дасть котрій з них гривеника, вони негайно летять у крамницю... Такі вже вони солодійки, оця пара дівчат! (Коп.)]. солодісінький, солодюсінький разг. ласк, от солоденький [Ох! Які солодісінькі години перебуваю я, сидячи там [у гаю] в самотині або гуляючи ранком, а часом ввечері! (Н.-Лев.)]. солодіти, -дів солодеть. солодкавий сладковатый; (приторно-нежный— ещё) слащавый [Теплий солодкавий дух воску, що стікав по свічках, підіймав з грудей до горла жалість (Коцюб.); Уста розпливлися в зморшкуватій солодкавій посмішці (Ст.)]. солодкаво нар. сладковато. солодке 1) прил. см. солодкий; 2) (род. солодкого) сущ. сладкое [Подавали солодке. Савка гримів ложечками (Коцюб.); К о- н о н: А хто ж на солодке не ласий? (Кроп.)]. солодкий прям., перен. сладкий; (прям. — о речной и т. п. воде — обычно) пресный; (чрезмерно — ещё) приторный; (приятный — ещё) сладостный; (доставляющий наслаждение, вызывающий умиление — ещё) усладительный (уст.), умилительный; (приторно-нежный — ещё) слащавый, сахарный; (угодливый — ещё) умильный [Груші були здорові, як кулаки, та солодкі, як мед (Н.-Лев.); Михайло спав солодким сном (Вовч.); Тими ніжними, солодкими словами Зоня могла все зробити з Юзею, що хтіла (Л. Укр.); На піщаному березі, де солодкі води Дніпра зливаються із солоною ропою світових водних просторів, по рукаву дніпрового гирла простяглося село Збур'ївка (Волош.); Солодка знемога охоплює її тіло, сон так і липне до очей (Коцюб.); Арфи звук солодкий лине (Бажай)]. солодкість, -кості сладость; разг. сласть; пресность; приторность; сладостность; умилительность; слащавость; умильность [Надто виразно бачив тепер [Данкевич] і відчував надмірну чемність і солодкість у поступках своєї тещі і жінки (Мак.)]. Ср. солодкий. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)